№ 2 – 5759-07 копія

                                                                                     № 2-876-08

                                                                                                                            №2-113/09

                                                                      Р І Ш Е Н Н Я    

                                                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н Н И

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

   03  березня       2009   року Кіровський райсуд м. Кіровограда в складі:

                                                 головуючого судді              Шилової Л.М.

                                              при секретарі                       Масаловій О.І.  

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання заповіту   недійсним,  суд-                                            

                                                                В С Т А Н О В И В:

     Позивачка звернулась до суду з позовом, яким просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , складений   нею 06 жовтня 2007 року   на користь відповідачки ОСОБА_2 ,  який був посвідчений  приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу  та визнати дійсним  заповіт ОСОБА_3 , складений нею 14 червня 2000 року,  посвідчений державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі № 5 -1115 на  її, позивачки, користь. На обґрунтування вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1  року померла її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження і після її смерті відкрилась спадщина на АДРЕСА_1 . Після смерті матері  вона, позивачка,  в установлений законом строк  звернулась до нотаріальної контори за прийняттям спадщину по заповіту матері  від   14 червня 2000 року, проте їй було повідомлено, що мається інший заповіт матері від 06 жовтня 2007 року, яким вона своїм майном розпорядилась  на користь відповідачки.            Заповіт від 06 жовтня 2007 року на користь відповідачки вважає недійсним за наступних підстав. Волевиявлення ОСОБА_3  при складені заповіту від 06 жовтня 2007 року не було вільним і не відповідало її волі, оскільки вона на момент його складення перебувала у стані,  в якому не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. У 2007 році ОСОБА_3 . виповнилось 75 років і на цей час її стан істотно погіршився, у неї розвинувся старческий склероз,  почастішали випадки не сприйняття нею дійсних подій та правильної життєвої орієнтації. За життя ОСОБА_3   хворіла на ішемію  серця, атеросклеротичний кардіосклероз, до неї протягом вересня – жовтня 2007 року виїздила бригада швидкої медичної допомоги в кількості 30 разів, що підтверджує її тяжкий хворобливий стан. 07 вересня 2007 року сусіди   ОСОБА_3   звернулись до ОДС Кіровоградського МУ  з проханням відкрити двері квартири ОСОБА_3 , оскільки їй стало зле, від чого  вона впала на підлогу, не могла підвестись та кликала на допомогу. На підставі вимог ст.ч.2 ст.1257, ст.225 просить визнати недійсним заповіт,    складений    06 жовтня 2007 року  на користь відповідачки ОСОБА_2 , а у відповідності до ч.4 ст.1254 ЦК України має бути відновлена чинність заповіту від  14 червня 2000 року.                                                  

  Відповідачка позов не визнала, вказуючи на те, що вона доглядала ОСОБА_3  і та, будучи повністю свідомою, 06 жовтня 2007 року склала   на її користь заповіт, який був посвідчений за місцем проживання ОСОБА_3  приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 . Підстав для визнання заповіту недійсним у позивачки не має, при  тому що позивачка свою матір ОСОБА_3  не доглядала, оскільки проживала за кордоном, а коли все ж таки приїжджала до матері, то кривдила її, оскільки пиячила.

            Судом встановлені наступні факти.

                                                                           - 2-

          ІНФОРМАЦІЯ_1  року померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року в зв’язку із чим відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому  числі і на   АДРЕСА_1 .

   В установлений законом строк  до нотаріальної контори за прийняттям спадщини  звернулись позивач ОСОБА_1 - донька померлої та відповідач ОСОБА_2  – колишня невістка. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

         За життя, 14 червня  2000 року     ОСОБА_3  склала  на користь ОСОБА_1  заповіт, який був   посвідчений державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі № 5 -1115. ( а.с 7 – заповіт).  

            06 жовтня 2007 року ОСОБА_3  склала   на користь   ОСОБА_2  новий заповіт, який був посвідчений    приватним нотаріусом Кіровоградського  міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований у реєстрі  за № 3025.   У даному  заповіт зазначено, що він був посвідчений нотаріусом  за місцем  проживання заповідача   у зв’язку із хворобою заповідача, на її особисте прохання та за її дорученням.  Після прочитання заповіту нотаріусом,  а також свідками  в голос, цей заповіт був підписаний ОСОБА_5   у присутності заповідача та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7    (а.с. 25-26 заповіт).

           Зібраними доказами доведеним є те, що волевиявлення ОСОБА_3  при складені заповіту від 06 жовтня 2007 року не було вільним і не відповідало її волі, оскільки вона на момент його складення перебувала у стані,  в якому не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.  Висновок суду ґрунтується на наступному.

            Згідно акту судово- медичного дослідження №1106 від 08.10.2007 року ОСОБА_3  померла ІНФОРМАЦІЯ_1  року, смерть наступила від хронічної недостатності кровообігу як результат ішемишечної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу, на який хворіла за життя, що підтверджується даними судово-медичного обстеження трупа: повнокров’я внутрішніх органів, рідка кров у полості серця, великих судин, крововилив під плевру легень. ( а.с. 9- акт).

               Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи Кіровоградської обласної психіатричної лікарні №634  від 30.09.2008 року  за підписом комісії у складі голови комісії ОСОБА_8 ., членів комісії ОСОБА_9 , лікаря -доповідача ОСОБА_10   вбачається, що ОСОБА_3  з 2004 року страждала на ДЕ (дисциркуляторну енцефалопатію) 11-111 ступеня і станом на 06.10.2007 року виявляла ознаки хронічного психічного захворювання в формі атеросклеротичної деменції, внаслідок чого не здатна була до вірних висновків в зв'язку з характерними порушенням вищих аналізів і синтезів, що і обумовлює відсутність критичної оцінки до себе і свого стану здоров'я, тому за своїм психічним станом 06.10.2007 року не могла розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. ( а.с 188-191 акт експертизи).

         У досліджувальній частині акту експертизи вказано, що експертами досліджувалась амбулаторна карта ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_3  з 1999 року страждала на таке захворювання, як дисциркуляторна енцефалопатія II-III ступеня, та по записам якої даний діагноз був підтверджений в 2001, 2002, 2003, 2004 роках.

           Експертами також досліджувались і картки виїзду швидкої медичної допомоги станції швидкої медичної допомоги м. Кіровограда  за період 1 вересня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1  року, по записам яких у ОСОБА_3  були встановлені діагнози атеросклеротична лакунарна деменція, атеросклероз судин головного мозку, дементний синдром, ДЕ 2-3 стадії атеросклеротичного генеза, дементний синдром, маячний розлад, що в сукупності підтверджує прогресуючий характер ДЕ 2-3 стадії, встановлений іще в 2004 році. Тобто, ОСОБА_3  виявляла ознаки важких порушень інтелектуально- мнестичних функцій до ступеня слабоумства внаслідок ДЕ другої  та  третьої стадії

          У судовому засіданні  експертами ОСОБА_8 . ОСОБА_9  та   ОСОБА_10  - лікарями Кіровоградської обласної психіатричної лікарні  повністю були підтвердженні висновки, викладені ними у акті експертизи від 30.09.2008 року. Даними експертами також було дано визначення захворювань, які призвели їх до вище вказаного висновку щодо

                                                                           - 3-

психічного стану ОСОБА_3  Як зазначено у медичні картці ОСОБА_3 , що іще при її житті був встановлений діагноз – дисциркуляторна енцелофапатія ( ДЕ), тобто наявність у неї хронічної прогресуючої недостатності мозкового кровообігу, яка супроводжується розвитком проникаючих (дифузних) змін мозкової речовини, хронічною ішемією в області дрібних артерій головного мозку, обумовлюючих наростаюче порушення функцій головного мозку. Так як даний патологічний прогрес носить невідворотний прогресуючий характер, то і обумовлене ним наростаюче порушення головного мозку,  безперечно призводить до зниження, порожнечі та розпаду психічної діяльності, порушення пам’яті, уваги, мислення, емоцій, волі, тобто до деменції. Експерти вказали на три стадії ДЕ: 1 стадія – помірно виражена, 2стадія- виражена, 3 стадія – різко виражена. Щодо ОСОБА_3 , то їй був виставлений діагноз -2-3 стадії ДЕ з 2004 року, який в сукупності з діагнозом гіпертонічна хвороба вже було достатньо для встановлення діагнозу Дименція.

       Синдром лакунарної та тотальної деменції використовують для характеристики протікання психічного захворювання, такого як деменція і являються лише стадіями розвитку паралогічного процесу атеросклеротичної деменції. Термін лакунарний був запропонований для того, щоб підкреслити нерівномірність ураження різноманітних сторін інтелекту та психіки при атеросклеротичної деменції. При лакунарній деменції порушена здатність до мислення, здатність робити правильні висновки, розібратись у незнайомій ситуації, втрачається гнучкість психічних проявів з втратою вищих форм аналізу синтезу, але особистість при цьому зберігає властиву їй систему відносин. Основними критеріями діагностики є порушення пам’яті ті інтелекту. Протікання лакунарної деменції незмінно прогресуюча хвороба, яка призводить до глибокого, тотального розпаду психічної діяльності, тотального розпаду особистості – тотальної деменції.        

          Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3  за життя лікарі – психіатри при виїзді бригад швидкої допомоги не оглядали та посилання на вимоги ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про психіатричну допомогу», згідно якої забороняється визначення стану психічного здоров’я особи та встановлення діагнозу психічних розладів без психіатричного огляду особи,   не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_3  померла, її огляд лікарями – психіатрами є неможливий, записи у картках виїзду бригад швидкої медичної допомоги станції швидкої медичної допомоги уже являються не змінними і існують як факт, і уже проаналізовані експертами.

                 У судовому засіданні експертами було дано детальний опис синдрому лакунарної та тотальної деменції та їх прояви у ОСОБА_3 , та використання даного синдрому для характеристики протікання психічного захворювання, такого як деменція, а відтак безпідставними є твердження представника відповідача, що вказані обставини експертами не було проаналізовано та зроблено висновок без її врахування. З огляду на вказане доводи представник відповідача про те, що висновок експертів є таким, що суперечить матеріалам справи та викликає сумніви у його правильності являються не безпідставними

     З  висновками експертизи  узгоджуються і інші, зібрані та досліджені судом,  докази.

       Так, свідки   ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які  були сусідами   ОСОБА_3  з 1969 року  суду пояснили, що вони  відмічали неадекватну поведінку померлої в останній час, а саме розлад пам’яті, коли вона уникала знайомих та сусідів, з’являлась в неохайному  вигляді, по декілька разів на день викликала швидку допомогу, вказувала, що її б’ють, хоча лікарі стверджують, що тілесні ушкодження були від падіння та не в ті дати, в які ОСОБА_3  стверджувала про побиття.

          Вказані обставини встановлені із свідчень свідка ОСОБА_13 , яка також  будучи   сусідкою   ОСОБА_3  на протязі більше 30 років, суду пояснила що і вона і  спостерігала  у ОСОБА_3  провали у пам’яті, оскільки у розмові  по декілька разів та перепитувала про одне і теж саме, інколи бродила у нічній сорочці по під’їзду, чогось побоювалась  та просилась до її квартири.

        Із пояснень свідка ОСОБА_14  -  лікаря станції  швидкої медичної  допомоги м. Кіровограда, встановлено, що маючи виклик  до ОСОБА_3 , причиною  якого у повідомленні значилось побиття, він та інші члени бригади, не могли попасти до її квартири,

                                                                            - 4-

оскільки двері були закритті на ключ. Була знайдена завдом, яка ключем відкрила двері, та пояснила, що квартира нею закривається, оскільки ОСОБА_3  нікому не потрібна, вона інколи виходить роздягнутою та бродить.  Він, як лікар, оглянувши ОСОБА_3   Та поставивши   їй діагноз, в тому числі старческа деменція,   виявив у неї   синці, які  не були  схожі на побиття, були давніми та могли виникнути від того, що вона об щось вдарилась. Свідчення свідка об’єктивно підтверджуються записами у карті виїзду швидкої медичної допомоги від 01 жовтня 2007 року ( а.с 142 – картка).

      Із пояснень свідків   ОСОБА_15  та ОСОБА_16  - працівників МНС було встановлено,  що вони 07.09.2007 року   виїжджали на виклик  за місцем проживання ОСОБА_3 , оскільки не можливим було   відкриття  дверей до її  квартири. Після проникнення до квартири, ними було виявлено, що  її господарка, як виявилось йшлось про немічну  бабцю,    впала  обличчям вниз та головою підперла двері, через що вони не могли бути відкритті зовні. При огляді бабці було виявлено наявність  на її обличчі  великої гематоми. бабця  була геть холодною, ледве подавала ознаки життя, її очі були ?кляними”, вона ні на що   не реагувала.

         У судовому засіданні свідок на стороні відповідача -   ОСОБА_5 ,  не заперечувала  наявність у неї  ключів від квартири ОСОБА_3 , посилаючись на те, що   ОСОБА_3   не можливо було залишити  без догляду.

     Зібраними по справі  іншими  доказами було достеменно встановлено, що із 07.09.2007 року ОСОБА_3  була  лежачою, після випадку що мав місце за вище вказаних обставин ОСОБА_3  до лікарні доставлена не була, в послідуючім потребувала сторонньої допомоги, зокрема в перестеленні її ліжка, у здійсненні гігієнічних та природних потреб,  в харчуванні.

    Із пояснень свідків   ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18  було встановлено що незадовго до смерті ОСОБА_3   була безпорадною, потребувала догляду, при її відвідуванні  інколи їх не впізнавала, мова її була не виразною, схожою на ?ред”,  її погляд був ?ідсутнім”.

   Протягом вересня – жовтня 2007 року  бригада швидкої медичної допомоги м. Кіровограда на виклики виїжджала  за місцем проживання ОСОБА_3  виїжджала за викликами    біля  30 разів  для надання їй медичної допомоги,  що безперечно  підтверджує її тяжкий хворобливий стан. Вказані обставини підтверджуються записами у картках  виїзду швидкої медичної допомоги ( а.с 114- 143 ).

       З огляду на вищі вказані добуті докази про наявність у ОСОБА_3  захворювань, причини  її смерті, її фактичний фізичний та психічний стан на 06 жовтня 2007 року,  сумнівними та не переконливими є доводи відповідача про те, що ОСОБА_3  за день до своєї смерті,  06 жовтня 2007 року могла  просити  викликати  нотаріуса для складення нею заповіту, та що вона у прояві  своєї волі  щодо розпорядження майном  та при   оголошенні заповіту  у цей день  була свідомою.  

       У судовому засіданні  як свідки були допитані   ОСОБА_5 , яка від імені заповідача підписала заповіт,   та   ОСОБА_6 , ОСОБА_7  – свідки заповіту.

     У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - яка була на протязі  близько 40 років сусідкою   ОСОБА_3  та завідуючою будинком, стверджувала,  що   06 жовтня 2007 року ОСОБА_3  заставляла її та відповідачку  ?робити  документи на квартиру”, тобто скласти заповіт у нотаріуса,  оскільки ображаючись на свою доньку ОСОБА_1 , яка її  била та покинула, хотіла  віддячити невістці  Тані – відповідачці. Пояснила, що у цей день у   ОСОБА_3  був  нотаріус, який склав    від її імені    заповіт, яким та розпорядилась своєю квартирою на користь невістки ОСОБА_2 , і що цей заповіт вона підписала від  імені ОСОБА_3   при цьому були присутні  свідки – сусіди ОСОБА_6  та ОСОБА_7   Даний свідок  стверджувала, що  при цьому   ОСОБА_19   була адекватною, розмовляла,  все уважно слухала.

     Свідки   ОСОБА_6   та ОСОБА_7   суду пояснили, що вони також були сусідами ОСОБА_3 , інколи з нею спілкувались та допомагали їй, коли вона про це просила.

     Свідок ОСОБА_6   суду пояснила, що  вона була присутньою при складенні заповіту, оскільки її про це попросила ОСОБА_2 ., якій  у цей день і ще з ранку вона передала  свій

                                                                             - 5-

та свого чоловіка ОСОБА_7  паспорти.  У другій половині дня прийшов нотаріус і   під час складення  заповіту ОСОБА_3   була спокійною,  говорила свідомо, коли нотаріус читав заповіт слухала уважно,  дала свою згоду і вони заповіт підписали.

      Свідок ОСОБА_7 , поясняючи  у суду, що він також був присутнім при  тому, як нотаріус зачитував заповіт,  також стверджував, що ОСОБА_19   уважно слухала заповіт,  після чого вони, свідки,   заповіт підписали.  Проте, даний свідок  достеменно не міг  пояснити,  як ОСОБА_3  виказала свою згоду із заповітом, оскільки вона  чи кивнула, чи якимось іншим чином показала, що вона  із заповітом згодна, тобто  в вочевидь є,   що   ОСОБА_3   за станом здоров'я  у вказаний уже навіть розмовляти не могла.

           Те, що  стан здоров’я ОСОБА_3  різко погіршився 06 жовтня 2007 року було встановлено із  пояснень      медпрацівника   станції швидкої медичної допомоги  свідка   ОСОБА_20  – фельдшера,  яка  виїжджала за викликами до ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_1  року   і   бачила її  у важкому  стані – в агонії,  бо та помирала.  Свідчення свідка об’єктивно підтверджуються записами у карті виїзду швидкої медичної допомоги від ІНФОРМАЦІЯ_1  року, з якої вбачається і те, що із слів родичів було записано, що   ОСОБА_19  стало  погано із вчорашнього дня,  а  фактичними  обставинами по справі   встановленим є те, що  06 жовтня 2007 року  малось посвідчення заповіту. ( а.с 143 – картка).

       Отже,  вище вказані  пояснення свідків ОСОБА_5 ,   ОСОБА_6 , ОСОБА_7  -  свідків заповіту є сумнівними, оскільки якщо їх така характеристика  стану   ОСОБА_3  при  оголошенні заповіту  відповідала б  її дійсному стану, то цілком  є очевидним, що і  не було б потреби у необхідності  їх присутності при його складені та посвідченні  нотаріусом.  

     Окрім того, із  пояснень свідків   ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  достеменно було встановлено, що  в їх присутності  нотаріусом не вияснялось, як   ОСОБА_19    своїм   майном та  на чию користь хоче розпорядитись,  вони заповіт особисто не читали перед тим, як  поставили у заповіті свої підписи, заповіт також особисто не читала і ОСОБА_19 ,  в їх присутності нотаріусом   не роз’яснялись терміни удаваний або фіктивний заповіт, статті Цивільного Кодексу  не зачитувались та не цитувались.  

        З огляду на вказане, приватним нотаріусом Кіровоградського  міського нотаріального округу ОСОБА_4    при посвідченні  оспрюваного заповіту  були допущено порушення вимог   ЦК України.  Зокрема, допущено  порушення  вимог:  ч.2  ст. 1248 ЦК України, згідно якої передбачено,  що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальновідомих технічних засобів і у цьому разі  заповіт має бути вголос прочитаний  заповідачем і підписаний ним,  але якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках; порушення  вимог ч.5 ст.1258 ЦК України, згідно якої передбачено,  що свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його в голос та ставлять свої підписи  на ньому.

       Окрім того, відповідно до  ч.2 ст.1247 ЦК України  передбачено, що заповіт має бути підписаний заповідачем особисто, і  якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується  відповідно до   ч.4 ст.207 цього кодексу, тобто якщо фізична особа у зв’язку із хворобою або фізичною вадою не може підписатись  власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа, при цьому зазначаються причини, з яких текст правчину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.  Проте, у судовому засіданні не було добуто доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3  усно чи за відповідним чином письмово завіреним дорученням  надавала   ОСОБА_5   доручення підписати заповіт, окрім того, оспорюваний  заповіт   не містить жодного запису щодо причини, з якої  він   не може бути підписаний особою, яка його здійснює.  

      З огляду на вказане, суд знаходить сумнівними посилання, допитаного у судовому засіданні як свідка   приватного нотаріуса  Кіровоградського  міського нотаріального округу ОСОБА_4 , щодо дотримання ним  всіх  необхідних правил   посвідчення  оспорю ванного заповіту.

                                                                       - 6-

    У судовому засіданні відповідач та її представник у своїх доводах  про те, що ОСОБА_3   за життя не  мала проявів відхилення від норм поведінки, посилались також на свідчення свідків   ОСОБА_21 .,   ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,     ОСОБА_25  

        Проте, пояснення свідка   ОСОБА_21   судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона являється невісткою відповідачки ОСОБА_2 , а відтак  за твердженнями представників позивача є заінтересованою  особою в результатах справи на користь відповідача.

     У судовому засіданні свідок   ОСОБА_22  пояснювала, що вона як соціальний працівник була у ОСОБА_3 .  спілкувалась з нею як  з нормальною людиною також  не можуть бути прийняті як достовірний доказ, оскільки спростовуються  довідкою Управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету  Кіровської районної у м. Кіровограді Ради №29 від 23.06.2008 року, згідно якої   ОСОБА_3  на обслуговуванні  у територіальному  центрі соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких  непрацездатних громадян не перебувала.  ( а.с. 105 – довідка).

      Свідок   ОСОБА_25  – дільничний терапевт поліклінічного відділення 1-ої  Кіровоградської міської лікарні, стверджували, що вона   як лікар була один раз у   ОСОБА_3   і у спілкуванні з нею не помітили відхилень в її поведінці,  проте, у журналі  виходу лікарів  записала про два таких виклики, що мали місце  3 та 5 жовтня 2007 року, а у амбулаторній карті  мається  лише один запис. Пояснити розбіжності не змогла, що може бути не тільки свідченням   недбалого відношення до  обов’язків лікаря щодо фіксування стану  хворого, але і   можливого приховуванням  фактичного стану хворої.

               Свідчення свідка ОСОБА_24  – лікаря вище вказаної медичної установи, яка пояснила що вона 06 вересня 2007 року  виходила  за місцем проживання ОСОБА_3  та  у спілкуванні  не виявила ознак розладу у її психічному стані,  також є сумнівними, оскільки вона стверджувала, що заміняла  лікаря   ОСОБА_26 , проте, не могла пояснити, хто її уповноважував  обслуговувати  вказану хвору, яка не належала до її обслуговування за  територіальним розмежуванням.

                    Свідок ОСОБА_23  у судовому засіданні у своїх поясненнях надала відомості про негативне ставлення   ОСОБА_19  до своєї  доньки ОСОБА_1 , проте такі свідчення  не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці  відомості  не є суттєвими.

                      Вказані факти відповідають правовідносинам сторін, що регулюються цивільним законодавством і дають підстави для задоволення позову.

           Зібраними доказами доведеним є те, що волевиявлення ОСОБА_3  при складені заповіту від 06 жовтня 2007 року не було вільним і не відповідало її волі, оскільки вона на момент його складення перебувала у стані,  в якому не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.  

  Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій  та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а  в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

      Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.  

У відповідності до ч.4 ст. 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225, 231 ЦК України. З огляду на вказане    заповіт, який був складений   ОСОБА_3  06 жовтня 2007 року   на користь   ОСОБА_2 , посвідчений  приватним нотаріусом Кіровоградського  міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований у реєстрі  за № 3025 суд визнає недійсним та відновлює  її попередній заповіт від  14 червня 2000 року .

     

    Керуючись ч.4 ст.207,  ч.1 ст.225, ст..231,  ч.2 ст.1247, ч.2 ст.1248, ст.1253, ч.4 ст.1254, ст.1257 ЦК України, ст.88, ст. ст.. 213-215 ЦПК України, суд -                                                                                                                                                        

                                                                   - 7-

                                                             В И  Р І Ш И В:

     Позов  задовольнити.

   Заповіт,  складений   ОСОБА_3  06 жовтня 2007 року   на користь   ОСОБА_2 , посвідчений  приватним нотаріусом Кіровоградського  міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований у реєстрі  за № 3025,  визнати недійсним.

   Заповіт, складений   ОСОБА_3   на  користь ОСОБА_1    14 червня 2000 року,  посвідчений державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі № 5 -1115 відновити.

       Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти  днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове рішення.

      З повним рішенням сторони могли  ознайомитись із 10 березня 2009 року.

Суддя                         підпис                                                                      Шилова Л. М.

З оригіналом вірно

Суддя Кіровського райсуду

м. Кіровограда                                                                                           Шилова Л.М.