КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2009 № 05-6-28/369
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Євдокимова О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача - Посвистак С.М., довіреність № 17800/9/10209 від 29.12.2008 р.
від відповідача -не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.04.2009
у справі № 05-6-28/369 (суддя Копитова О.С.)
за позовом Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
до СПД - фізична особа ОСОБА_3
третя особа позивача
третя особа відповідача
про припинення підприємницької діяльності
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2009 року у справі № 05-6-28/369 відмовлено у прийнятті позовної заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту – позивач) до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (далі по тексту – відповідач) про припинення підприємницької діяльності.
Не погоджуючись з названою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/3036 від 21.05.2009 року), в якій просить поновити пропущений строк подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2009 року у справі № 05-6-28/369 та направити справу на новий розгляд.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального права. В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що відносини припинення фізичної особи – підприємця та скасування її державної реєстрації регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” тощо.
Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку , встановлених законами України мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 року у справі № 05-6-28/369 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2009 року о 10 год. 35 хв.
В судове засідання 30.06.2009 року з’явився представник позивача, а повноважений представник відповідача без поважних причин не з’явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Державна податкова інспекція в Печерському районі міста Києва звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2009 року у справі № 05-6-28/369 Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва у прийнятті позовної заяви відмовлено. Відмовляючи у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) суд першої інстанції керувався тим, що ця справа є справою адміністративної юрисдикції.
Місцевий господарський суд зазначив, що вирішення спорів про припинення юридичних осіб, підприємницької діяльності суб’єктів підприємницької діяльності (скасування державної реєстрації) за позовами податкових органів відбувається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується також листом Вищого господарського суду України № 05-3/38/324 від 10.02.2006 року, який отриманий судом на запит щодо однакового застосування норм законів, пов’язаних з припиненням юридичних осіб. У вказаному листі, Вищий господарський суд України зокрема вказав, що у зазначених правовідносинах органи Державної податкової служби виступають як суб’єкти владних повноважень.
За таких обставин, суд першої інстанції зазначив, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, як суб’єкт владних повноважень повинна була звернутись до окружного адміністративного суду в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України „Про судоустрій України”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Поняття „справа адміністративної юрисдикції” визначено у статті 3 КАС України, і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме:
а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Поняття „суб'єкт владних повноважень” визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак необхідною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Виходячи з викладеного вище, спір є публічно – правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно – правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб’єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
Як зазначено в п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року № 01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” з посиланням на п. 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”, господарські суди вирішують спори, пов'язані з визнанням недійсними установчих документів, припиненням діяльності юридичної особи та скасуванням її державної реєстрації - крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень.
Отже, справи за позовами органів державної податкової служби про припинення діяльності юридичних осіб та скасування їх державної реєстрації господарським судам непідвідомчі, оскільки у відповідних правовідносинах орган державної податкової служби виступає саме як суб'єкт владних повноважень.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законну та обґрунтовану ухвалу відповідності з вимогами процесуального права, а тому, ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2009 року у справі № 05-6-28/369 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва – без задоволення.
2. Матеріали справи № 05-6-28/369 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Євдокимов О.В.
Пантелієнко В.О.
06.07.09 (відправлено)