Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа №2а-897/2010р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.11.2010р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Завірюха О.В.

при секретарі Алфімовій І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації, про визнання протиправних дій та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

позивач звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації в частині відмови у виплаті недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення з моменту отримання у позивача права на таку допомогу та зобов’язати відповідача призначити йому як постраждалому в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ-ї групи в зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та відповідно до чинного законодавства, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Проте з моменту виникнення у позивача права на допомогу він отримав суму коштів, що суттєво відрізняється від реальної суми. При зверненні до відповідача, щодо здійснення виплати недоотриманих грошових коштів, йому було відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської РДА в судовому засіданні позов не визнала та в письмових запереченнях зазначила, що всі перерахунки виконуються інформаційно-обчислювальним центром, в автоматичному режимі, на основі нормативно-правової бази та під контролем Міністерства праці та соціальної політики України, і управління немає доступу до ручного втручання та проведення перерахунків, які не відповідають чинному законодавству. Тому дії управління щодо виплати позивачеві вказаних соціальних виплат не можуть бути протиправними, т.я, управління діє у межах своїх повноважень, що базуються на законах та нормативних актах, які підлягають обов’язковому виконанню з боку управління. Відповідно до ст.62 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього ОСОБА_2 провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими, в т.ч. для органів державної виконавчої влади. Згідно ст.63 вищевказаного ОСОБА_2, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього ОСОБА_2, здійснюється за рахунок державного бюджету. В свою чергу, відповідно до ст.. 76 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.. 73 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. ОСОБА_2 не передбачено коштів на фінансування підвищених сум таких соціальних виплат, а оскільки зміни до даного ОСОБА_2 не вносилися, в УПСЗН були відсутні підстави виплачувати позивачу компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення в підвищених розмірах. Отже, позивачеві були нараховані та виплачені вищевказані види соціальних виплат з дотриманням чинних норм законодавства. Крім того представник відповідача наголошує на пропущені позивачем строку звернення до суду та просить застосувати позовну давність. Враховуючи зазначене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, з підстав відсутності протиправних дій управління у нарахуванні та виплаті позивачеві соціальних виплат.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що позивач є інвалідом ІІ-Ї групи у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченнями, експертним висновком та випискою з акта огляду МСЕК (а.с.12-14).

З 01.11.2005р останній перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, що підтверджується листом від 07.09.2010р. (а.с. 17).

Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 даного ОСОБА_2 позивач, як інвалід І1-Ї групи у зв’язку із захворюванням, пов’язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, також має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.48 даного ОСОБА_2 такі виплати здійснюються з мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на момент встановлення інвалідності.

З матеріалів справи та пояснень сторін по справі встановлено, що позивачеві неправомірно, була нарахована та виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством України, а саме меншим, ніж 5 мінімальних заробітних плат.

Нарахування та виплата позивачу призначених соціальних виплат проводилась з дотриманням вимог Постанов КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що не відповідає нормам Конституції та ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У перерахуванні та виплаті позивачеві таких недоотриманих ним соціальних виплат УПСЗН Бориспільської РДА, незаконно, відмовляє.

Посилання представників відповідачів в своїх письмових запереченнях на те, що проведення соціальних виплат залежить від фінансової можливості держави, що визначається в Державному бюджеті, суд оцінює критично, як безпідставні, оскільки держава, наділивши осіб певною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, в т.ч. і матеріальний рівень позивача, і відсутність матеріальних коштів у держави не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, який прямо встановлений законом.

Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції ОСОБА_2 від 06.06.1996р.) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідам 11-і групи, в зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.

Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу перед Постановами Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам^які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та

«Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі яких позивачеві нараховувались та виплачувались вказані соціальні виплати, і при вирішенні даного спору суди повинні керуватися вимогами статті 48 вказаного ОСОБА_2, який передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд дійшов висновку, що на момент здійснення позивачеві нарахування та виплати вищезазначеної компенсації, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, підлягала застосуванню стаття 48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності, а не вищевказані Постанови Кабінету Міністрів України, що є підзаконними нормативно-правовими актами, та істотно звужували обсяг конституційних прав позивача, як соціально захищеної особи.

Таким чином, враховуючи, що Управління праці та соціального захисту населення, як державний орган, що здійснює нарахування та проводить такі соціальні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нараховувало та виплатило позивачу такі виплати у розмірах, менших ніж передбачено чинним законодавством, дії управління по нарахуванню та виплаті таких компенсацій слід визнати протиправними та зобов’язати УПСЗН здійснити позивачеві перерахунок належних до сплати сум та виплатити одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальних заробітних плат, встановлених законом, та з урахуванням правових позицій ч.3 ст.67 даного ОСОБА_2 щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Вимога позивача відносно призначення йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії , щорічну допомогу на оздоровлення, відповідно до ст.48 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до зазначеної норми закону позивач має таке право та додаткового призначення даного права судом не потрібно.

Керуючись ст.ст. 21,22,24,46,64 Конституції України, ст.48 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року (в редакції ОСОБА_2 від 06.06.1996р.), ст.55 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ст.ст. 10, 11, 70, 87, 94, 99-100, 158-163 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інваліду ІІ-Ї групи, в зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірах, менших ніж передбачено ст.ст.48,67 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції ОСОБА_2 від 06.06.1996р.)- неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2009 рік, відповідно до ст.48 ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: