0555

                                                                                                        Справа № 2-1158/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 липня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого                  -             судді Губської Л.В.

при секретарі                                         Кобяковій О.М.

за участю :

позивача                                                 ОСОБА_1

відповідача                                            ОСОБА_2

представників:

позивача                                                ОСОБА_3

відповідача                                            ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до  територіальної громади  в особі Ясинуватської міської ради Донецької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2  про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

27.04.2009р. ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом  про визнання його права власності на житловий будинок в порядку спадкування. В обгрунтування своїх вимог він зазначив, що  05.11.1963 року помер його батько ОСОБА_9, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: м.Ясинувата, вул.Крупської, буд.№31, який належав  батькові  на підставі  свідоцтва про право власності від.20.08.1958 р.

На момент смерті батька в спадковому будинку проживала мати позивача, дружина померлого – ОСОБА_10, яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, однак, не оформила свої спадкові права  юридично і 25.10.1983 року також померла.

На момент  смерті  матері, а також деякий час після її смерті   у спадковому будинку проживав він зі своєю сім”єю,  підтримував  технічний стан будинку, обробляв земельну ділянку,  тобто  фактично прийняв спадщину.

Крім нього, спадкоємцями першої черги за законом є його рідні брати та сестри, відповідачі у справі, які спадкове майно не прийняли і на нього не претендують, тому просив визнати його право власності на зазначений будинок в порядку спадкування.

В судовому засіданні  позивач ОСОБА_1  позовні вимоги підтримав  у повному обсязі  і пояснив, що  він разом зі своєю сім”єю тривалий час проживав з матір”ю, як на момент її смерті, так і кілька років після її смерті і паралельно будував свій власний будинок за адресою вул.Тимирязєва, №9 , в який зміг переселитись лише у 1990 році після прийняття будинку в експлуатацію відповідною комісією.  Після переселення в побудований будинок він продовжував доглядати земельну ділянку біля спадкового будинку, підтримувати технічний стан будинку, але в подальшому захворів і  став навідуватися   рідше. Вважав будинок своєю власністю, однак. у зв»язку зі своєю юридичною непоінформованістю не звертався до відповідних органів  для оформлення  правовстановлюючих документів.  

Відповідач ОСОБА_2  позовні вимоги визнав і підтвердив, що, дійсно, на момент смерті батька в 1963 році в будинку залишалася проживати матір з неповнолітніми дітьми. У 1983 році мати померла, і на  час її смерті з нею проживав лише брат ОСОБА_1 зі своєю дружиною та дитиною, а решта дітей мешкали окремо  зі своїми сім”ями, молодший брат ОСОБА_11 співмешкав з якоюсь жінкою, а приблизно в 1990 році прийшов жити в батьківський будинок. Василь жив у цьому році до 1990 року, оскільки будував свій власний будинок, в який  довго не міг переселитись через якісь  проблеми.  

Представники відповідача – Ясинуватської міської ради  ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - позовні вимоги не визнали, стверджуючи, що позивач  з 1981 року зареєстрований за іншою адресою, тому неможна вважати, що він прийняв спадщину.  До того ж у січні 2008 року комісією у складі представників Ясинуватської міської ради було встановлено, що житловий будинок за адресою: м.Ясинувата, вул.Крупської, 31, покинутий, в ньому ніхто не проживає, він частково зруйнований, земельна ділянка ніким не обробляється, знаходиться в занедбаному стані. На підставі цього Ясинуватська міська рада звернулась до суду із заявою про визнання цього будинку відумерлою спадщиною з передачою його у комунальну власність.  Крім того, пояснили, що після отримання ними даного позову вони опитували мешканців вулиці Крупської, які підтвердили, що ОСОБА_1 у 1982 році в спірному будинку не проживав, а проживав там його брат ОСОБА_11, який помер у 2005 році. Просили в задоволенні позову відмовити, вважаючи, що позивач не довів факту прийняття спадщини.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8  просили справу розглядати у їх відсутність, надавши відповідні письмові заяви (а.с.13,25-36, 41-44).

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як роз”Яснив Пленум Верховного Суду України в п.1 постанови від 30.05.2008р. №7 “Про судову практику у справах про спадкування” (далі - Пленум), у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується законодавство, чинне на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року)  для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

0.1.1.1.   якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

0.1.1.2.   якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом установлено, що житловий будинок №31, розташований на вул.Крупської в м.Ясинуватій, належав ОСОБА_9, про що свідчить свідоцтво про право власності від 20.08.1958р.  (а.с.12).  05.11.1963 року ОСОБА_11 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_9 в будинку залишалася проживати його дружина ОСОБА_10, яка  фактично прийняла спадщину, і 25.10.1983 року померла (а.с.10,64).

Як пояснив суду свідок ОСОБА_12, він з початку 50-х років проживає по-сусідству з ОСОБА_8 в будинку №33. Після смерті  на початку 60-х років  батька позивача в будинку залишилася проживати його мати з дітьми, які, поступово виростаючи,  роз”їзджалися з батьківського дому, а з матір”ю залишався проживати позивач ОСОБА_1 зі своєю сім”єю, який на той час будував свій будинок.  Після смерті  у 1983 році матері  позивач ще кілька років продовжував мешкати в будинку, доглядати за ним, а переселившись згодом у свій будинок, продовжував навідуватись кілька разів на тиждень.

Показання свідка ОСОБА_12 підтверджуються довідкою від 22.04.2009 року (а.с.17).

Той факт, що ОСОБА_12 з 13.05.1981р. по 13.05.1989р. відбував  покарання в місцях позбавлення волі, на погляд суду, не є підставою для сумніву в його поясненнях, оскільки, будучи допитаним повторно, він пояснив, що не бажав висвітлювати в суді цей факт своєї біографії, в той час, як про всі події, що відбувалися у сусідів, йому розповідала мати під час побачень, оскільки він з дитинства товаришував з ОСОБА_1. Крім того, звільнившись  з місць позбавлення волі у 1989 році, він став мешкати у своєму  будинку і ОСОБА_1 на той час ще проживав зі своєю родиною  в батьківському будинку, вони по-сусідські спілкувалися, зверталися один до одного з різних побутових питань, він на прохання ОСОБА_1  приглядував за будинком після його переселення в свій дім.

Свідок ОСОБА_13 пояснила в суді, що вона в 1971 році уклала шлюб з позивачем і вони почали мешкати в спірному будинку разом з свекрухою. З 1973 по 1979 рік вони будували свій власний будинок на вул.Тимирязєва, однак, закінчивши його будувати, не могли переселитись, оскільки у виконкомі їм відмовляли в підписанні акту приймання будинку в експлуатацію, бо постійно виявляли порушення санітарних та будівельних норм, і прийняли будинок в експлуатацію лише у 1990 році, після чого вони змогли переселитись.

Пояснення свідка ОСОБА_13 підтверджуються  актом про введення будинку за адресою: вул.Тимирязєва,№9  в експлуатацію (а.с.86).

Той факт, що позивач на момент смерті  матері був завреєстрований за іншою адресою, не є підставою для відмови в позові, оскільки  в суді установлено, що фактично він проживав у спадковому будинку до 1990 року, в той час, як  суттєве  значення  для прийняття спадщини має лише строк в шість місяців з дня смерті спадкодавця.  

Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, пояснявших, що після смерті  ОСОБА_10 позивач  в будинку  не проживав, оскільки, даючи пояснення в суді, ОСОБА_14 стверджувала, що після звернення позивача до неї за довідкою, ніхто з сусідів, крім ОСОБА_12, не міг згадати , хто проживав зі спадкодавцем, тому з”явлення зазначених свідків під час судового розгляду з ініціативи відповідача – Ясинуватської міської ради, викликає у суду сумнів, до того ж ОСОБА_14 є членом виконкому Ясинууватської міської ради і , даючи показання в суді, обмовилась, що до неї приходили з виконкому і повідомили, що хтось бажає купити у них земельну ділянку за вказаною адресою.

Крім того, даючи показання суду, вказані свідки плутались, змінювали свої показання, були невпевненими, в той час, як показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 послідовні і співпадають у деталях.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком ОСОБА_12. Дані про  його  заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, його  показання об”єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Крім того, посилання  представника відповідача на пункт 23 Пленуму , з якого, ніби-то.  вбачається,  що позивач повинен в судовому порядку встановити факт сумісного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки це роз”яснення ВСУ стосується  питань спадщини, що відкрилася  після 01.01.2004 року, або до цієї дати не сплив строк, передбачений для  її прийняття.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.3,10,11,57- 60,  212-215 ЦПК      України, суд

                                                      в и р і ш и в:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати право власності в порядку спадкування за законом  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок з господарчими спорудами, розташовані за адресою :м. Ясинувата Донецької області, вул.Крупської, буд.31.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду  може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя