Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2009 року Справа № 05/244-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А.(доповідач), судді Білоусова Я.О., Пуль О.А.
при секретарі Тяпкіній В.А.
за участю представників сторін:
позивача –Годованець В.В., дов.№1026 від 30.10.08 р. (у справі)
відповідача – не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент” (вх. № 232Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року по справі № 05/244-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент”, м. Дніпропетровськ
до Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” газопромислового управління „Шебелінкагазвидобування”, смт. Червоний Донець Харківської області
про стягнення 132521,38 грн. -
встановила:
У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент” звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” газопромислового управління „Шебелінкагазвидобування” 93184,74 грн. - основного боргу; 36807,97 грн. - штрафу; 2078,02 грн. - інфляційних; 450,65 грн. - 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 22 від 27 серпня 2008 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних в сумі 2078,02 грн. залишено без розгляду. В решті позову відмовлено частково. Стягнуто з ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” газопромислового управління „Шебелінкагазвидобування” на користь ТОВ „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент” заборгованості за отриманий товар по договору поставки № 22 від 27 серпня 2008 року в сумі 93184,74 грн., 3% річних за період з 03 жовтня 2008 року по 01 грудня 2008 року в сумі 450,65 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 03 жовтня 208 року по 01 грудня 2008 року, в сумі 3615,06 грн., державного мита в сумі 972,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 86,59 грн.
Позивач, ТОВ „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент”, з рішенням господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити і стягнути з ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” газопромислового управління „Шебелінкагазвидобування” на користь ТОВ „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент” 93184,74 грн. - основного боргу, 22364,34 грн. - пені, 9318,47 грн. –додаткового штрафу, 3960,35 грн. –інфляційних, 633,96 грн. –3% річних, 1639,10 грн. –державного мита, 118,00 –витрат на інформаційно-технічне забезпечення. При цьому позивач зазначає, що, на його думку, винесене рішення не відповідає нормам процесуального та матеріального права.
Відповідач, ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” ГПУ „Шебелінкагазвидобування”, у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник відповідача не скористався наданим процесуальним правом брати участь у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, в зв’язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу.
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника присутньої сторони, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 28 серпня 2008 року між ТОВ „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент” та ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” ГПУ „Шебелінкагазвидобування” був укладений договір поставки № 22, за яким продавець (позивач по справі) зобов’язався на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця товар, а покупець (відповідач по справі), в свою чергу, зобов’язався приймати та оплачувати цей товар в кількості і асортименті, вказаному у специфікаціях, які є його невід’ємною частиною.
Специфікацією №1 сторони визначили найменування, асортимент, кількість, вартість на загальну суму 93184,74 грн., суму договору, термін поставки –вересень 2008 р. та умови оплати товару –14 банківських днів з моменту отримання.
Позивач по видатковій накладній № 7 від 15 вересня 2008 року поставив відповідачу товар, вказаний в специфікації №1 на суму 93184,74 грн. Тобто, позивач повністю виконав свої зобов’язання за спірним договором, проте відповідач не оплатив отриманий товар в строк, визначений спірним договором, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка становила 93184,74 грн.
Суд першої інстанції, визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за отриманий товар по договору поставки № 22 від 27 серпня 2008 року в сумі 93184,74 грн., 3% річних за період з 03 жовтня 2008 року по 01 грудня 2008 року в сумі 450,65 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 03 жовтня 2008 року по 01 грудня 2008 року, в сумі 3615,06 грн. Позовні вимоги, в частині стягнення інфляційних в сумі 2078,02 грн. залишено без розгляду
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши представника присутньої сторони під час судового засідання, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
По-перше, в своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно залишено вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат без розгляду, також господарський суд неправомірно відмовився розглядати заяву про збільшення позовних вимог.
Проте, на такі твердження слід зазначити, що відповідно до вимог статтей 33, 34, 35, 54 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги сторони. Письмовими доказами є документи,
матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами до судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства судом першої інстанції правомірно не взято до уваги неналежний розрахунок інфляційних втрат в сумі 2078,02 грн.
Враховуючи той факт що на час розгляду справи позивач не надав суду заяву про збільшення позовних вимог, суд правомірно відмовив позивачу з огляду на відсутність такої заяви і не порушив норми процесуального права.
По-друге, слід зазначити, що відповідно до п. 8.4 договору у випадку несплати або недоплати за поставлену продукцію у визначений строк, покупець сплачує штраф у розмірі 0,5 % від суми несплати або недоплати за поставлену продукцію за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 діб - додатково сплачується штраф у розмірі 10% суми договору.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначені види забезпечення виконання зобов'язання, а саме: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.
Так, згідно цієї ж статті, неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сторони в договорі встановили п. 8.4, що у випадку несплати або недоплати за поставлену продукцію у визначений строк, покупець сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми несплати або недоплати за поставлену продукцію за кожний день прострочення. Сума що нарахована і відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пенею (яка є неустойкою та є одним із різновидів забезпечення виконання зобов'язання). Тобто сторони дійсно допустили у договорі описку, визначивши пеню штрафом, як це було визначено судом першої інстанції.
Позивач просив суд стягнути з відповідача, згідно з умовами п. 8.4 договору, штраф 0,5% від вартості продукції за кожен день прострочення в сумі 27489,50 грн. (який є пенею) та додатковий штраф в розмірі 9318,47 грн. Всього: 36807,97 грн.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Пеня штраф є одним видом юридичної відповідальності, а саме неустойкою.
Сторони в договорі передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, яке обмежується чинним законодавством. Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір нарахування стягнення обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Тож господарським судом правомірно стягнуто з відповідача пеню в розмірі 3615,06 грн. (93184,74 грн. основного боргу х 24 % подвійної ставки НБУ/365 днів х 59 днів прострочки).
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Отже, колегія суддів вважає, що Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент” не було надано належних доказів, на підтвердження своїх заперечень, а тому його вимоги щодо зміни рішення задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент”, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року по справі №05/244-08 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарсько процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Інженерний центр ”Реагент” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2008 року по справі № 05/244-08 залишити без змін.
Повний текст постанови підписано 16 березня 2009 року.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
суддя Я.О. Білоусова
суддя О.А. Пуль