У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.06.09 Справа №11/448-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Коробка Н.Д. , Яценко О.М.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
позивача – не з’явився;
відповідача – ОСОБА_1, довіреність ВКТ 795468 від 09.10.2008р.;
третьої особи – ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 14.01.1998р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 11/448-08 та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2008р. у справі №11/448-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Херсонської філії, м.Херсон
до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Полан», с.Чкалове, Великоолександрівського району Херсонської області
про стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.11.2008р. у справі №11/448-08 (суддя Чернявський В.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Херсонської філії 278 000грн. за векселями, судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на статтю 43 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, затверджений Женевською конвенцією 1930 року, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 08.06.2007р. та мотивовано тим, що відповідач платежів за векселями не здійснив, тому суд визнав обґрунтованими позовні вимоги та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2008р. у справі №11/448-08 скасувати, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення і прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що у 2008р. між відповідачем та третьою особою був укладений договір поставки товару, за яким товар відповідач так і не отримав. Відповідач вказує на те, що ним були виписані два прості векселі серії АА № 0718803 на суму 128 000грн. – 20.02.2008р., та 31.03.2008р. серії АА № 0718921 на суму 150000грн. У акті приймання – передачі простого векселя від 29.02.2008р. на суму 128000грн. зазначена дата виписки векселя серії АА № 0718803 31.08.2007р., а датою зворотнього викупу 28.02.2008р., що суперечить обставинам справи, оскільки вексель був виписаний лише 29.02.2008р. Скаржник наголошує на тому, що всі векселя видані у 2007 та 2008р.були викуплені ним платіжними дорученнями № 112635 від 29.02.2008р. на суму 128 000грн., № 180290 від 31.03.2008р. на суму 150000грн. Враховуючи те, що третя особа не виконала своїх договірних зобов’язань, які визначені у договорі поставки товару від 29.02.2008р., відповідач вважає, що його зобов’язання перед третьою особою не настали, а видані векселя оплаті не підлягають. До того ж, про заміну кредитора відповідач в порушення статей 513 ЦК України повідомлений не був. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з урахуванням його доповнення зазначає, що векселі емітовані відповідачем на користь третьої особи, строк оплати яких був встановлений до 28.05.2008р. - векселя серії АА № 0718803 від 29.02.2008р. та 30.05.2008р. – векселя серії АА № 0718921. У зв’язку з тим, що ПП «Полан» не виконало зобов’язання щодо викупу вказаних векселів за один день до настання строку їх оплати, а векселедавець (відповідач у справі) не погасив їх, позивач набув право вимагати від відповідача виконання вексельних зобов’язань в судовому порядку. Безпідставними вважає позивач, твердження відповідача проте, що він не отримував від третьої особи за договором поставки від 29.02.2008р. жодних товарів, так як це спростовується такими доказами, як видатковими накладними № РН – 00006 від 31.03.2008р. на суму 150 000грн., № РН – 00002 від 29.02.2008р. на суму 128 000грн. Посилання скаржника на те, що дата виписки векселів не відповідає дійсності не може прийматися судом до уваги, так як в акті прийому – передачі векселів від 29.02.2008р. було допущено описку в графах дата складання, дата платежу, дата зворотнього викупу та помилково зазначено дати, що стосуються попереднього векселя № 0716346 від 31.08.2007р. Представник позивача просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2008р. у справі № 11/448-08 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач просить розглянути справу без його участі.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2009р. апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв’язку з неявкою заявника апеляційної скарги та третьої особи, а також витребуванням від сторін певних доказів.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1195 від 11.06.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Яценко О.М., Коробка Н.Д.
За клопотанням представників відповідача та третьої особи судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами склалися правовідносин сторін, що виникли у зв'язку з видачею векселя та його подальшого обігу, тому до спірних відносин слід застосовувати спеціальне вексельне законодавство, зокрема а саме: Женевською Конвенцію 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", Закон України "Про обіг веселів в Україні", Положення про переказний і простий вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937р.N104/1341).
Господарським судом встановлено, що Приватне підприємство «Полан» вчинило індосамент простих векселів серії АА № 0718803 від 29.02.2008р. на суму 128 000грн. і серії АА № 0718921 від 31.03.2008р. на суму 150000грн.на користь ВАТ «Кредобанк» за генеральними договорами про врахування векселів з реверсом № 1 від 30.03.2007р. та № 3 від 31.08.2007р. Вказані векселі були передані банку ПП «Полан» за актами приймання-передачі від 29.02.2008р. та від 31.03.2008р.
Таким чином, ВАТ «Кредобанк» отримав права векселедержателя двох простих векселів АА № 0718803 від 29.02.2008р.на суму 128 000грн., серії АА № 0718921 від 31.03.2008р. на суму 150000грн., які були емітовані відповідачем на користь ПП «Полан».
Строк оплати цих векселів був встановлений до 28.05.2008р. за векселем серії АА № 0718803 від 29.02.2008р. та відповідно до 30.05.2008р. за векселем серії АА № 0718921.
Відносини ВАТ «Кредобанк» та ПП «Полан», у зв’язку з якими ПП Полан» вчинило індосамент вищевказаних векселів врегульовані генеральним договорами про врахування векселів з реверсом № 1 від 30.03.2007р. та № 3 від 31.08.07р.
З умов розділу 1 договору № 1 від 30.03.2007р. слідує, що предметом договору є порядок та умови придбання банком прав по векселях шляхом оплати даних векселів до настання строку платежів. Третя особа передає на користь позивача векселі згідно реєстрів пред’явлених до врахування векселів протягом дії цього договору, а банк приймає їх і оплачує зі ставкою дисконту 20 %. В свою чергу, ПП «Полан» зобов’язалось викупити враховані векселі за номінальною вартістю за один день до настання строку їх оплати, але не пізніше 29.03.2008р.
Так, у п.8.1 договору вказано, що він діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.
Зі змісту договору вбачається, що векселедавцем векселів, що придбавались за вказаним договором є фізична особа – підприємець ОСОБА_4, а дата оплати векселів становить не пізніше 29.03.2008р.
Згідно реєстру № 5 від 31.03.2008р., додатку до генерального договору № 1 про врахування векселів з реверсом від 30.03.2007р., позивач та третя особа до предмету договору віднесли придбання банком прав по векселю серії АА № 0718921, емітованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на користь ПП «Полан» 31.03.2008р. щодо суми 150 000грн.
Предметом договору № 3 від 31.08.2007р. визначено порядок і умови придбання банком прав по векселях шляхом оплати векселів до настання строку платежу. ПП «Полан» передає ВАТ «Кредобанк» векселі згідно реєстрів пред’явлених до врахування векселів протягом дії договору, а банк приймає їх і оплачує зі ставкою дисконту 19 %. Третя особа зобов’язалась викупити враховані векселі за номінальною вартістю за один день до настання строку їх оплати, але не пізніше 29.08.2008р. Векселедавцем за договором вказано фізичну особу – підприємця ОСОБА_4, а датою оплати векселів не пізніше 29.08.2008р.
У п.8.1 цього договору встановлено, що він діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.
Відповідно до реєстру № 2 від 29.02.2008р., додатку до генерального договору № 3 про врахування векселів з реверсом від 31.03.2007р., позивач та третя особа до предмету договору віднесли придбання банком прав по векселю серії АА № 0718803, емітованого на користь ПП «Полан» відповідачем 29.02.2008р. щодо суми 128 000грн.
Прості векселі АА № 0718803 від 29.02.2008р. на суму 128 000грн., серії АА № 0718921 від 31.03.2008р. на суму 150000грн., за якими стягується заборгованість (оригінали яких були оглянуті судом апеляційної інстанції у судовому засіданні 29.05.09р.) відповідають вимогам Положення про переказний та простий вексель, ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та мають вексельну силу.
Статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» визначено, що вексель є цінним папером, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Згідно до статті 43 Женевської конвенції 1930 року № 358 «Про Уніфікований закон про прості та переказні векселі» векселедержатель може обернути свій позов проти індосантів, векселедавця та інших зобов’язаних осіб при настанні терміну платежу, якщо платіж не був здійснений.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 08.06.2007р. визначено, що вимоги до прямих боржників у вексельних відносинах (до векселедавця простого векселя та акцептанта переказного векселя) можуть бути пред’явлені як у строк платежу, так і протягом всього строку позовної давності незалежно від наявності протесту, підставою для заявлення вимог до таких боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.
Матеріали справи свідчать проте, що платіж за векселями серії АА № 0718803 від 29.02.2008р.на суму 128 000грн., серії АА № 0718921від 31.03.2008р. на суму 150000грн не здійснено, і вказані векселі не викуплені ПП «Полан».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 278000грн. за векселями, оскільки відповідач не надав ні господарському суду Херсонської області, ні суду апеляційної інстанції будь-яких доказів виконання зобов’язання щодо їх оплати в узгодженому розмірі та у визначені строки.
Таким чином, вимога ВАТ «Кредобанк» про стягнення 278000грн. за векселями є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Не приймаються до уваги колегією суддів, твердження заявника апеляційної скарги проте, що він не отримував від третьої особи за договором поставки від 29.02.2008р. жодних товарів, так як це спростовується такими доказами, як видаткові накладні № РН – 00006 від 31.03.2008р. на суму 150 000грн., № РН – 00002 від 29.02.2008р. на суму 128 000грн., що загалом становить 278 000грн. За вказаними накладними ПП ОСОБА_4 було отримано від ПП „Полан” пшеницю 3–го класу відповідно 125тон та 103,055тон. За договором поставки від 29.02.2008р. передбачено поставка відповідачу пшениці та оплата товару шляхом видачі простих векселів. Вказані видаткові накладні було надано банку самим ПП „Полан” у підтвердження товарності векселів.
Крім того, доводи відповідача стосовного того, що векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, є помилковими, оскільки вексель є абстрактним самостійним зобов'язанням і відповідальність перед вексельним кредитором може мати місце незалежно від наявності або відсутності реального боргу.
Посилання скаржника на те, що дата виписки векселів не відповідає дійсності є безпідставними, оскільки в акті прийому – передачі векселів від 29.02.2008р. було допущено описку в графах: дата складання, дата платежу, дата зворотнього викупу та помилково зазначено дати, що стосуються попереднього векселя. Головне в даному випадку у актах вказані номери векселів, що передавались за цими актами.
Доводи заявника апеляційної скарги проте, що векселя були викуплені ним за платіжними дорученнями № 112635 від 29.02.2008р. на суму 128 000грн., № 180290 від 31.03.2008р. на суму 150000грн. спростовуються тим, що останнім не надано жодного доказу, який би засвідчував факт викупу саме спірних векселів. З призначення платежів наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що за платіжним дорученням №112636 від 29.02.08р. здійснювалась оплата векселя серія АА №0716346 на суму 128000грн., а за платіжним дорученням№180290 від 31.03.2008р. здійснювалось погашення векселю серії АА № 0716350 на суму 150000грн., отже зовсім інших векселів, а не тих, за якими здійснюється стягнення у даній справі. Векселі серія АА №0718803 від 29.02.2008р. та серія АА № 0718921 від 31.03.2008р., стягнення за якими є предметом спору у даній справі, не визнавались недійсними або такими, що не підлягають виконанню. Доказів їх оплати відповідачем не надано.
Посилання відповідача на ст.513 ЦК України є хибним, бо до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального вексельного законодавства.
Відповідно до вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої х вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження своїх доводів, на які він посилається в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення зі змінами та доповненнями.
У зв’язку з чим рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2008р. є законним та обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарсько процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4, м.Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 27.11.2008р. у справі №11/448-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Коробка Н.Д. Яценко О.М.