У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.06.09 Справа №6/18/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
позивача Мульченко Є.В., довіреність б/н від 16.02.2009р.;
відповідача ОСОБА_2., довіреність № СА 336521 від 30.01.1997р.; ОСОБА_3., довіреність б/н від 26.03.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/18/09 та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2009р. у справі №6/18/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій ТІДІСІ – Дальнобой», м.Київ
до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя
про стягнення суми.
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2009р. у справі №6/18/09 (суддя Місюра Л.С.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18 700,61грн., суму 3 % річних у розмірі 419,11грн., суму штрафу у розмірі 9 557,40грн., судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.193 ГК України, ст.ст.526, 625 ЦК України та мотивовано тим, що позивач поставив відповідачу товар, а відповідач не виконав умови оплати товару за договором, чим порушив умови договору, тому вимоги про стягнення суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2009р. у справі №6/18/09 скасувати у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи і відмовити позивачу у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив статтю 38 ГПК України, яке полягає втому, що не було витребувано судом доказів оплати всієї суми боргу від Запорізького РУ АКБ «Приватбанк». При цьому, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було порушено приписи статей 4-2, 7 ГПК України, так як відзив на позовну заяву, було написано відповідачем під диктовку суду, начебто я схвалюю правочин, у зв’язку з чим, відповідача було введено в оману. Більш того, суд при винесенні оскаржуваного рішення позбавив відповідача права на судовий захист, яке полягає в тому, що у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи не було відкладено. Факт укладення договору та документів відповідачем заперечувалося та заявлялося клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, проте суд не звернув на це уваги, чим порушив статтю 41 ГПК України. Заявник апеляційної скарги у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
ТОВ «МСС «Тідісі-Дальнобой» у відзиві на апеляційну скаргу і у судовому засіданні зазначає, що відповідно до статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Безпідставними вважає позивач доводи заявника апеляційної скарги проте, що оплата у розмірі 15 929грн. були здійснена відповідачем, оскільки жодних доказів, які б підтверджували дану обставину суду не надано. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № ЕДН 07090019 від 09.07.2007р., яка підписана сторонами у справі. Оскільки відповідач порушив договірні зобов’язання, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 3 % річних, штраф та індекс інфляції. Просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2009р. у справі № 6/18/09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2009р. у даній справі апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду на 27.05.2009р.
У судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2009р. надійшло клопотання відповідача про витребування від Комунарського відділення ЗРУ АКБ «Приватбанк» доказів перерахування позивачу грошових коштів у сумі 12 791грн.
З метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи апеляційною інстанцією було задоволено наведене клопотання, у зв’язку з чим, розгляд справи було відкладено на 17.06.2009р., про що свідчить ухвала суду у даній справі від 27.05.2009р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1266 від 17.06.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Колодій Н.А.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, 04.07.2007р. між ТОВ «МСС ТІДІСІ - Дальнобой» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір № 1126/2007К поставки зі специфікацією та додатком, за умовами якого Постачальник зобов’язався поставити, а Покупець придбати замовлений товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору (п.1.1).
Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата за товар здійснюється шляхом авансового перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника в розмірі 14,29% від вартості, вказаної у додатках до Даного договору, а наступна помісячна оплата, у відповідності з графіком, визначеним Додатками до даного договору, які є його невід’ємною частиною.
Підставою для оплати є видаткова та податкова накладні, які надаються Постачальником Покупцю. (п.3.2)
За умовами п.5.3 договору товар вважається прийнятим і таким, що належить Покупцю з моменту підписання видаткової накладної представником Покупця.
На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу у власність шини у кількості 8 штук на суму 18 584грн., які наведені в видатковій накладній № ЕДН07090019 від 09.07.2007р., яка скріплена підписами сторін та печатками. (а.с. 16).
З матеріалів справи (а.с. 62) вбачається, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти лише у розмірі 2 655грн., тобто сума у розмірі 15 929грн. залишилась несплаченою.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України та пункту 10.4 договору боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання договірних зобов’язань та погашення зазначеної суми боргу.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 18700грн.61коп., а також 3 % річних в сумі 419грн.11коп. відповідають вимогам закону, документально підтверджені та підлягають задоволенню.
Главою 51 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов’язань та відповідальність за порушення зобов’язань, зокрема статтею 611 передбачено, що одним з наслідків порушення зобов’язань є сплата неустойки. Неустойка (штраф, пеня) відповідно до ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача штрафу у сумі 9557грн.40коп. на підставі п.10.3 договору, яким передбачено, що за затримку платежів, у відповідності до статті 3 цього договору, на термін, що перевищує 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 60 % від загальної вартості невиконаного зобов’язання.
Колегією суддів розрахунок штрафу перевірено, розрахунок здійснено позивачем правильно, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 9557грн.40коп. штрафу за порушення термінів оплати.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом порушено приписи статті 4-2 ГПК України, так як відзив на позовну заяву, було написано відповідачем під диктовку суду спростовується тим, що дана обставина нічим не підтверджена. До того ж, відповідач не був позбавлений права та можливості заявити клопотання про здійснення фіксації судового процесу.
Твердження скаржника проте, що суд позбавив відповідача права на судовий захист, яке полягає в тому, що у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи не було відкладено, колегія суддів зазначає, що відкладення господарським судом справи у порядку статті 77 ГПК України, у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом суду, а не обов’язком, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні
Не приймаються колегією суддів до уваги посилання скаржника про порушення судом статті 41 ГПК України щодо не призначення судом судово-почеркознавчої експертизи, оскільки в кожному випадку, суд урахуванням обставин справи визначає необхідність та доцільність вчинення такої процесуальної дії, як призначення експертизи, тобто це є правом суду, а не обов’язком суду. Крім того, у разі виникнення у відповідача сумнівів щодо достоменості документів за його підписом, останній не позбавлений права звернутися до правоохоронних органів з метою з’ясування даних обставин.
Крім того, обставини на які посилається відповідач не є за законом підставою для звільнення від виконання зобов’язання з оплати отриманого товару.
Відповідно до вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем не надано суду будь - яких доказів, на які він посилається в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Доводи скаржника спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення зі змінами та доповненнями.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарсько процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2009р. у справі №6/18/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.