ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2009 року                                    Справа №  17/214

        Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шуби І.К.,

суддів: Сизько І.А. (доповідача), Крутовських В.І.,

при секретарі: Савін В.Ю.

представники сторін:       

від позивача: Кочетов О.А., протокол №1  від 13.05.06,  голова правління; Волнянська Є.В., довіреність №1-19/9-74  від 03.03.08,  юрисконсульт;

представник відповідача - 1 у судове засідання не з’явився,

представники відповідача - 2, - 3  у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від  16.06.2006 року у справі №17/214

за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд",                          м. Дніпропетровськ

до    В-1:    Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції  м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

до В-2: Державної податкової інспекції у Ленінському районі                                             м. Дніпропетровська,  м. Дніпропетровськ

до     В-3:    Управління державного казначейства у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

про стягнення 145139 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

             01 жовтня 2004р. відкрите акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції  м. Дніпропетровська, державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська та управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про стягнення з відповідачів коштів в розмірі 145 139 грн. 55 коп., перерахованих в рамках виконавчого провадження.            

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2004р. по справі №17/214 (суддя Стрелець Т.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь позивача 145 139 грн. 55 коп., стягнуто з державної податкової інспекції у Ленінському районі   м. Дніпропетровська на користь позивача 1 451 грн. державного мита та 118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в позові до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції  м. Дніпропетровська та до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська –відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська та управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області звернулись з апеляційними скаргами, які були призначені до розгляду.

   Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2005р. рішення господарського суду першої інстанції від 11.11.2004р. скасовано, стягнуто з Державного бюджету України через управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області  на користь позивача 145 139, 55 грн., стягнуто з державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на користь позивача 1451,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в позові до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська відмовлено,  зобов’язано господарський суд Дніпропетровської області видати відповідні накази, апеляційні скарги державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська та управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області залишено без задоволення.

Господарським судом Дніпропетровської області 09.02.2005р. на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2005р. видано відповідні накази про примусове виконання.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2006р. касаційну скаргу управління державного казначейства України у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2005р. залишено  без змін.

В травні 2006р. позивач на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з вимогою ухвалити порядок виконання та видати новий наказ про стягнення на користь відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд" з Державного бюджету України через управління Державного казначейства в Дніпропетровській області 145139 грн. 55 коп. з зазначенням рахунку, якій належить управлінню державного казначейства України в Дніпропетровській області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р. (суддя Стрелець Т.Г.) в задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що управління державного казначейства у Дніпропетровській області здійснює лише виконання Державного бюджету за видатками, а не встановлює загальнодержавні видатки, які повинні бути передбачені законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, прийняття якого, а також внесення до нього змін, належить до компетенції Верховної Ради України. Ухвала прийнята в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. на підставі Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р. по справі №17/214 скасовано, змінено порядок виконання рішення від 11.11.2004р., стягнуто на користь позивача з державного бюджету України через управління державного казначейства України у Дніпропетровській області кошти в розмірі 145 139 грн. 55 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2009р. касаційні скарги державної податкової інспекції у Ленінському районі                                             м. Дніпропетровська та Головного управління державного казначейства у Дніпропетровській області задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. скасовано, справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення витання щодо розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2009р. справу №17/214 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.07.2009р.

В судове засідання 13.07.2009р. представник відповідача-1 не з'явився.

Згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв’язку з відрядженням представника державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Враховуючи те, що про час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач-2 був повідомлений заздалегідь належним чином, представництво інтересів сторони не обмежено будь-яким колом осіб, відповідач-2 не є фізичною особою-підприємцем, а є податковою інспекцією з певною штатною чисельністю працівників, то му не був позбавлений права уповноважити на участь у судовому засіданні іншого представника, доказів щодо зазначених в клопотанні обставин суду не надано, судова колегія дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представник відповідача-3 в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково  з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України розглянута 16.06.2006р. господарським судом першої інстанції в порядку господарського судочинства із застосуванням норм Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз суб’єктивного складу та характеру правовідносин між сторонами у спорі свідчить про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, про що зазначив і Вищий адміністративний суд України в ухвалах по даній справі  від 01.03.2006р.  та   від  18.03.2009р. (т.1 а.с.201-203, т.2 а.с.162-164).

Згідно з п.1, абзацом першим п.6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, цей Кодекс набирає чинності з 01 вересня 2005 року. До початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України, місцеві та апеляційні господарські  суди вирішують адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, як окружні та апеляційні адміністративні суди, їх компетенція не поширюється на розгляд спорів поданих в порядку іншого судочинства та за якими було відкрито провадження в порядку господарського судочинства після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

Заяви по даній справі належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Однак, господарський суд Дніпропетровської області заяву по адміністративній справі розглянув в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Наявність у справі судового рішення, ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України, вимагає від апеляційної інстанції здійснення перевірки цього рішення на відповідність нормам саме цього Кодексу, що можливе лише в господарському процесі шляхом здійснення апеляційним судом судочинства як господарським судом, а не як судом адміністративним. Зміна процесуального порядку перегляду справ в апеляційних судах законодавством не передбачена.

З розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи) після початку діяльності окружних адміністративних судів підлягають розгляду відповідними адміністративними судами.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин прийнята господарським судом ухвала є незаконною і підлягає скасуванню з припиненням провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

  Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р. у справі №17/214 скасувати.

Провадження у справі №17/214 за заявою відкритого акціонерного товариства "Дніпровськпромбуд",  м. Дніпропетровськ в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                      І.К.Шуба

      Суддя                                                                               І.А.Сизько

               Суддя                                                                                  В.І.Крутовських