Справа № 8-а-1/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 травня 2011 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кулініченко Г.В.

при секретарі Денисенко Ю.С.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за заявою Міністерства оборони України про перегляд постанови за нововиявленими обставинами по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року Міністерство оборони України звернулося до Обухівського районного суду Київської області з заявою про перегляд за новоявленими обставинами постанови суду від 25 березня 2011 року за позовом ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації, так як справа розглядалася без їх повідомлення, постановою суду позов був задоволений повністю, але судом при винесенні постанови не були прийняті до уваги обставини справи в частині фінансування Міністерства оборони України, виплати відповідної компенсації, часу порушення прав позивача відповідачем, тим самим постанова є незаконною, а тому просить постанову скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, пояснив, що істотними обставинами по справі, що не були і не могли бути відомі особам, які зверталися з позовною заявою, на час розгляду справи є те, що їм не було відоме фінансування Міністерства оборони України, порядок та час виплати даної компенсації, тим самим дані обставини не були відомі суду, при винесенні постанови, а тому просить постанову скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачі будучі повідомлені про час. місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями в судове засідання не з'явились, про поважність неявки суд не повідомили, але їх неприбуття, згідно статті 252 ч.2 КАС України ні є перешкодою для розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши, оцінивши докази по справі, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

17 березня 2011 року позивачі звернулися з позовною заявою до відповідача, Міністерства оборони України, з позовною заявою про визнання протиправною діяльність відповідача щодо не проведення розрахунків вартості продовольчого забезпечення за період з 11 березня 2000 року, їх невиплати та стягнення коштів з відповідача, гак як позивачі проходили дійсну військову службу у Збройних Силах України. Згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено одержання військовослужбовцями за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або за бажанням грошова компенсацію. З березня 2000 року позивачем не видавались продовольчі пайки і не виплачувалась грошова компенсація замість цих пайків, що на їх думку є незаконними оскільки Законом України «Про деякі заходи економії бюджетних коштів» не було зупинено дію ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», згідно якої держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Таким чином внаслідок порушення прав позивачів утворилась заборгованість у ОСОБА_2 - 93969.49 грн. в період з 21 червня 2002 року по 15 вересня 2007 року, ОСОБА_3 - 107135,04 грн. в період з 11 березня 2000 року по 30 листопада 2009 року, ОСОБА_4 - 118867.07 грн. в період з 11 березня 2000 року по 31 серпня 2010 року, ОСОБА_5 - 101568,21 грн. в період з 11 березня 2000 року по 25 грудня 2008 року ОСОБА_10 - 101028,80 грн. в період з 11 березня 2000 року по 08 грудня 2008 року. ОСОБА_7 - 86069,65 грн. в період з 11 березня 2000 року по 11 жовтня 2007 року, ОСОБА_8 - 118867,07 грн. в період з 11 березня 2000 року по 31 серпня 2010 року, ОСОБА_9 - 118867.07 грн. в період з 11 березня 2000 року по 31 серпня 2010 року, а тому позивачі просять визнати протиправною діяльність відповідача а стягнути з нього на їх користь в судовому порядку дані кошти, (а.с.1-4)

25 березня 2011 року постановою Обухівського районного суду Київської області позов був задоволений повністю, (а.с.89-91)

Згідно ч.І ст.245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами; згідно ст.246 КАС України встановлено, що «особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами», а згідно ст.245 КАС України встановлено, що «підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі на час їх розгляду».

Статтею 248 КАС України визначено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має містити, зокрема, обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.

Виходячи з зазначеної процесуальної норми закону, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановления судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Згідно ст. 104 КАС України встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, а згідно ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони відповідно до законодавства України.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно статті 252 КАС України встановлено – «суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються», а тому суд вважає встановленим, що позивачі перебували на військовій службі, в період до 11 березня 2000 року всім позивачам, як військовослужбовцям, нараховувалися та були ними отримані продовольчі пайки або замість них - грошова компенсація, відповідно до вимог ст.9 Закону, а згідно зі ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» була призупинена дія ч.2 ст.9 Закону в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або за їх бажанням, грошової компенсації, у зв’язку з чим починаючи з 11 березня 2000 року військовослужбовцям не видавались продовольчі пайки та не виплачувалась грошова компенсація замість них.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те. що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а згідно статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, яке встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до статті 30 Бюджетного кодексу України, видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, а згідно статті 51 даного кодексу встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів; затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України, кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями, витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Згідно з Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у попередній редакції) та постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового складу Міністерства внутрішніх справ" військовослужбовцям Збройних Сил України було надано право отримувати пайок за нормою № 7 "Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом" або грошову компенсацію замість неї.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" з 11 березня 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо одержання генералами, офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями, які проходять службу за контрактом, продовольчих пайків за нормою №7 та грошової компенсації за належне до видачі речове майно, що призвело до призупинення права отримувати продукти харчування або грошову компенсацію за продукти харчування та речове майно військовослужбовцями Збройних Сил України, тим самим з 2001 року в Державному бюджеті кошти на придбання продуктів харчування за нормою № 7 або на компенсацію замість них Міністерству оборони України не виділялись, що судом при винесенні постанови від 25 березня 2011 року до уваги прийнято не було.

Виходячи з вищезазначеного, в силу статті 19 Конституції України, відповідач, Міністерство оборони України, не мало підстав видавати продовольчі пайки або виплачувати компенсацію їх вартості, тим самим відповідач прав позивачів не порушував, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

України «Про Збройні Сили України», ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Міністерства оборони України про перегляд постанови за нововиявленими обставинами по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації задовольнити.

Скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації повністю.

Повний текст постанови буде складений протягом п’яти днів.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного

адміністративного суду на протязі десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі на протязі даного строку з дня отримання копії постанови.

СуддяОСОБА_11