15.02.2011 Мосто

Справа № 2-а-915/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 лютого 2011 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Соловйова Н.М., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищеназваним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що за віком має статус «Дитини війни» і, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з часу набрання чинності вищеназваного Закону. Оскільки відповідачем не виконуються вимоги Закону, просить визнати неправомірною його бездіяльність, зобов»язати нарахувати і виплатити їй недоплачену, як дитині війни, соціальну допомогу, починаючи з 1 січня 2010 року, посилаючись на обмеження її законних прав прийняттям окремих неконституційних нормативно-правових законів України.

Ухвалою суду від 04 лютого 2011 року адміністративна позовна заява ОСОБА_1 щодо зобов»язання нарахування та виплати недоплаченої, як дитині війни, соціальної допомоги за період з 1 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року, відповідно ч.І ст. 100 КАС України, залишена без розгляду, оскільки суд не знайшов підстав для поновлення строку звернення до суду. Вищеназваною ухвалою відкрито скорочене провадження щодо зобов»язання нарахування і виплати недоплаченої соціальної допомоги за період з 02 серпня 2010 року, копія якої невідкладно надіслана відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідач в установлений ч.З ст. 183-2 КАСУ строк заперечень проти позову не надав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, установлення правового статусу дітей війни, визначення їх соціального захисту, гарантій визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Судом встановлено, що позивачка народилася 09 липня 1934 року, перебуває на обліку в УПФ України в Обухівському районі, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією її паспорту, пенсійним посвідченням, довідкою управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі, що надає їй права на отримання пільг державної соціальної допомоги, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі і право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Положенням ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цих законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов»язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розміри зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, а не підзаконного нормативного документу - постанови Кабінету Міністрів України №530 від 22 травня 2008 року.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і застосовується для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Суд, вважає, що вищеназваний Закон розповсюджується також і на спірні правовідносини, які виникли між позивачкою та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на підвищення пенсії і застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Управління пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачці відповідні нарахування, проте такі нарахування не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Таким чином у позиваки існують правові підстави для нарахування підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 вищеназваного Закону. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області проявило протиправну бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов’язку вчинити дії, пов’язані з перерахунком надбавки до пенсії дитині війни, перерахунок надбавки є компетенцією відповідача, з дня звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності за період з 02 серпня 2010 року по день прийняття рішення 15 лютого 2011 року позивачка отримала реальне право на нарахування і отримання підвищення до пенсії, з врахуванням сум, виплачених їй, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 22 травня 2008 року, в цій частині її вимоги і повинні бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 46 Конституції України, ст.ст.2,11,71,94, 99,100,160-163,183-2 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 02 серпня 2010 року по 15 лютого 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

СУДДЯ: