ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.07.2009 року Справа № 9/126
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання: Шабадаш Д.С.
за участю представників:
від позивача: -Глушко Н.Г., представник за дов. №122 від 28.04.09;
від відповідача: -Маркова Н.В., юрисконсульт, дов. б/н від 04.02.08;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганськвуглетехпоставка”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 29.05.09
по справі №9/126 (суддя –Ворожцов А.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Луганське
управління механізації”, м. Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганськвуглетехпоставка”, м. Луганськ
про стягнення 39192 грн. 00 коп.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Луганське управління механізації”, м. Луганськ (далі за текстом –ВАТ „Луганське управління механізації”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 10.03.09 №81 з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м. Луганськ (далі за текстом –ТОВ „Луганськвуглетехпоставка”, відповідач), заборгованості у сумі 39192 грн. 00 коп. за надані за усною домовленістю останньому у серпні-листопаді 2008 року послуги машинами та механізмами.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем наступним:
-усною домовленістю між ним та відповідачем, за якою позивач протягом серпня-листопада 2008 року за відповідними актами виконаних робіт надав відповідачу послуги машинами та механізмами на загальну суму 177994 грн. 39 коп.;
-відповідач здійснив оплату послуг частково у розмірі 138802 грн. 39 коп., таким чином, борг відповідача складає 39192 грн. 00 коп.;
-на претензію від 21.01.09 за №23 відповідач не відреагував, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.
Позивач у письмових поясненнях за №135, наданих до господарського суду Луганської області у судовому засіданні 19.05.09, зазначив, що відповідачем повністю оплачені п'ять рахунків на загальну суму 138802 грн. 39 коп., решта рахунків, заборгованість за якими становить 39192 грн. 00 коп. –не оплачені. На підтвердження цих доводів позивачем надано до матеріалів справи копії виставлених відповідачу рахунків та відповідних банківських виписок.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.05.09 у даній справі позов задоволений у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 39192 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 391 грн. 92 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Дане рішення мотивоване наступним:
-положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11, 526, ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 2 ст. 175, ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України;
-згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини;
-договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; за цією нормою сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну або письмову, письмову просту або нотаріальну), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом;
-чинне цивільне та господарське законодавство не містить вимоги щодо обов'язкової письмової форми договору про надання послуг;
-господарські операції, які є предметом спору, проводились між сторонами без укладення відповідного письмового договору протягом серпня-листопада 2008 року;
-доказом здійснення цих господарських операцій є підписані сторонами та скріплені печатками акти виконаних робіт:
· № ИтММ-00830 за серпень 2008 року на суму 52156 грн. 39 коп. від 28.08.08,
· № ИтММ-00956 за вересень 2008 року на суму 52566 грн. 00 коп. від 29.09.08,
· № ИтММ-01089 за жовтень 2008 року на суму 39192 грн. 00 коп. від 27.10.08,
· № Ит-ММ-01198 за листопад 2008 року на суму 34080 грн. 00 коп. від 28.11.08;
Як вбачається зі змісту цих актів вони містять необхідні умови: період, у якому були надані послуги, найменування машин та механізмів, якими були надані послуги, кількість часу, упродовж якого були надані ці послуги, вартість послуг та загальна ціна;
-із письмових пояснень за №135, наданих до господарського суду Луганської області у судовому засіданні 19.05.09, відповідачем повністю оплачені п'ять рахунків на загальну суму 138802 грн. 39 коп., решта рахунків, заборгованість за якими становить 39192 грн. 00 коп. –не оплачені;
-на підставі наданих позивачем доказів суд першої інстанції погоджується з доводами позивача про те, що ним фактично були надані послуги машинами та механізмами на загальну суму 177994 грн. 39 коп., частина яких (138802 грн. 39 коп.) була сплачена відповідачем у підтвердження отримання цих послуг, заборгованість за надані послуги складає 39192 грн. 00 коп.;
-за відсутності договору термін оплати заборгованості за отримані послуги не було визначено, тому суд першої інстанції взяв до уваги наявність претензії за №23 від 21.01.09 відповідача про зобов'язання погасити борг у 7-денний термін у розмірі 39192 грн. 00 коп. (а.с. 8) за надані послуги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник (відповідач) повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги; матеріали справи містять поштове повідомлення про вручення цієї претензії відповідачу 23.01.09;
-за таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 29.05.09 у справі №9/126, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 05.06.09 №1619, у якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:
-на думку апелянта оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 47, ч. 1 ст. 5, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, ст. 11, п. 1 ч. 1 ст. 208, ст.ст. 509, 901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України;
-твердження суду першої інстанції, що між сторонами виникли інші правочини, ніж договір, є такими, що не відповідають діючому законодавству та дійсним відносинам між сторонами;
-відповідно до Узагальнення Верховного Суду України від 24.11.08 за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. До таких документів слід відносити, зокрема, акт приймання-передачі. Суд першої інстанції не звернув на це уваги та зробив висновок, що акт приймання-передачі є правочином, де погоджено всі істотні умови, але це не відповідає нормам діючого законодавства;
-між позивачем та відповідачем жодного договору не укладалось, а відповідно ніяких зобов’язань не виникло, тому твердження про наявність заборгованості є хибним, адже заборгованість виникає у боржника перед кредитором, а підприємство відповідача згідно вимог діючого законодавства не є боржником позивача. Тому, є безпідставним посилання позивача на ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку апелянта, зобов’язань між сторонами у даній справі не має;
-суд першої інстанції безпідставно вважає, що позивач пред’явив вимогу про сплату у вигляді претензії. За своєю юридичною природою, на думку апелянта, вимога про сплату та претензія є різними документами, за формою складання, підставами виникнення та строками розгляду. Законодавство України не ототожнює ці два різні документи;
-позивач не міг надіслати відповідачу про сплату, оскільки зобов’язань між сторонами у справі не виникало;
-відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Такої домовленості між сторонами не було;
-твердження позивача про те, що сторонами укладено усний договір про надання послуг, з яким погодився суд першої інстанції, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договір про надання послуг є консенсуальним, таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами. Відповідач вважає, що ні завдань на надання послуг, ні підтверджуючих документів щодо їх надання позивачем не надано, зокрема, щодо кількості відпрацьованого часу та які саме послуги надано механізмами;
-діюче законодавство не передбачає укладання усного договору між юридичними особами.
Позивач 26.06.09 надав до Луганського апеляційного господарського суду відзив від 24.06.09 №166, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.06.09 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м. Луганськ, від 05.06.09 №1619 на рішення господарського суду Луганської області від 29.05.09 у справі №9/126 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя – Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали даної справи, Відкрите акціонерне товариство „Луганське управління механізації” (позивач) у серпні –листопаді 2008 року надало Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка” (відповідачу) послуги з робіт машинами та механізмами, що підписується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт, а саме –актами: №ИтММ-00830 за серпень 2008 року на суму 52156 грн. 39 коп. від 28.08.08; №ИтММ-00956 за вересень 2008 року на суму 52566 грн. 00 коп. від 29.09.08; №ИтММ-01089 за жовтень 2008 року на суму 39192 грн. 00 коп. від 27.10.08; №ИтММ-01198 за листопад 2008 року на суму 34080 грн. 00 коп. від 28.11.08 (а.с. 10-13).
Всього згадані послуги надані позивачем для відповідача за вказаний період на загальну суму 177994 грн. 39 коп.
З матеріалів даної справи вбачається, що ці послуги з робіт машин і механізмів позивач надав як підрядник, а відповідач прийняв їх виконання як замовник.
Перелічені акти виконаних робіт відповідачем підписані без застережень.
Згідно розрахунку позивача надані ним відповідачу послуги з робіт машин та механізмів відповідач оплатив частково –у сумі 138802 грн. 39 коп., а саме: повністю оплачені за актами виконаних робіт №ИтММ-00830 від 28.08.08 (за серпень 2008 року) і №ИтММ-00956 від 29.09.08 (за вересень 2008 року); та частково –у сумі 29674 грн. 25 коп. за актом виконаних робіт №ИтММ-01089 від 27.10.08 (за жовтень 2008 року).
Залишились неоплаченими відповідачем прийнятті роботи на суму 39192 грн. 00 коп., а саме: за жовтень 2008 року на суму 5112 грн. 00 коп. та за листопад 2008 року на суму 34080 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
Позивач стверджує, що для сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості на загальну суму 39192 грн. 00 коп. він пред’явив відповідачу рахунки №1224 від 01.12.08 на суму 5112 грн. 00 коп. і №1343 від 01.12.08 на суму 34080 грн. 00 коп., що недоведено матеріалами справи та не визнано відповідачем.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що 22.01.09 позивач направив відповідачу претензію №23 від 21.01.09 (а.с. 7-8), у якій нагадав відповідачу про надані йому позивачем у серпні –листопаді 2008 року послуги з робіт машинами та механізмами з посиланням, на підтвердження цих обставин, на підписані відповідачем акти виконаних робіт, а також заявив вимогу про сплату заборгованості в сумі 39192 грн. 00 коп., утвореної станом на 19.01.09.
Чинне законодавство не містить чітко вираженої форми вимоги щодо сплати боргу, така вимога може бути заявлена у будь-якій формі, тобто, пред’явленням рахунку, претензії, іншим листуванням тощо.
Таким чином, позивач дотримався приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідач доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості в сумі 39192 грн. 00 коп. за актами виконаних робіт, що оспорюються, не надав.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що позов підлягає до задоволення, а тому, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 29.05.09 у справі №9/126 залишається без змін.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія доводи апелянта залишає поза увагою.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 195 грн. 96 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) –Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м. Луганськ.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м. Луганськ, від 05.06.09 №1619 на рішення господарського суду Луганської області від 29.05.09 у справі №9/126 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 29.05.09 у справі №9/126 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 195 грн. 96 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) –Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглетехпоставка”, м. Луганськ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова