ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.07.2006 року Справа № 15/167
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Баннової Т.М.
Парамонової Т.Ф.
секретар
судового засідання Наумов Б.Є.
та за участю
представників сторін:
від позивача представник за довіреністю Карпова І.Г., довіреність №07 від 27.03.2006;
від відповідача представник за довіреністю Морнев С.М.,
довіреність №58 від 05.05.2006;
представник за довіреністю Кокуріна О.В.,
довіреність №65 від 08.06.2006
розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеркрайт”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 16.06.2006
по справі № 15/167 (суддя –Пономаренко Є.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Інтеркрайт”, м.Луганськ
до відповідача Корпорації „Східна брама”, м.Луганськ
про стягнення 7415 грн. 85 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтеркрайт”, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Корпорації „Східна брама”, м.Луганськ про стягнення 7415 грн. 85 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.06.2006 позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг як зайво перераховані кошти у сумі 1188 грн. 12 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 16 грн. 34 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 18 грн. 90 коп.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 16.06.2006 товариство з обмеженою відповідальністю „Інтеркрайт”, м.Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме ст.ст.614, 616, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач відзивом №73 від 11.07.2006 вимоги скарги відхилив, вважає рішення законним та обґрунтованим.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеркрайт”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2006 по справі №15/167 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя – головуючий, Баннова Т.М. - суддя, Парамонова Т.Ф.–суддя.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін встановлені за договором про дольову участь у будівництві нежитлового приміщення від 22.09.2005.
За даним договором відповідач зобов’язався за рахунок коштів позивача побудувати нежитлове приміщення, а позивач зобов’язався забезпечити фінансування будівництва за погодженим графіком (додаток №1 до договору).
Вартість приміщення на момент укладення договору визначена у п.1.3 в сумі 212271 грн. 00 коп.
Відповідно до графіку фінансування будівництва, що є додатком №1 до договору позивач зобов’язався сплачувати грошові кошти наступним чином:
- до 23.09.2005р. –42 454 грн. 20 коп.;
- до 15.10.2005р. –106 135 грн. 50 коп.;
- до 20.10.2005р. –63 681 грн. 30 коп.
Позивачем зобов’язання по виконанню графіку фінансування будівництва виконувалися неналежним чином, що підтверджено платіжними документами позивача –платіжним дорученням №189 від 23.09.2005 на суму 42454 грн. 20 коп., платіжним дорученням №203 від 03.10.2005 на суму 28000 грн. 00 коп. (замість 106135 грн. 50 коп.), платіжним дорученням №252 від 05.12.2005 на суму 208933 грн. 00 коп. (замість 20.10.2005).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що визначена на момент укладення договору вартість приміщення є попередньою та остаточна вартість приміщення визначається сторонами після завершення будівництва та оформлюється додатковою угодою підписаною обома сторонами.
Між сторонами укладено додаткову угоду №4 без дати, за якою вартість приміщення визначена на день укладення договору у сумі 201 860 грн. 51 коп.
27.12.2005 між позивачем і відповідачем складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення на виконання умов договору, в якому зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають.
До укладення акту приймання-передачі листом за №48 від 05.12.2005 позивач запросив відповідача повернути зайве сплачені 23.09.2005 та 03.10.2005 кошти в сумі 70454 грн. 20 коп., що відповідачем було зроблено за платіжним дорученням №276 від 05.12.2005.
Листом за №4 від 13.01.2006 відповідач повідомив позивача, що 7025 грн. 53 коп. із сплаченої 05.12.2005 суми він зараховує згідно п.1.4 договору у якості різниці від інфляції в сумі 3573 грн. 53 коп. та згідно п.3.2 договору у якості штрафних санкцій за порушення графіка фінансування будівництва в сумі 3451 грн. 56 коп., а залишок суми в розмірі 46 грн. 96 коп. підлягає поверненню позивачу, з чим позивач не погоджується за доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Судова колегія вважає доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, враховуючи наступне.
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необґрунтованим для чинності правочину.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, до яких віднесено договори та інші правочини.
Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Даною статтею встановлено, що до істотних умов відносяться і ті умови, до яких сторони прийшли до згоди незалежно від того, чи передбачені ці умови законом.
Пунктом 1.4 договору сторони встановили, що зміна вартості приміщення залежить від зміни індексу інфляції, а пунктом 3.2 договору сторони встановили відповідальність позивача за порушення графіку фінансування у вигляді пені за кожний день прострочення платежу, суму якої дольщик –позивач повинен сплатити на вимогу підприємства –відповідача по справі.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення зобов’язання, до яких віднесені підстави, встановлені договором.
Стаття 601 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, що відповідачем було здійснено шляхом направлення листа №4 від 13.01.2006.
Доводи заявника апеляційної скарги, що інфляційні нарахування були зараховані при визначені вартості приміщення за додатковою угодою №4 судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки у додатковій угоді №4 до договору сторони визначили суму вартості приміщення на момент укладення договору, а не на момент закінчення будівництва.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що прострочення графіку фінансування виникло з вини відповідача, судова колегія вважає недоведеними, оскільки ці доводи позивачем відповідно до законодавства не підтверджені.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2006 по справі №15/167 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст.49 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника –товариство з обмеженою відповідальністю „Інтеркрайт”, м.Луганськ.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.1 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеркрайт”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2006 по справі №15/167 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2006 по справі №15/167 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Спеціаліст 1-ої категорії С.І. Заєць
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- господарському суду Луганської області
5- до наряду