Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

ПОС Т АНОВ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді: Забродського М.І,

суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.

з участю секретаря судового засідання Григоровича А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення

Корольовської районної ради м. Житомира

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19 травня

2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

Петровича до управління праці і соціального захисту населення Корольовської

районної ради м. Житомира про стягнення коштів, передбачених Законом

України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи” (надалі Закон № 796-12),

в с т а н о в и ла:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до

відповідача і просив стягнути не виплачені кошти передбачені ст. 39 Закону №

796 - 12. у розмірі 18375,67 грн., як доплату до заробітної плати у зв’язку з

роботою на території радіоактивного забруднення за період з 01.01.2002 року

по 31.12. 2005 року .

В обгрунтування позову зазначав, що проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке

віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та працюючи у

військовій частині №1495 на посаді військовослужбовця Житомирського

прикордонного загону він отримував доплату до заробітної плати у розмірі

10,50 грн., а не 2 мінімальні заробітні плати, як це передбачено законом.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 19

травня 2009 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії управління праці і соціального захисту

населення Корольовської районної ради м. Житомира, по застосуванню

постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року в частині

визначення ОСОБА_1 розміру доплати як працюючому на території

радіоактивного забруднення за період з січня 2002 року по жовтень 2005 року

та стягнуто на його користь 18375 грн. доплату до заробітної плати.

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення

Корольовської районної ради м. Житомира просить постанову районного суду

скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні

позову.П осилається на те, що виплата компенсацій і допомог, передбачених

Законом № 796-12 працюючим громадянам проводиться підприємствами де

вони працюють. Після того коли надійдуть кошти з Державного бюджету до

Управління вони перераховують їх підприємству.

Крім того позивачем порушений строк звернення до суду встановлений

ст. 99 КАС України.

Перевіривши постанову суду в межах доводів апеляційної скарги,

визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що

апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в м. Овручі, територія

якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення. Працюючи на

посаді військовослужбовця Житомирського прикордонного загону йому

виплачувалася щомісячна надбавка до заробітної плати у розмірі 10,50 (а.с.5).

Законом №796-12 встановлено компенсаційні виплати особам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, згідно ст.39

згаданого закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),

громадянам, які працюють на території зони гарантованого добровільного

відселення проводиться у розмірі 2 мінімальних заробітних плат.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами,

вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого

висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме Закон

№786-12, а не постанова КМУ №836 від 26.07.96 р., яка істотно звужує обсяг

встановлених законом прав.

Призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та

інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюється

органами праці та соціального захисту населення, які діють відповідно до

постанов Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року №790 "Про

затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального

захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального

населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального

захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної

адміністрації".

Тому суд, з урахуванням положень згаданої постанови, правомірно

визначив відповідача в особі управління праці та соціального захисту населення

Корольовської районної ради м. Житомира.

Разом з тим суд не врахував, що Закон України "Про оплату праці"

визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників,

які перебувають у трудових відносинах, відповідно до ст.ст. 1,2,4,21,22 якого

заробітна плата є гарантованою винагородою працівника за роботу, яку

роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої

є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти виділені на ці цілі.

У той же час передбачені ст.39 Закону № 796-12 виплати не входять до

структури заробітної плати, а відповідно до Закону України "Про формування,

порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів

щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення"

від 10.02.2000 р., фінансуються для здійснення заходів щодо ліквідації

наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та

інших джерел визначених законом.

Виходячи з наведеного доплата до заробітної плати ОСОБА_1, як

працюючому є соціальною гарантією і не входить у структуру заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася

або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду 01 квітня

2009 року та просив стягнути доплату до заробітної плати із відповідача за

період з 01.01.2002 року по грудень 2005 року в розмірі 18375,67 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції

помилково застосував ст. 233 КЗпП України відповідно до якої працівник має

право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум

заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки ОСОБА_1'П. не клопотав про поновлення строку для

звернення до суду в задоволенні вимог слід відмовити за пропуском звернення

до суду.Виходячи з наведеного постанова Овруцького районного суду від 19

травня 2009 року підлягає скасуванню з ухваленням нової.

Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,202,207 КАС України, колегія суддів

цивільної палати,

ПОС ТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення

Корольовської районної ради м. Житомира задовольнити.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 19

травня 2009 року скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління

праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.

Житомира відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного

суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:/підпис/ дді:/підпис/