У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.06.09                                                                                               Справа №22/227/06-7/109/08-6/88/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі Пересада О.В.   

за участю представників

позивача: Мицько Р.М., довіреність № 162/10 від 26.12.2008р.;   

відповідача: Саржинська О.А., довіреність № 64/20-19 від 03.01.2008р., Лисенко Н.В., довіреність № 3092/20-19 від 03.07.2008р.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/227/06-7/109/08-6/88/09 та апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі», м.Запоріжжя     

на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2009р. у справі                          № 22/227/06-7/109/08-6/88/09

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача Концерну «Міські теплові мережі», м.Запоріжжя     

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2009р. у справі                       № 22/227/06-7/109/08-6/88/09 (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» інфляційні витрати в сумі 411 267грн.57коп., 3 % річних в сумі 318 287грн.46коп., пеню в сумі 1 093 510грн.67коп. В частині стягнення основного боргу в сумі 12 185 349грн.57коп., 3 % річних в сумі 52 777грн.18коп., інфляційних витрат в сумі 92 253грн.52коп. та пені в сумі 1 094грн.60коп. провадження у справі припинено.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст.526, 625 ЦК України, ч.6 ст.232, ст. 233 ГК України та мотивовано тим, що відповідач у судовому засіданні факт прострочення зобов’язання з оплати за поставлений газ, суму інфляційних втрат, 3 % річних та пені в визнав повному обсязі. Основний борг та частково пеня, 3% річних і сума інфляційних відповідачем погашено під час розгляду справи, тому позов задоволено частково, а в частині сплачених відповідачем сум провадження у справі припинено. Одночасно суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення суми пені та надані розстрочки виконання судового рішення, пославшись на положення, яке склалось з розрахунками на природний газ, знаходження всіх підприємств в тяжкому фінансовому становищі у зв’язку зі світовою кризою та оплату відповідачем майже протягом 2-х років основної заборгованості.     

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2009р. у даній справі в частині стягнення пені в сумі 1 093 510грн.67коп. та прийняте нове рішення, яким зменшити суму пені та розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому рішення суду набуде законної сили, шляхом сплати рівними частками до 30 (31) числа кожного місяця. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом не надано належної оцінки тому, що згідно п.1.4 договору № 06/05-716-ТЕ-13 від 01.04.2005р. газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного договору. Скаржник наголошує на тому, що він не мав можливості своєчасно отримувати повну оплату за поставлену теплову енергію та своєчасно розраховуватися з позивачем за поставлений по договору природний газ, оскільки основним споживачем теплової енергії є населення, що складає 82% споживання, яке  в свою чергу не своєчасно розраховується з відповідачем за отриману теплову енергію. При цьому, відповідач вважає, що позивач не має права нараховувати та стягувати з нього пеню за несвоєчасну сплату платежів за газ, бо цей газ використовувався для надання населенню послуг з централізованого опалення та водопостачання, а нарахування пені населенню за прострочення платежів заборонено приписами Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово – комунальні послуги». Відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому становищі. Так, станом на 01.03.2009р. дебіторська заборгованість  споживачів за поставлену теплову енергію складає 187249310грн. Прямі збитки Концерну «МТМ» у 2008р. склали 31992000грн. у зв’язку з різницею у тарифах та підвищенням ціни на газ. На сьогоднішній день набрали законної сили та підлягають виконанню рішення господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на користь позивача 161379629,32грн Крім того, тариф на водо- та теплопостачання є сезонним і оплати за  послуги відповідача до початку опалювального сезону реально знижуються Концерн до опалювального сезону розпочав ремонт системи теплопостачання на суму 1944516,08грн. Суди при задоволенні вимог Концерну про стягнення з боржників боргу надають відстрочку виконання рішення, що також ускладнює своєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем. Продовжується робота по реструктуризації населенню заборгованості за спожиті комунальні послуги, у зв’язку з чим відповідач не отримує оплату за надані послуги з теплопостачання. Також, відповідач взяв на себе зобов’язання оплатити позивачу за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу у розмірі майже 1,7 млн.грн. Отже одночасна  виплата вищенаведених сум та сум стягнутих за рішенням суду у даній справі, з урахуванням несвоєчасної та неповної оплати населенням за теплову енергію призведе до зупинення діяльності підприємства відповідача та його банкрутства. Згідно до ч.1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм діючого законодавства, а подана апеляційна скарга відповідача є не обґрунтованою з огляду на таке. Згідно статті 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово – комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» реструктуризується заборгованість лише та, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом. Відповідно до статті 6 «Прикінцевих положень» п.1, цей закон набирає чинності з 1 липня 2003р., а тому під реструктуризацію підпадає лише та заборгованість, яка виникла на дату набрання ним чинності, тобто на 1 липня 2003р. Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько – правової відповідальності, а тому твердження відповідача проте, що ним було вжито всіх можливих заходів щодо належного виконання взятих на себе зобов’язань, як на підставу звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов’язання є безпідставними. На підставі викладеного, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 травня 2009р. у даній справі апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 09.06.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1147 від 09.06.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Колодій Н.А, даною колегією прийнято постанову.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представників сторін судовий процес здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.  

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спір виник між суб’єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.

Господарські зобов’язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК України, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

У п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Аналогічна норма міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що 01.04.2005р. між сторонами у справі укладений договір на постачання природного газу, для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій з додатками угодами № 06/05-716-ТЕ-13, за умовами якого позивач передав відповідачу за період з квітня по грудень 2005р. у власність природний газ на загальну суму 45 602 538грн.84коп., що підтверджується актами приймання – передачі природного газу за вказаний період. (т.1 а.с. 22-30).

Згідно пункту 6.1 договору оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20, та 30 числа місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи слідує, що на момент подання позову відповідачем було сплачено за газ лише 33 417 189 грн. 27 коп., що підтверджується платіжними документами, які наявні в матеріалах справи. На момент подачі позову відповідачем не було оплачено поставлений позивачем природний газ на суму 12185 349,57грн.  

Рішення господарського суду від 26.01.2007р. у справі 22/227/06 вказана сума була стягнута з відповідача разом з сумами пені, 3% річних та інфляційних.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.07р. (а.с.165, т.2) вказане вище рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу залишено без змін, та лише в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення пені ,3% річних та збитків від інфляції скасовано і саме в цій частині направлено на новий розгляд.

Оскільки спір стосовно основного боргу вирішений і судове рішення від 26.01.2007р. у справі 22/227/06 в цій частині набрало законної сили, то відповідно до вимог ст. 111-12 ГПК України місцевий господарський суд при новому розгляді повинен був розглядати позовні вимоги саме в частині стягнення пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

         За таких обставин у суду першої інстанції при новому розгляді спору у справі                     № 22/227/06-7/109/08-6/88/09 за наявності рішення суду щодо спору по основному боргу, яке набрало чинності, не було підстав знову розглядати питання щодо основного боргу та приймати стосовно основного боргу нове рішення, а саме: припиняти провадження у справі в частині основному боргу в сумі 12 185 349 грн. 57коп. у зв’язку з погашенням відповідачем цього боргу під час розгляду справи судом.

          Питання щодо наявності факту погашення стягнутої суми у розмірі 12 185 349 грн. 57 коп. вирішується на стадії виконання рішення від 26.01.2007р. у справі 22/227/06.

         За таких обставин рішення суду в частині припинення провадження у справі щодо вимог про стягнення основного боргу слід скасувати.  

Отже, рішенням суду від 26.01.2007р., що набрало законної сили, та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.07р. у цій справі встановлено факт порушення відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем газу.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний  сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за період з травня 2005р. по серпень 2008р. в сумі 503 521 грн. 09 коп., 3% річних за період з 11.05.2005р. по 28.09.2006р. в сумі 371 064 грн. 64 коп. є такими, що ґрунтуються на законі.  

В судовому засіданні, яке відбулося 09.06.2009р. представники відповідача суму інфляційних витрат та 3% річних визнали в повному обсязі. Крім того, в матеріалах справи наявний зроблений відповідачем контррозрахунок (а.с 18,т.4) сум 3% річних, інфляційних та пені з урахування вимог постанови Вищого господарського суду від 24.11.2008р. у даній справі.

Під час розгляду справи відповідач перерахував позивачу, стягнуті за рішення суду від 25.06.2008р. (яке було скасовано), 3% річних в сумі 52 777грн.18коп. та інфляційні витрати в сумі 92 253 грн. 52 коп., що підтверджується платіжними документами № 45 від 30.10.2008р., № 30 від 30.09.2008р., № 53 від 20.08.2008р.

Оскільки ці сумі були перераховані відповідачем після подачі позову, провадження по справі в цій частині судом було припинено, з віднесенням судових витрат на відповідача, оскільки спір до суду, в цій частині, доведений з вини відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 318 287 грн. 46 коп. та інфляційні витрати в сумі 411 267 грн. 57 коп.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Сторони у п. 7.2 договору узгодили, що у разі не оплати або не своєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період 28.03.2006р. по 28.09.2006р. в сумі 1 094 605 грн. 27 коп., посилаючись при цьому на пункт 7.4 договору .

Але, пункт 7.4 договору, сторони додатковою угодою № 1 від 30.06.2005р., виклали в наступної редакції: "Постачальник несе відповідальність за правильність розрахунків суми цільового надбавки та правомірність стягнення її з покупця."

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором не встановлено інше, пеня підлягає нарахуванню відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України .

Суд першої інстанції вірно визначив з врахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України, та пункту 6.1 договору (остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсязі газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу) період нарахування від суми заборгованості (з урахуванням сум оплат), а саме: за квітень 2005р. пеня може бути нарахована за період з 11.05.2005р. по 11.11.2005р.; за травень - з 11.06.2005р. по 11.12.2005р.); за червень -з 11.07.2005р. по 11.01.2006р., за липень -з 11.08.2005р. по 11.02.2006р.; за серпень -з 11.09.2005р. по 11.03.2006р., за вересень - з 11.10.2005р. по 11.04.2006р.; за жовтень -з 11.11.2005р. по 11.05.2006р.; за листопад -з 11.12.2005р. по 11.06.2006р.; за грудень-з 11.01.2006р. по 11.07.2006р.

З урахуванням статті 232 ГК України, суд першої інстанції зазначив, що з відповідача підлягає стягненню пеня, за період з 28.03.2006р. (як вказано в позові) по 11.07.2006р. (відповідно до статті 232 ГК України), в сумі 2 841 754 грн. 71 коп., але суд не вважає за необхідне виходити за рамки позовних вимог, а тому стягнув з відповідача пеню в сумі 1 094 605 грн. 27 коп.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір пені, що підлягає стягненню з урахування вимог ст.232 ГК України, проте не погоджується з відмовою суду від задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.  

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.  При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Частиною 2 вказаної статті також визначено, що якщо порушення зобов'язання не  завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд Запорізької області відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені та наданні відстрочки виконання рішення, не надав належної оцінки вищезазначеним обставинам, не врахував відсутність збитків у відповідача, та його майнові інтереси.  

Так, судом встановлено, що предметом договору від № 06/05-716-ТЕ-13 від 01.04.2005р., на якому ґрунтуються позовні вимоги про стягнення пені, є постачання природного газу відповідачу виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Як свідчать наявні у справі документи відповідач допустив прострочення з оплати поставленого газу, бо не мав можливості своєчасно отримувати повну оплату за поставлену теплову енергію, оскільки основним споживачем теплової енергії є населення, яке складає 82% від загального обсягу споживання послуг відповідача, і яке в свою чергу не своєчасно розраховується з відповідачем за отриману теплову енергію. При цьому, нарахування відповідачем пені населенню за прострочення платежів заборонено приписами Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово – комунальні послуги».

Крім того, заборгованість населення, в тому числі і за надані відповідачем послуги з теплопостачання була реструктуризована відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги,  спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003р. Статтею 1 вказаного закону передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка  склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. 

Статтею 5 цього закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не    нараховується пеня житлово - комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Також в порядку визначеному вищенаведеним законом реструктуризована заборгованість за надані позивачем послуги, яка склалась станом на 01.12.2006р. відповідно до вимог Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилась станом на 1 грудня 2006року» № 498-V. Згідно з укладеними угодами «Про порядок погашення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором  про постачання теплової енергії в гарячій воді»(копії яких містяться в матеріалах справи) КП «ВРЕЖО» була розстрочена на термін від 3-х до 19-ті місяців і більше (т.5). Загальна сума заборгованості, яка була реструктуризована, складає 57 979 956,32 грн.

         Негативно впливає на платоспроможність відповідача не відповідність встановленого на теплову енергію тарифу фактичним витратам на її виробництво, що пов’язано з підвищенням цін на природний газ та відсутністю відшкодування збитків, пов’язаних з встановленням цін на енергоносії державними органами. Отже, порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором є наслідком збігу комплексних причин, зокрема несвоєчасні та неповні розрахунки споживачів за спожиті житлово-комунальні послуги.

        Не дивлячись на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується, що оплата за газ, поставлений в 2005р. за договором здійснювалась відповідачем майже щоденно, шляхом перерахування грошових коштів позивачу, також за рахунок пільг та субсидій, встановлених діючим законодавством для окремих категорій громадян, відповідно до бюджетних фінансувань згідно з Законом України “Про державний бюджет України на 2005р.” Слід врахувати, що на цей час основний борг за Договором у відповідача перед позивачем відсутній.

Необхідно в даному випадку врахувати і той факт, що підприємство відповідача має велике соціальне значення, бо є єдиним виробником послуг з централізованого теплопостачання населенню міста. Концерн «Міські теплові мережі» знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2008р.та балансом підприємства за 2008р.(а.с.34,35 т.4). Відповідно до балансу непокриті збитки підприємства за рік складають 31992тис.грн. Станом на 01.03.2009р. дебіторська заборгованість споживачів за поставлену теплову енергію складає 187249310грн.(довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість а.с.33,т.4). На сьогоднішній день набрали законної сили та підлягають виконанню рішення господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на користь позивача 161379629,32грн.(копії рішень додані до матеріалів справи т.4) Також слід прийняти до уваги, що тариф на водо- та теплопостачання є сезонним і оплати за послуги відповідача до початку опалювального сезону реально знижуються Концерн до опалювального сезону розпочав ремонт системи теплопостачання на суму 1944516,08грн. Суди при задоволенні вимог Концерна про стягнення з боржників боргу надають відстрочку виконання рішення, що також ускладнює своєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем. Також, відповідач взяв на себе зобов’язання оплатити позивачу за період з 01.01.2009р. по 12.01.2009р. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу у розмірі майже 1,7 млн.грн. Вищенаведені обставини свідчать, що одночасна виплата вищенаведених сум та сум стягнутих за рішенням суду у даній справі, з урахуванням несвоєчасної та неповної оплати населенням за теплову енергію при тяжкому фінансовому положенні підприємства призведе до зупинення діяльності підприємства відповідача та можливо до його банкрутства. Наведені обставини враховуючи загальну економічну кризу в Україні, колегія суддів вважає, є винятковим випадком.  

До уваги слід прийняти і те, що відсутні будь-які докази понесенням позивачем збитків від порушення відповідачем у період квітень-грудень 2005р. строків оплати заборгованості. Представник позивача у судовому засіданні не зазначив, які збитки у зв’язку з простроченням відповідача понесені були позивачем і в чому вони полягали.

Приймаючи до уваги вищевикладене та розмір пені, що підлягає стягненню, колегія суддів керуючись ч.3 ст.83 ГПК України, вважає, що належна до стягнення пеня підлягає зменшенню до 31 094грн. З урахування здійсненої відповідачем часткової сплати пені, слід стягнути з відповідача 30000грн. Також враховуючи вищеперелічені обставини, значний розмір суми інфляційних, 3% річних та пені, що підлягають стягненню, і те, що негайне стягнення вказаних сум при тяжкому фінансовому становищі підприємства відповідача ускладнить виконання рішення, колегія суддів вважає, що виконання рішення на підставі п.6 ст.83 ГПК України слід розстрочити на шість місяців, шляхом стягнення в відповідача суми, що підлягає стягненню, щомісячно рівними частинами       

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Запорізької області не повністю з’ясував усі обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, яке враховуючи наведені обставини слід частково скасувати в частині припинення провадження у справі щодо основного боргу та стягнення нарахованої пені в сумі1 063 510,67грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач надав платіжний документ № 57 від 20.08.2008р. за яким останній перерахував позивачу держмито в сумі 25 500грн. та 118грн. на ІТЗ судового процесу, то судові витрати фактично було компенсовані позивачу. До того ж, в платіжному документі в графі «призначення платежу» вказано «компенсація держмита 25 500грн. та ІТЗ судового процесу 118грн. за рішенням суду від 25.06.2008р., яке було скасовано по справі № 22/227/06-7/109/08. У зв’язку з викладеним, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції з відповідача не підлягають стягненню.   

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги, оскільки спір виник з його вини.  

Керуючись ст. 49, п.3, п.6 ст.83, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі», м.Запоріжжя задовольнити частково.    

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2009р. у справі                           № 22/227/06-7/109/08-6/88/09 скасувати частково.

         Виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

         1.Позовні вимоги задовольнити частково.

         2.Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» – 411267грн.57коп. інфляційних втрат, 318287грн.46коп.-3 % річних, 30000грн.-пені.

         3.У стягненні пені в сумі 1 063 510,67грн. відмовити.           

         4.В частині стягнення 3 % річних в сумі 52777грн.18коп., інфляційних витрат в сумі 92 253,52грн. та пені в сумі 1094грн.60коп. провадження у справі припинити.

         5.Розстрочити виконання рішення суду строком на 6 (шість) місяців шляхом стягнення з Концерну «Міські теплові мережі», м.Запоріжжя рівними частками до 30 (31) числа кожного місяця по 126529грн.51коп.  

         6.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.