ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"20" липня 2006 р. | Справа № 15/158/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Левандовський С.О.
від відповідача –Чаричанський П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 10.05.2006р.
у справі № 15/158/06
за позовом ТОВ „АРКА” м. Миколаїв
до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва
про спонукання ДПІ виконати певні дії
встановив:
ТОВ „АРКА” в березні 2006 року звернулось з адміністративним позовом до Центральної МДПІ у м. Миколаєві, (правонаступником якої є ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про зобов’язання списати суми податкового боргу, що містяться в картці особового рахунку платника податків, яка створилась внаслідок збільшення сум оплати вартості торгових патентів на здійснення операцій у сфері грального бізнесу за І квартал 2004р. на 56000грн., І квартал 2005р. в сумі 56000грн. та нарахованої у зв’язку з недоїмкою пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство здійснило оплату вартості торгових патентів з надання послуг у сфері грального бізнесу у розмірах, встановлених ст.5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в редакції, що діяла на час сплати, за І квартал 2004р. та І квартал 2005р. у строки відповідно до 15 грудня 2003р. та до 15 грудня 2004р., тобто до набрання чинності Законів України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” та „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, якими збільшувалась вартість торгових патентів з надання послуг у сфері грального бізнесу в 2004-2005 роках. Відповідач самостійно донарахував та відобразив в картці особового рахунку товариства збільшення вартості торгових патентів за І квартал 2004р. та І квартал 2005р. на загальну суму 112000грн. та нарахував на цю заборгованість пеню, про що повідомив позивача листом від 23.02.2006р. за № 5712/10/15-348 (а.с.4-6, 38). На думку позивача, дія зазначених Законів про бюджет, які набрали чинності відповідно з 01.01.2004р. та з 01.01.2005р. не розповсюджуються на правовідносини, що виникли до цих дат.
10.04.2006р. позивач подав клопотання про повернення понесених ним судових витрат, а саме: держмита в сумі 85.00грн. і витрат на правову допомогу в сумі 2500.00грн.(а.с.46).
Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ послалась на абзац 3 частини 5 ст.5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, і вважає, що єдиним випадком, коли суб’єкт підприємницької діяльності може бути звільнений від обов’язків додаткового внесення вартості торгового патенту, є здійснення таким суб’єктом попередньої оплати вартості торгового патенту за весь термін його дії (60 календарних місяців). А тому, на думку ДПІ, позивач, у зв’язку з прийняттям законодавчих актів, якими збільшена вартість торгових патентів у 2004-2005 роках, повинен зробити перерахунок і сплатити недостатню суму торгового патенту (а.с.42-43).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.05.2006р. (суддя Середа О.Ф.), яка оформлена у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України 22.05.2006р., позов задоволено повністю, з ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва на користь позивача стягнуто 85грн. держмита, 118.00грн. ІТЗ судового процесу, 2500.00грн. витрат на правову допомогу. Постанова мотивована тим, що відповідач не мав жодних правових підстав для внесення у особовий рахунок платника податків сум, які він вважав заборгованістю перед бюджетом. Такий висновок суду ґрунтується на правовому аналізі п.5 ст.5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, підпунктів „а”, „г” п.п.4.4.2. п.4.4. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.4.1. розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами ДПС обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України, роз’яснень Державної податкової адміністрації України, які наведені у окремих листах з питань підвищення вартості торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу.
Не погодившись із постановою суду, ДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, у позові відмовити, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального права, посилаючись на ті ж самі доводи, які були викладені у відзиві на позовну заяву.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її безпідставність і просив залишити постанову суду без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Згідно із п.19 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування” плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відноситься до загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів). Статтею 1 вказаного Закону визначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Всі зміни і доповнення до цього Закону та інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок, податків та зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Закони про бюджет на відповідні роки не відносяться до законодавства про оподаткування і зміни до Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” № 98 внесені з порушенням зазначеного шестимісячного строку.
Згідно із ст.5 Закону № 98 оплата вартості торгового патенту проводиться щоквартально до 15 числа місця, що передує звітному кварталу. Тобто, оплата вартості торгового патенту здійснюється наперед, за І квартал 2004 року до 15.12.2003р., за І квартал 2005р. –до 15.12.2004р. Тому дія Законів про бюджет, які набрали чинності з 01.01.2004р. та з 01.01.2005р., не поширюється на правовідносини, що виникли відповідно до 01.01.2004р. та 01.01.2005р.
Судова колегія вважає, що позивач, який вніс оплату вартості торгових патентів за І квартал 2004р., І квартал 2005 року до 15.12.2003р., 15.12.2004р., тобто до набрання чинності Законів про бюджет, звільняється від додаткових платежів, оскільки 09.12.2003р. та 13.12.2004р. ним правомірно оплачена вартість торгових патентів згідно з діючим на момент оплати законодавством, та законодавець не передбачає будь-якого перерахунку цього платежу у зв’язку із збільшенням вартості патентів, а одноразові платежі при придбанні патентів позивачем перераховані в повному обсязі, що не спростовується відповідачем.
Крім того, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про не здійснення податковою інспекцією будь-якої перевірки щодо встановлення факту неповного внесення до бюджету плати за торгові патенти, про не прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування плати. ДПІ самостійно збільшила в картці особового рахунку платника суму вартості торгових патентів за І квартал 2004р. і І квартал 2005р., та нарахувала на цю заборгованість пеню, що є порушенням п.2.2. Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та пунктів 13, 15 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, задовольнивши позовні вимоги, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а саме, держмито в сумі 85.00грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118.00грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2500.00грн. стягнув з ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва, тоді як, по-перше, згідно із ч.1 ст.94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України; по-друге, відповідно до ч.1 ст.87 цього Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, вичерпний перелік яких встановлений частиною 3 цієї статті і розширеному тлумаченню не підлягає. До складу витрат, пов’язаних з розглядом справи не належать витрати на ІТЗ судового процесу. По-третє, договір на надання правової допомоги та виконання представницьких функцій № 01/3106 від 31.01.2006р. носить загальний характер, а із довідки адвоката Левандовського С.О.
№ 01/3106 без дати про сплату товариством 2500.00грн. не вбачається, що зазначена сума складає вартість наданих юридичних послуг саме за цією справою (а.с.47-49). Таким чином, на користь позивача, згідно ст.94 КАС України, слід відшкодувати з Державного бюджету України лише судовий збір (держмито) в сумі 85.00грн., сплачений при поданні даного позову.
Зазначені обставини є підставою для зміни судового рішення, згідно із ст.201 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 10.05.2006р. у справі № 15/158/06 змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в слідуючій редакції:
„Стягнути з Державного бюджету України через УДК в Миколаївській області на користь ТОВ „АРКА” витрати по держмиту в сумі 85.00грн.”
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.