ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2009 року                                    Справа №  11/86

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу  Капітанівського акціонерного товариства закритого типу “Гарант”, смт.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2009р. “про визнання грошових вимог кредитора” у справі №11/86

за заявою кредитора          закритого акціонерного товариства компанії “Райз”, .Київ

до боржника                         Капітанівського акціонерного товариства закритого типу “Гарант”, смт.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області

про                                         банкрутство.

та заявою кредитора          відкритого акціонерного товариства банку “Біг Енергія”,

                                              м.Київ, в особі Маріупольської філії відкритого

                                              акціонерного товариства банку “Біг Енергія”,

                                              м.Маріуполь Донецької області.

до боржника                         Капітанівського акціонерного товариства закритого типу “Гарант”, смт.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області

про                                         визнання грошових вимог в сумі 1 475 079,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2009р.                  (суддя Коваленко Н.М.) у справі №11/86 грошові вимоги кредитора, відкритого акціонерного товариства банку “Біг Енергія”, м.Київ, в особі Маріупольської філії, визнано в сумі 1 475 282,14 грн. (в тому числі 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та включено їх до першої черги задоволення.

Не погодившись з даною ухвалою, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає викладені в оскаржуваній ухвалі висновки суду першої інстанції хибними, тому, просить дану ухвалу скасувати та прийняти нову, частково відмовивши кредитору, відкритому акціонерному товариству банку “Біг Енергія”, м.Київ, в особі Маріупольської філії, в задоволенні забезпечених заставним майном вимог, а саме, в частині майнових прав на цілісний майновий комплекс нежитлових приміщень по вул.Смілянській, 52, с.м.т.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, 13.06.2006 року між ТОВ "Південно-Українська лізингова компанія" і боржником було укладено договір фінансового лізингу № Л0059 від 13.06.2006 року та додаткові угоди до нього №1 від 05.07.2006 року та №2 від 12.07.2006 року, що є його невід’ємними частинами. За умовами даного договору лізингодавець зобов’язався придбати та, в свою чергу, передати боржникові в користування та володіння на умовах платності (тобто, у лізинг) сільськогосподарську техніку на строк до 13.06.2011  року.  

За договорами №23/01-06-2006-FL від 27.06.2006 року, №23/04-07-2006-FL від 12.07.2006 року та №01-10-2006-FL від 23.10.2006 року, лізингодавцем зазначена вище сільськогосподарська техніка була передана банку "БІГ Енергія" у заставу.

У відповідності з договорами факторингу №23/01-06-2006-FL від 27.06.2006 року, №23/04-07-2006-FL від 12.07.2006 року і №23/01-10-2006-FL від 23.10.2006 року, лізингодавець уступив кредиторові, банку “Біг Енергія”, право вимоги лізингових платежів в сумі 4 176 943,43 грн.

01.06.2007 року між відкритим акціонерним товариством банком "БІГ Енергія", в особі Маріупольської філії, та боржником було укладено договір про оплату лізингових платежів №06-FL, за умовами якого кредитор надав боржникові розстрочку на виплату лізингових платежів. В якості забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором, між сторонами було укладено договори застави №23/02-06-2007-3, №23/01-06-2007-ИП від 01.06.2007 року, за якими боржник передав в заставу кредитору трактор ЮМЗ 1999 року випуску, заводський номер 833493; трактор ЮМЗ 1998 року випуску, заводський номер 832125, а також, майнові права на цілісний майновий комплекс нежитлових приміщень, розташованих по вул.Смілянськиій,52, смт.Капітанівка Новомиргородськго району Кіровоградської області.

В порушення умов вказаних договорів лізингу і договору про оплату лізингових платежів №06-FL, АТЗТ "Гарант" у встановлені строки лізингові платежі в сумі 500 679,04 грн. повернуті не були.

09.12.2008 року відкритим акціонерним товариством банк "БІГ Енергія", в особі Маріупольської філії, подано розрахунок суми фінансових зобов'язань боржника, АТЗТ "Гарант", відповідно до якого загальна сума фінансових зобов'язань АТЗТ "Гарант" перед відкритим акціонерним товариством банком "БІГ Енергія" станом на 29.04.2008 року склала 1 475 079,14 грн., що й послужило приводом для звернення кредитора 17.11.2008 року до господарського суду із спірною заявою №189-10 від 13.11.2008 року “про визнання грошових вимог до боржника”.

В запереченнях на позовну заяву, а, згодом, в запереченнях на апеляційну скаргу, боржник (апелянт) фактично визнав грошові вимоги позивача, проте, вважає за неможливе задоволення зазначених вимог, як таких, що забезпечені заставою, шляхом передачі майнових прав на цілісний майновий комплекс нежитлових приміщень по вул.Смілянській, 52, с.м.т.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, з причин відсутності у АТЗТ "Гарант" на момент укладення договору застави права власності на цілісний майновий комплекс нежитлових приміщень, відсутність державної реєстрації, як спірного майна, так і прав на нього, тощо, а також, недотримання  сторонами при укладенні зазначеного договору застави нотаріальної форми посвідчення.

Скаржник згоден з віднесенням  судом першої інстанції вимоги кредитора, банку "БІГ Енергія", до першої черги задоволення лише в частині заставної техніки, як-то, трактор ЮМЗ 1999 року випуску, державний реєстраційний номер 17373 КЕ, трактор ЮМЗ 1998 року випуску, державний реєстраційний номер 17371 КЕ.

В частині ж інших вимог, а саме, щодо нежитлових приміщень по вул.Смілянській, 52, с.м.т.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, на думку скаржника, банк "БІГ Енергія" є кредитором лише четвертої черги, а не першої, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, оскільки право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

          На викладені в апеляційній скарзі заперечення судова колегія вважає за доцільне зауважити наступне.

По-перше, щодо заперечень скаржника про відсутність у боржника на момент укладення договору застави права власності на цілісний майновий                             комплекс нежитлових приміщень по вул.Смілянській,52, с.м.т.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, відсутність державної реєстрації, як майна, так і прав на нього, тощо, колегія суддів зауважує, що пунктом 4.7 договору застави майнових прав №23-01-06-2007-ИП від 01.06.2007 року чітко визначено, що заставодавець зобов'язується у двомісячний термін з моменту підписання даного договору зареєструвати право власності на нерухоме майно та укласти угоду з заставодержателем на передачу останнього до іпотеки.

По-друге, згідно ч.6 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до відповідного реєстру вимоги кредиторів, що забезпечені заставою, або згідно з заявами кредиторів, або, за їх відсутності, за даними обліку боржника, а також, окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави, згідно з державним реєстром застав.

В ході апеляційного провадження такими, що не відповідають дійсності виявились твердження скаржника щодо відсутність державної реєстрації спірного цілісного майнового комплексу, оскільки витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна /т.2, а.с.136/ підтверджено зареєстроване за боржником обтяження за №5079896 від 06.06.2007 року, об’єктом якого є майнові права на цілісний                    майновий комплекс нежитлових приміщень по вул.Смілянській,52, с.м.т.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,71 га. (державний акт серія КР від 15.12.1994 року).

          По-третє, щодо заперечень скаржника по віднесенню судом першої інстанції забезпечених заставою вимог кредиторів до першої черги задоволення, то чинним законодавством України однозначно визначена черговість задоволення таких вимог. Отже, згідно закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” забезпечені заставою вимоги кредитора задовольняються у першу чергу, що, на думку судової колегії, і було вірно зроблено господарським судом Кіровоградської області.

В свою чергу, роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з застосуванням закону України “Про заставу” №02-5/602 від 24.12.1999р., спростовуються твердження скаржника щодо обовязковості нотаріального посвідчення спірного договору застави на момент його укладання, оскільки, за даними роз’ясненнями, у випадку, коли предметом застави є майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, що підлягає нотаріальному посвідченню, то таке посвідчення на момент укладення договору застави практично не може бути здійснено через відсутність у заставодавця відповідних правовстановлюючих документів на це майно. І тільки в подальшому, після набуття заставодавцем права власності на майно, що є предметом застави, нотаріальне посвідчення договору є обов'язковим.  

Відповідно   до   статті   24   закону   України   “Про заставу”, у випадках, коли виручена від продажу предмета застави сума недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, останній має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для задоволення його вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Слід зауважити також, що, оскільки законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” право заставодержателя на першочергове задоволення його вимог з іншого майна банкрута за недостатності одержаних від продажу предмета застави коштів не передбачено, то в ліквідаційній процедурі не забезпечені заставою вимоги даного кредитора задовольняються лише у четверту чергу.

Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування до спірних правовідносин ст.31 закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, визнання грошових вимог у сумі 1 475 079,14 грн. обґрунтованими та віднесення останніх до першої черги задоволення.

Окрім того, на думку судової колегії, вірним є покладення господарським судом Кіровоградської області, згідно вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача, як на особу, з вини якої виник спір, судових витрат у справі.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі заперечення необґрунтованими та документально спростованими, а, відповідно оскаржувану ухвалу від 19.05.2009р. такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для її скасування не знаходить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2009р.                                  у справі №11/86 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Капітанівського акціонерного товариства закритого типу “Гарант”, смт.Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області, –без задоволення.

          

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

         

           Головуючий  суддя                                                                        І.М. Науменко

           Суддя                                                                                     Л.М. Білецька                                                                          

           Суддя                                                                                               О.В. Голяшкін