ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2009 року                                    Справа №  6/60-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороз В.Ф.  (доповідач),    

суддів: Стрелець Т.Г., Логвиненко А.О.

при секретарі: Резніченко С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: Каменєва Т.В., дов. від 30.06.2009 р.;

від відповідача: Постоєнко М.М., дов. від 05.02.2009 р.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  21.04.2009 р. у справі № 6/60-09

за позовом  закритого акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ

до відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець

про  стягнення 13004,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 21.04.09 р. у даній справі (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з  відповідача на користь позивача 13004,60 грн. боргу, державне мито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу. Рішення мотивовано невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу,  в якій він просить скасувати рішення  та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають   обставинам справи та наявним доказам, а також порушено норми матеріального та процесуального  права, що  є підставами  для скасування рішення. Відповідач посилається на те, що  рахунки –фактури  не мають належної  юридичної сили та доказовості, а тому у нього відсутні документальні підстави для проведення  подальшої оплати.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вказує на  обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та його відповідність нормам  чинного законодавства.  Просить відмовити  в задоволенні  апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно укладеного між сторонами договору поставки товару від 24.06.2008 р.  № 598 та додаткових угод до нього № 1 від 11.08.08 р., №2 від 06.08.08 р. та №2/1 від 03.10.08 р., позивач на підставі довіреностей  відповідача  в період з 21.08.2008р. по 06.10.2008р. по видаткових накладних передав відповідачеві товар на загальну суму 21 096,59 грн.

У відповідності  до умов п. 1.3.3 додаткової угоди №1 від 11.08.08 р., п. 1.4.3. додаткової угоди №2 від 06.08.2008 р.  та п. 1.4.3. додаткової угоди №2/1 від 03.10.08 р., які укладались сторонами на окрему партію продукції, відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар  протягом 5  банківських днів з моменту передачі права власності на продукцію покупцю (додаткові угоди №1 та №2) та протягом 10  банківських  днів після поставки продукції (додаткова угода №2/1).

Позивач 26.12.2008р. звернувся до відповідача з листом - вимогою про оплату отриманого товару, у відповідь на який відповідач двічі у своїх листах-відповідях № 30/46 від 15.01.2009р. та № 1081-38/1 від 16.02.2009р. несвоєчасну оплату отриманого товару пояснював тимчасовим скрутним фінансовим становищем.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у розмірі 8 091,99 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України  та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного Кодексу України встановлено, що покупець за загальним правилом зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки поставлений позивачем товар було прийнято відповідачем без зауважень та за визначеною ціною, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача на невідповідність нормативним вимогам оформленого  рахунку-фактури не може бути підставою для звільнення його від оплати поставленого товару та відмови у позові.

За викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування. Рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.101-105 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.09 р.  у справі №6/60-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                     В.Ф. Мороз

Судді                                                                                 Т.Г. Стрелець

                                                                                    А.О.Логвиненко