Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
01.07.2009 Справа № 2-а-1957/08/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
сторони не зявились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 09.12.08 у справі № 2-а-1957/08
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення щорічної грошової допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 09.12.2008 у справі № 2-а-1957/08 позовОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення щорічної грошової допомоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну разову допомогу ветеранам війни за 2007 рік у сумі 1175,18грн., за 2008 рік - 1378,00грн., а всього 2553,18грн.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулося до суду з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи та просить її скасувати.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду. В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_2є ветераном війни -учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням серії В-П №416477 від 28.02.2007 (а.с. 4).
Згідно посилань позивача, які не спростовувалися відповідачем, ОСОБА_1 позивачу на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про Державний бюджет України” проведена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році - у сумі 55,00грн., у 2008 році у сумі 65,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 3-ох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2007 складає 406,00грн.
Згідно з частиною третьою статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 у 2007 році встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Статтею 29 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 280,00грн.
На підставі пункту 13 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статі 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України “Про Державний бюджет України” інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Пунктом 20 Розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 № 107-VI внесені зміни до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно яких частину 5 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено в такій редакції “Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), є недійсними (частина третя статті 2 Закону).
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключено законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є ветераном війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання державної соціальної допомоги не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, положення Законів України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги ветеранам війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як ветерану війни -учаснику війни дій за 2005-2006 роки є правомірним, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов подано до суду 04.11.2008, тобто після спливу річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, докази поважності причини пропуску зазначеного строку суду не надавалися.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (а.с.14).
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню щорічна разова грошова допомога до 5 травня як ветерану війни -учаснику війни за 2007 рік в сумі 1175,18грн. згідно наступного розрахунку: 410,06грн. (406,00грн.+4,06грн.)х3-55,00грн.; за 2008 рік -в сумі 1378,00грн., згідно такого розрахунку: 481,00грн.х3-65,00грн., а всього -2553,18грн.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спеціальний Закон, тобто Закон України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, має перевагу перед Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), яким встановлені пільги для ветеранів війни, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та не може змінювати норми інших законів.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 09.12.08 у справі № 2-а-1957/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 07.07.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко