Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

м. Прилуки, вул. Котляревського, 62, 17500, "(04637) 3-42-02. (04637) 7-11-88"

Справа №2-1509/10р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року Прилуцький міськрайсуд Чернігівської області у складі :

головуючого - судді Білоус М.В.

при секретарі – Карпенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Прилуки про визнання неправомірними дій органу владних повноважень з приводу нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленому законом порядку отримала посвідчення „Дитина війни”, у зв’язку з чим на підставі ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” Управлінням Пенсійного Фонду України в м.Прилуки їй повинна була підвищитись пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак відповідачем така допомога їй не була ані нарахована, ані виплачена, у зв’язку з чим, вважаючи своє право порушеним, вона і звернувся до суду з відповідним позовом про зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Прилуки здійснити їй нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату такої за 2008 та 2009 роки.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного Фонду України до суду не з’явився, але подав письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності та заперечення на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що Управління може виплачувати лише ті кошти, які надходять на його рахунок з Державного бюджету України, однак коштів на фінансування виплат, зазначених у позові, Державним бюджетом України відповідачеві не виділялося.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Статтею 46 Конституції України дійсно проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

Однак п.41 Розділу ІІ ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року положення ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Оскільки статтею 22 Конституції України, норми якої мають пряму дію (ч.3 ст.8), не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, а ч.2 ст.3 самого ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” зроблено застереження про те, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, то рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення бюджетного закону, що обмежувало право дітей війни на державну соціальну допомогу, передбачене ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, визнано неконституційним.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачено ніяких обмежень у застосуванні ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З вищенаведеного витікає, що відповідач зобов’язаний був нарахувати та виплачувати позивачці протягом 2008 року з 22.05.2008 року і по 31.12.2008 року, а протягом 2009 року - з 01.01.2009р. по 31.12.2009 року включно щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, тому суд і зобов’язує відповідача перерахувати таку саме за цей період.

На підставі наведенного та керуючись ст.ст.8, 22, 46, 152 КУ, ст.ст.3, 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Прилуки неправомірною та зобов’язати здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Прилуки на користь ОСОБА_1 сплачені нею при подачі позову 45,50 грн. судових витрат по даній справі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Суддя М.В.Білоус