ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"18" липня 2006 р. | Справа № 8/5/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Петрова О.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні 27.06.2006р., 18.07.2006р.:
від позивача: Полоз В.І. за довіреністю від 12.01.2006р. №12
від відповідача: Гурова А.А. за довіреністю від 17.01.2006р. №108
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електрична станція”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 травня 2006 р.
у справі №8/5/06
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Теплоенергомонтаж” в особі Южноукраїнського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж”
до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електрична станція”
про стягнення коштів у сумі 624529 грн. 65 коп., -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15 травня 2006 року у справі №8/5/06 (суддя Гриньова Т.В.) задоволений позов ВАТ „Теплоенергомонтаж” в особі Южноукраїнського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” про стягнення з ДП „НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електрична станція” заборгованості в сумі 624529 грн. 65 коп.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов укладеного між сторонами договору від 08.02.2001р. №3-КР позивачем з квітня по грудень включно 2001р. виконані роботи з ремонту обладнання енергоблоків Южно-Української АЕС на суму 1190729,65 грн., а відповідач протягом червня 2001р. –липня 2002р. оплатив виконані позивачем роботи в сумі 566200 грн. Оскільки строк оплати робіт договором не встановлений, а вимогу позивача про оплату виконаних робіт від 14.10.2005р. вих.№50/08-156-05 відповідач залишив без задоволення, то на підставі ст.ст.161,165 ЦК УРСР, ст.530, 16 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач із судовим рішенням не згодний і в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволені позовних вимог, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; на недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими; на невідповідність обставинам справи деяких висновків суду.
За доводами відповідача, судове рішення не відповідає вимогам, викладеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судові рішення”; судом не витребувані і не досліджені необхідні та належні докази у справі, оскільки позивач не надав суду оригінали документів, на які посилається; суд не прийняв до уваги, що позивач при подачі позову до суду порушив вимоги ст.56 ГПК України, оскільки додані до позовної заяви документи надіслав тільки на адресу суду; судом не прийнято до уваги, що позивачем порушено вимоги ст.ст.1, 57 ГПК України, оскільки позов подано та підписано не уповноваженою на це особою та не додані документи, що підтверджують повноваження представника позивача.
Також відповідач вважає, що право вимоги по стягненню заборгованості за договором у позивача виникло з 25.08.2001р., оскільки первісна вимога про оплату боргу №330-02 надіслана позивачем 23.07.2001р., а 23.08.2001р. позивачем надіслана друга вимога про сплату боргу №377-09, а тому три роки з моменту виникнення права вимоги по стягненню заборгованості сплили 17.08.2004р., а отже позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду про захист свого порушеного права. Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що претензію від 23.07.2001р. №330-02 не можна вважати належним доказом вимоги, оскільки, по-перше, суд першої інстанції не прийняв до уваги вимогу позивача від 23.08.2001р. №377-09, по-друге, у ст.165 ЦК УРСР взагалі не передбачено якихось особливих вимог до оформлення вимоги про сплату заборгованості, по-третє, суд не прийняв до уваги ствердження самого позивача про те, що „у претензії ЮУ МУ ВАТ „ТМ” №330-02 від 23.07.2001 в зазначеному договорі №3-КР від 08.02.2001року помилково (описка) вказана дата 01.02.2001 року”, по-четверте, суд не прийняв до уваги, що претензія позивача №330-02 від 23.07.2001р. та вимога №377-09 від 23.08.2001р. на суму 1 980 944,92 грн. розповсюджується на два договори №3-р-2000р. від 05.01.2000р. та №3-кр від 08.02.2001р. Окрім того, відповідач вважає, що позивач не має права вимагати оплати актів що складені до 23.07.2001р. з причин пропуску строку позовної давності. А стосовно виконаних позивачем робіт за договором №3КР від 08.02.2001р. після пред’явлення претензії та вимоги на загальну суму 466335,88 грн., - то вони оплачені відповідачем у розмірі 412 000 грн., тому у позивача не має права вимагати оплати актів, що складені після пред’явлення претензії та вимог 23.07.2001р. та 23.08.2001р. відповідно.
Позивач просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, з підстав, викладених у поясненнях на апеляційну скаргу від 27.06.2006р. за вх.1661-Д1, та у додаткових поясненнях від 18.07.2006р. за вх.№1661-Д2.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.07.2006р., про що представники сторін повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційним господарським судом встановлено:
08.02.2001р. між ДП „НАЕК „Енергоатом” в особі генерального директора відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електрична станція” (Замовник, відповідач) і ВАТ „Теплоенергомонтаж” в особі начальника Южноукраїнського монтажного управління (Підрядник, позивач) укладений договір №3-КР, згідно з яким, відповідач доручив позивачу виконання робіт з ремонту обладнання енергоблоків Южно-Української АЕС і взяв на себе обов’язок розрахуватися за виконані позивачем роботи.
При цьому, згідно умов договору, підставою для розрахунків є акти виконаних робіт, а строк розрахунків у договорі не встановлений. Тому відповідно до вимог ст.165 ЦК УРСР, положення якого діяли на момент укладання цього договору, відповідач вправі провести виконання в будь-який час, але не пізніше семиденного строку з дня пред’явлення вимоги позивачем.
Також, відповідно до умов цього договору, він вважається закінченим після виконання взаємообов”язків сторін і врегулювання всіх розрахунків між сторонами.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов цього договору позивачем в період з квітня по грудень 2001 року включно виконані роботи на загальну суму 1190729,65 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані як позивачем, так і відповідачем.
14.10.2005р. позивач пред’явив відповідачу вимогу №50/08-156-06 про оплату боргу за виконані по договору від 08.02.2001р. роботи з квітня по грудень 2001 року включно на суму 1190729,65 грн., а у грудні 2006р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за договором від 08.02.2001р. №3-КР в сумі 624529,65 грн.
Оскаржуваним судовим рішенням позов задоволений в повному обсязі, з підстав, викладених в описовій частині постанови.
Проте, апеляційний господарський суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності, з огляду на наступне.
Так, із матеріалів справи виплаває, що 23.07.2001р. позивач вже звертався до відповідача з вимогою про оплату боргу за договором від 08.02.2001р. (претензія від 23.07.2001р. №330-02). Але, на момент пред’явлення цієї вимоги позивач з квітня по липень 2001р. виконав роботи на загальну суму 724393,82 грн., а відповідач оплатив виконані позивачем роботи на суму 134200 грн. Дане відповідає ст.165 ЦК УРСР, згідно з якою, якщо строк виконання зобов’язання договором не визначений, то відповідач вправі провести виконання зобов’язання в будь-який час. Тобто, на момент пред’явлення цієї вимоги, несплаченим залишився борг за виконані позивачем роботи в сумі 590193,82 грн.
Вимогу позивача про сплату боргу відповідач отримав 24.07.2001р., у відповіді на цю вимогу від 27.08.2001р. №32/6807 визнав її обґрунтованою, і в період з серпня 2001р. по квітень 2002р. здійснив часткову оплату боргу за вимогою позивача на загальну суму 432000 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з банківських рахунків (т.1, а.с.61-97). Отже, несплаченою за цією вимогою залишилася сума 158193,82 грн. Одночасно матеріалами справи встановлено, що з серпня по грудень 2001р. включно позивачем виконані роботи на загальну суму 466335,83 грн., які відповідачем також оплачені не були.
Таким чином, із суми боргу, яку позивач заявив у позові до стягнення з відповідача за договором від 08.02.2001р. №3-КР, стягненню підлягає лише сума боргу в розмірі 466335,83 грн., оскільки позивач пропустив строк позовної давності на стягнення з відповідача боргу в розмірі 158 193,82 грн.
Такого висновку апеляційний господарський суд дійшов з огляду на те, що вимога позивача про сплату боргу від 23.07.2001р. №330-02 отримана відповідачем 24.07.2001р. за вх.№5526.
Отже, відповідно до вимог ст.165 ЦК України, строк розрахунку відповідача за цією вимогою настав 01.08.2001р., тобто саме з цієї дати позивач довідався про порушення свого права на отримання боргу, і відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України, саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який відповідно до вимог ч.1 ст.257 ЦК України закінчився 31.07.2004р.
Вимогами ч.1 ст.256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Між тим, до суду з вимогою стягнення боргу позивач звернувся лише 29.12.2005р., що підтверджується штампом поштового відділення на конверті, в якому надійшли до суду позовні матеріали.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. У матеріалах господарської справи наявна заява відповідача про застосування позовної давності, яка подана до суду 07.02.2006р. за вх.№1736, тобто до винесення судового рішення.
Відповідно до вимог п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, апеляційним господарським судом застосовані правила цього Кодексу про позовну давність, оскільки ЦК України набув чинності 01.01.2004р., а строк пред’явлення позову встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.
З огляду на викладене, не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності, а тому оскаржуване судове рішення слід змінити, позов ВАТ „Теплоенергомонтаж” в особі Южноукраїнського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” задовольнити частково в сумі 466335,83 грн., оскільки в порушення вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідачем не сплачений цей борг за виконані позивачем роботи.
Твердження самого позивача у заяві за вх.№4320 від 28.03.2006р. про допущену у претензії 23.07.2001р. №330-02 помилку стосовно дати укладеного договору від 08.02.2001р. спростовує висновок суду першої інстанції про те, що означену претензію не можна вважати належним доказом вимоги позивача про сплату боргу.
Наявні у матеріалах справи листи позивача від 17.07.2001р. №308-02, від 23.08.2001р. №377-09 апеляційний господарський суд не приймає до уваги в якості доказів пред’явлення вимоги про сплату боргу, оскільки в означених листах відсутні посилання на договір від 08.02.2001р. Також апеляційним господарським судом відхиляється підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2003р., оскільки у розумінні вимог ч.1 ст.265 ЦК України, цей акт не є доказом переривання перебігу строку позовної давності.
Доводи скаржника про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати спростовуються наявною у матеріалах справи заявою генерального директора ВАТ „Теплоенергомонтаж” від 02.02.2006р., якою останній схвалює підписання і подання директором відокремленого структурного підрозділу „Южно-Українське монтажне управління” ВАТ „Теплоенергомонтаж” Жуковським Анатолієм Григоровичем позовної заяви, а також довіреністю від 12.01.2006р.р/№11,яка видана генеральним директором ВАТ „Теплоенергомонтаж” і якою директор Южно-Українського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” Жуковський Анатолій Григорович уповноважений представляти інтереси і захищати права ВАТ „Теплоенергомонтаж” в державних органах, установах, організаціях, а також в органах прокуратури, міліції, в судах загальної юрисдикції, господарських судах України.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електрична станція” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 15 травня 2006 року у справі №8/5/06 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„Позов Відкритого акціонерного товариства „Теплоенергомонтаж” в особі Южноукраїнського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська атомна електрична станція” на користь Відкритого акціонерного товариства „Теплоенергомонтаж” в особі Южноукраїнського монтажного управління ВАТ „Теплоенергомонтаж” борг в сумі 466335,83 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4663,36 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 88,09 грн.
В частині стягнення 158193,82 грн. у задоволені позову відмовити.”
3.Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.
4.Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Миколаївської області від 30 травня 2006 року у справі №8/5/06 на виконання рішення господарського суду від 15.05.2006р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |