У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.06.09                                                                                       Справа №10/55-пд-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Зубкова Т.П.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Пересаді О.В.,

за участю представників:

позивача: Власенко Д.В., довіреність від 16.02.2009р. № 07/1565-09;

відповідача: не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон, на рішення господарського суду Херсонської області від 03.04.2009р. у справі  № 10/55-ПД-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон,                      

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Наталія», смт. Велика Лепетиха Херсонської області,

про визнання договору укладеним.  

          

Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон, було подано позов до господарського суду Херсонської області до Селянського (фермерського) господарства «Наталія», смт. Велика Лепетиха Херсонської області, про визнання договору про постачання електричної енергії № 1089 від 24 листопада 2008 року діючим та укладеним в редакції ВАТ «ЕК «Херсонобленерго».

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.04.2009 року у справі №10/55-ПД-09 (суддя Александрова Л.І.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права, як визнання договору діючим та укладеним, відсутній і механізм виконання такого рішення.

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 03.04.2009 року по справі №10/55-ПД-09 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом Херсонської області не прийнято до уваги того факту, що відповідачем був пропущений передбачений ч.4 ст.181 Господарського кодексу України двадцятиденний строк направлення іншій стороні по договору протоколу розбіжностей. Зазначає, що згідно поштового повідомлення про вручення кореспонденції проект договору був отриманий відповідачем 09.12.2008р., підписаний договір та протокол розбіжностей отримано позивачем 13.01.2009р. Пропущення двадцятиденного строку, який надається законодавцем для направлення проколу розбіжностей у випадку наявності заперечень щодо окремих умов договору, за позицією позивача, є підставою вважати підтвердженням згоди відповідача на укладання договору про постачання електроенергії в редакції енергопостачальної організації. Також звертає увагу, що в порушення норм Господарського кодексу України, відповідачем здійснювалися зауваження безпосередньо у надісланому йому проекті договору. Крім того, не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності такого способу захисту права як визнання договору діючим та укладеним. При цьому, посилається на постанову Вищого господарського суду України від 19.04.2006р. по справі №42/331 про визнання договору укладеним, і вказує, що Вищим господарським судом України не ставиться під сумнів такий спосіб захисту як визнання договору укладеним.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі  № 10/55-ПД-09 апеляційний розгляд справи призначено на 10.06.2009 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1172 від 09.06.2009 року справу №10/55-ПД-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 10.06.2009 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Селянське (фермерське) господарство «Наталія» відзиву на апеляційну скаргу не надало. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.  

За заявою представника позивача, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон, було подано позов до господарського суду Херсонської області до Селянського (фермерського) господарства «Наталія», смт. Велика Лепетиха Херсонської області, про визнання договору про постачання електричної енергії № 1089 від 24 листопада 2008 року діючим та укладеним в редакції ВАТ «ЕК «Херсонобленерго».

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.04.2009 року у справі              №10/55-ПД-09 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, не підлягає задоволенню, в силу наступного:

Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.1 Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. № 910), передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками енергії та споживачами.

Згідно з п.5.1 ПКЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Обставини справи свідчать, що ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» здійснювалося постачання електричної енергії С(Ф)Г «Наталія» на підставі укладеного між сторонами договору №1089 від 01.07.2004 року на об’єкті: смт. В.Лепетиха вул. Крупської – водонапірна станція.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005р. №910, якою суб’єктів господарювання зобов’язано, протягом трьох років від дня набрання чинності цієї постанови, привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог правил користування електричною енергією, ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» був направлений на адресу С(Ф)Г «Наталія» проект договору про постачання електричної енергії в новій редакції.

Згідно поштового повідомлення про вручення кореспонденції проект договору був отриманий відповідачем 09.12.2008р.

Відповідач, не погодившись з умовами проекту договору, надіслав на адресу енергопостачальної організації підписаний примірник договору про постачання електричної енергії разом з протоколом розбіжностей, який отриманий позивачем 13.01.2009р.

З тих підстав, що відповідачем був пропущений передбачений ч.4 ст.181 Господарського кодексу України двадцятиденний строк направлення іншій стороні по договору протоколу розбіжностей у випадку наявності заперечень щодо окремих умов договору, позивач просить визнати договір про постачання електроенергії №1089 від 24.11.2008р. діючим та укладеним в редакції енергопостачальної організації. За позицією позивача, направлення відповідачем відповіді на пропозицію укладення договору та протоколу розбіжностей з пропуском визначеного законодавством строку є підставою вважати підтвердженням згоди відповідача на укладання договору про постачання електроенергії в редакції позивача.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, в силу наступного:

У відповідності до приписів ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є  обов’язковим  для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладання договору для певних категорій суб’єктів господарювання  чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі ..., зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 4 ст.275 Господарського кодексу України передбачено обов’язок виробників і постачальників енергії, що займають монопольне становище, укласти договір  енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

За приписами ст.277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Пунктом 5.2 ПКЕЕ передбачено, що при укладанні договору про постачання електричної енергії сторони  визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної  енергії, зазначені у додатку 3 та п.5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов’язковими для сторін під час укладання договору про постачання електричної енергії.

Також, згідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умова договору є умови про предмет, умови, що визначені законодавством як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За визначенням ст.640 цього Кодексу, договір є укладеним з моменту одержання  особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання  відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно із ст.643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

У відповідності до приписів ст.645 цього Кодексу, якщо відповідь про прийняття  пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття  пропозиції  укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією.

Відповідно до ст.181 Господарського судочинства, яка визначає загальний порядок укладення господарських договорів, а саме із частиною 3 цієї статті, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє  договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з частиною 4 зазначено статті, за  наявності  заперечень щодо окремих умов   договору сторона,  яка  одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два  примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що діючим законодавством не передбачено у випадку пропущення строку направлення відповіді на пропозицію укладення договору настання таких наслідків, як прийняття пропозиції другою стороною в редакції сторони, яка її направила.

Господарський суд першої інстанції встановив, що у даному випадку пропозиція позивача не була прийнята відповідачем. Отже, відсутність між сторонами згоди щодо умов договору свідчить про відсутність між ними самого договору як правовстановлюючого документу, а відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і той же час новою пропозицією.

Таким чином, направлення відповідачем відповіді на пропозицію укладення договору та протоколу розбіжностей з пропуском визначеного законодавством строку не може бути підставою вважати підтвердженням згоди відповідача на укладання договору про постачання електроенергії в редакції позивача, на чому помилково наполягає позивач.

Разом з тим, частиною 5 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона,  яка одержала протокол розбіжностей до  договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою  стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно з частиною 7 цієї ж статті, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Слід зазначити, що позивач, отримавши відповідь споживача та протокол розбіжностей щодо пропозиції укладення договору, з позовом до суду звернувся також із пропуском визначеного законом строку, і цей факт міг би бути підставою для прийняття пропозиції іншої сторони у випадку дотримання нею двадцятиденного терміну на надання відповіді.

Вищевикладені обставини справи та наведені норми права свідчать про те, що відсутні підстави  вважати  укладеним договір про постачання електричної енергії в редакції  ВАТ «ЕК»Херсонобленерго» .

Відносно доводів апеляційної скарги про помилковість висновків господарського суду щодо відсутності такого способу захисту права як визнання договору діючим та укладеним, слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 67 Господарського та статті 627 Цивільного кодексів України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договір, укладання яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За визначенням статті 649 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між  сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що  непередбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Також, абз.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону  України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України, до підвідомчості господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеною статтею передбачено перелік способів у який суд здійснює захист цивільних прав та інтересів особи, отже при вирушенні справи суду слід застосувати передбачені законодавством способи захисту порушених прав та інтересів, або інші обґрунтування щодо захисту порушених цивільних прав та інтересів у інтересів у інший спосіб передбачений законом або договором.

Таким чином, предметом розгляду господарського суду можуть бути спори, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також вирішення розбіжностей, що виникли при укладанні договору, як то внесення змін до договору (протоколу розбіжностей). Такого способу захисту права як визнання договору діючим та укладеним в редакції сторони, що направила пропозицію про укладання договору, діючим законодавством не передбачено.

Встановивши, що договір № 1089 від 24.11.20098 року, запропонований в редакції позивача не був прийнятий відповідачем і не може вважатися укладеним, господарський суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності такого способу захисту права як визнання договору діючим та укладеним в редакції позивача.

Отже, позивачем при зверненні до господарського суду було не вірно визначено спосіб права захисту, що не позбавляє його можливості звернення до суду з інших підстав.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню внаслідок їх необґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду.

Порушення норм матеріального чи процесуального права не вбачається. Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У відповідності зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою покладаються позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101, п.1  ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон, залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Херсонської області від 03.04.2009 року у справі №10/55-ПД-09 залишити без змін.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 15.06.2009 року.

  

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Зубкова Т.П.  Хуторной В.М.