ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"18" липня 2006 р. | Справа № 15-25/18-05-629 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Петрова О.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні:
від позивача: Зуб О.Ю. за довіреністю від 16.05.2006р. №Ю-05/06-1605/31
від відповідача: Юдов В.Ф. за довіреністю від 10.03.2006р. №3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Укрспецобладнання”
на рішення господарського суду Одеської області
від 07 березня 2006 року
у справі №15-25/18-05-629
за позовом Державного підприємства „Укрспецобладнання”
до Акціонерного товариства відкритого типу „Автотаксосервіс”
про стягнення 322482,15 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 07 березня 2006 року у справі №15-25/18-05-629 (суддя Петров В.С.) ДП „Укрспецобладнання” відмовлено у задоволені позову про стягнення з АТЗТ „Автотаксосервіс” 322482,15 грн., що є доходами АТЗТ „Автотаксосервіс” від безпідставно набутого майна.
Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено доказів безпідставного збереження відповідачем майна (чотириста дев’ятнадцять 20-футових та два 40- футових контейнери), а тому підстави для стягнення всіх одержаних доходів від використання цих контейнерів з березня по липень 2002р. включно в сумі 322 382,15 грн. відсутні.
При цьому господарський суд першої інстанції виходив з того, що дія договору оренди, який ДП „Укрспецобладнання” зобов’язане укласти з АТЗТ „Автотаксосервіс” судовим рішенням від 05.06.2001р. у справі №17-5-20/01-2114, починається з 06.09.2001р. та закінчується 06.09.2002р., а чотириста дев’ятнадцять 20- футових та два 40-футових контейнери повернуті ДП „Укрспецобладнання” 01.08.2002р., тобто до закінчення строку дії укладеного між сторонами договору. Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що спірні контейнери не можуть належати позивачу на праві повного господарського відання, оскільки акт від 15.09.1998р., згідно з яким, позивач самостійно взяв на свій баланс спірні контейнери, не відповідає вимогам чинного на той час Закону України „Про підприємства в Україні”, а розподільчий баланс та акт прийому-передачі основних фондів, які знаходились на балансі в оперативному управлінні, позивачем до суду не надано.
Позивач із судом рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з посиланням при цьому на те, що висновки, викладені у судовому рішенні не відповідають обставинам справи та господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
За доводами позивача у договорі чітко встановлений строк його дії з 01.02.2001р. по 01.02.2002р. Такі факти встановлено та підтверджено Постановою ВГСУ по справі №17-6-14/02-5740 від 15.01.2003р., а відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Окрім того, відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. У постанові ВГСУ від 24.11.2005р., якою скасовані рішення господарського суду першої та апеляційної інстанції у даній справі та справу передано на новий розгляду до суду першої інстанції, надано відповідну юридичну оцінку Акту постановки основних засобів на баланс ДП „Укрспецобладнання”, який затверджений органом управління державним майном –Міністерством транспорту України від 15.09.1998р., і встановлено, що „спірні контейнери знаходяться на балансі позивача та належать йому на праві повного господарського відання.”
Відповідач з апеляційною скаргою позивача не згодний, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 11.05.2006р. за вх.№1217-Д1.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.06.2006р., а також відкладався розгляд апеляційної скарги на 27.06.2006р. у зв’язку з нез’явленням сторін у судове засідання і необхідністю витребування доказів, та на 18.07.2006р. у зв’язку із задоволенням клопотання сторін про продовження строку розгляду апеляційної скарги та необхідністю витребування доказів, про що апеляційним господарським судом винесені відповідні ухвали.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без змін оскаржуваного судового рішення, але з інших підстав:
Як випливає із матеріалів справи, між ДП „Укрспецобладнання” (позивач, орендодавець) і АТВТ „Автотаксосервіс” (відповідач, орендар) укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, яке є державною власністю, а саме 419 (чотириста дев’ятнадцять) 20-футових і 2 (два) 40-футових морських великовантажних контейнерів, які знаходяться на балансі ДП „Укрспецобладнання”.
Цей договір укладений між сторонами на виконання рішення арбітражного суду Одеської області від 05.06.2001р. у справі №17-5-20/01-2114, яким ДП „Укрспецобладнання” зобов’язано укласти в строк до 10.06.2001р. договір оренди індивідуально визначеного майна з орендарем - АТВТ „Автотаксосервіс” на умовах, викладених у редакції АТВТ „Автотаксосервіс” в проекті договору від 01.02.2001р., з урахуванням узгоджених сторонами пунктів в протоколі розбіжностей, за виключенням пунктів 1.1. та 3.1. названого проекту договору.
За умовами п.2.1. цього договору оренди, із врахуванням протоколу розбіжностей, орендар вступає в строкове платне користування майном в строк, визначений у договорі, але не раніше підписання сторонами даного договору і акту прийому-передачі майна, а за умовами п.4.7. договору, із врахуванням протоколу розбіжностей, у разі припинення або розірвання даного договору орендар зобов’язаний повернути орендоване ним майно орендодавцю у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, із врахуванням нормального фізичного зносу, і відшкодувати орендодавцю збитки у разі зменшення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендодавця. У п.9.1. цього договору встановлено, що він діє з 01.02.2001р. по 01.02.2002р. включно.
Таким чином, строк дії договору оренди визначений сторонами в один рік з 01.02.2002р.
Відповідно до ст.115 ГПК України (в редакції Закону України від 17.05.2001р.), яка діяла на момент прийняття рішення арбітражного суду Одеської області від 05.06.2001р. у справі №17-5-20/01-2114, рішення, ухвали, постанови арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов’язковому виконанню підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами.
Отже, рішення арбітражного суду Одеської області від 05.06.2001р. у справі №17-5-20/01-2114, яким ДП „Укрспецобладнання” зобов’язано укласти в строк до 10.06.2001р. договір оренди індивідуально визначеного майна з орендарем - АТВТ „Автотаксосервіс”, набрало законної сили 05.06.2001р.
Оскільки у судовому рішенні встановлений строк до якого ДП „Укрспецобладнання” зобов’язано укласти договір оренди індивідуально визначеного майна з орендарем - АТВТ „Автотаксосервіс”, а саме до 10.06.2001р., то апеляційний господарський суд вважає, що договір оренди індивідуально визначеного майна, який укладений між сторонами на виконання судового рішення, набув своєї дії з 10.06.2001р., а оскільки строк його дії становить один рік, то цей договір діє до 10.06.2002р.
Разом з тим, оскільки об’єктом оренди за укладеним між сторонами договором оренди являється індивідуальне визначене майно ДП „Укрспецобладнання”, то при вирішенні даного господарського спору застосуванню підлягають положення Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ, в редакції, що діяла на момент дії укладеного між сторонами договору оренди.
Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін, а як вище встановлено апеляційним господарським судом, в укладеному між сторонами договорі термін його дії встановлений до 10.06.2001р. Одночасно вимогами ч.2 ст.17 означеного Закону України передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 27.06.2002р. ДП „Укрспецобладнання” складний лист №ГПУСО/Ю-1240/577, згідно з яким, ДП „Укрспецобладнання” повідомляє АТВТ „Автотаксосервіс”, що у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди 419-ти 20-футових і 2-х 40-футових контейнерів, ДП „Укрспецобладнання” вважає орендні правовідносини з АТВТ „Автотаксосервіс” з приводу зазначених контейнерів, а відповідно і договір припиненими та вимагає від АТВТ „Автотаксосервіс” в строк до 12.07.2002р. повернути зазначене державне майно. Представник АТВТ „Автотаксосервіс” отримання цього листа не заперечує, але у засіданні апеляційного господарського суду стверджував про надсилання ДП „Укрспецобладнання” письмової відповіді на означений лист. На вимогу апеляційного господарського суду АТВТ „Автотаксосервіс” наданий лист від 09.07.2002р. №37, із доказами його надсилання ДП „Укрспецобладнання”, згідно з яким, правління АТВТ „Автотаксосервіс” розглянувши лист ДП „Укрспецобладнання” від 27.06.2002р. повідомило, що строк дії договору оренди 419-ти 20-футових і 2-х 40-футових контейнерів не закінчився. ДП „Укрспецобладнання” жодного заперечення на означений лист АТВТ „Автотаксосервіс” не висловило, вимог щодо повернення контейнерів не висунуло, а АТВТ „Автотаксосервіс” продовжувало користуватися орендованими контейнерами і після 12.07.2002р., тобто строку, встановленого АТВТ „Автотаксосервіс” для повернення контейнерів.
З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд вважає, лист АТВТ „Автотаксосервіс” від 09.07.2002р., його дії щодо продовження користування орендованим майном, а також відсутність заперечень з боку ДП „Укрспецобладнання”, як на лист АТВТ „Автотаксосервіс”, так і на продовження користування орендованим майном, є узгодженням сторін щодо продовження строку дії укладеного між ними договору оренди до 10.06.2003р. Тим більш, що вимогами ч.3 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлене переважне право орендаря на продовження договору оренди на новий термін після закінчення терміну його дії.
Як свідчить наявний у матеріалах справи акт прийому-передачі контейнерів, 01.08.2002р., тобто в період дії укладеного між сторонами договору оренди, АТВТ „Автотаксосервіс” передав, а ДП „Укрспецобладнання” прийняв 419 (чотириста дев’ятнадцять) 20-футових і 2 (два) 40-футових контейнери без жодних зауважень щодо стану цього майна, або до його передачі орендарем у цій термін. Тобто, саме з 01.08.2002р. припинилися орендні правовідносини сторін за укладеним між ними договором оренди.
Лист ДП „Укрспецобладнання” від 14.02.2002р. №ГПУСО/Ю-1410/129 з вимогою повернення орендованого майна до АТВТ „Автотаксосервіс” не приймається до уваги апеляційним господарським судом, оскільки цей лист надісланий АТВТ „Автотаксосервіс” майже за чотири місяці до закінчення встановленого сторонами строку дії договору оренди.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач у справі здійснював користування орендованим майном на відповідній правовій підставі - договорі оренди індивідуально визначеного майна від 01.02.2001р., строк дії якого встановлений до 10.06.2002р. і пролонгований сторонами до 10.06.2003р., а тому правові підстави для задоволення позовних вимог ДП „Укрспецобладнання” про стягнення з АТВТ „Автотаксосервіс” доходів від безпідставно набутого майна відсутні.
Встановлення означених обставин судом апеляційної інстанції свідчать про недоцільність проведення судової експертизи з приводу визначення розміру доходів, які відповідач отримав від безпідставного користування орендованим майном.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 07 березня 2006 року у справі №15-25/18-05-629 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Укрспецобладнання” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |