Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.02.2015 м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивача ПАТ «КБ «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 червня 2014року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» пред’явило до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 2 травня 2006року він уклав з відповідачем кредитний договір, за умовами якого позичальник одержав споживчий кредит у розмірі 2444 грн. зі сплатою 25,08% річних. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за ним станом на 14 квітня 2014року утворилась заборгованість у розмірі 15707,56 грн. Посилаючись на вказані обставини позивач просив задовольнити його вимоги.

Заочним рішенням суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити вимоги. Вказує на те, що суд безпідставно застосував строки позовної давності до даних кредитних правовідносин, оскільки відповідач клопотання про це не заявляв. Окрім того, суд також неправильно застосував ЗУ «Про захист прав споживачів», адже ст.11 його у новій редакції зворотної сили немає.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовивши у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції вважав доведеним, що банк надав позичальнику споживчий кредит, заборгованість за яким просив стягнути поза межами строку позовної давності, що заборонено ЗУ «Про захист прав споживачів».

З такими висновками колегія погодитись не може.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи, а саме: 2 травня 2006року попередник позивача ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 2444грн.

Згідно умов кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов’язання щомісячно погашати кредит та сплачувати проценти за його користування.

Є доведеним , що відповідач з листопада 2006року припинив погашати кредит, а з липня 2006року – проценти за його користування. Внаслідок невиконання даного грошового зобов’язання за ним утворилась кредитна заборгованість.

Суд першої інстанції правильно констатував ту обставину, що позивач пред’явив позов про стягнення кредитної заборгованості поза межами строків позовної давності, яку сторони договору у п.5.5. Умов надання споживчого кредиту визначили у п’ять років.

В той же час посилання суду на ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та на постанову №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», як на підставу відмови у позові у зв’язку із спливом строку позовної давності – помилкове.

На час розгляду справи судом п.31 даної постанови було змінено.

Пленум ВССУ роз’яснив, що вимога п.7 ч.11 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо заборони повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, стосується позасудового порядку повернення кредиту.

При вирішенні справ цієї категорії суди повинні враховувати положення ЦК України про позовну давність.

Відповідно до положень ч.ч.3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач заяву про застосування строку позовної давності, перебіг якої почався у 2006році, а закінчився у 2011році, не подавав, колегія стягує заборгованість по тілу кредиту, проценти за користування кредитом та штрафи в межах заявлених позивачем вимог.

Що стосується пені, то вона стягується в межах одного року, який передував пред’явленню позову, а саме: з квітня 213року по квітень 2014року.

Таким чином, з відповідача підлягає стягнення 107,20 грн. – заборгованості по кредиту, 3841,73 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 1991,48 грн. - пеня, 500 грн.- фіксований штраф, 724,17грн. – процентна складова штрафу.

Загальний розмір заборгованості становитиме 7064, 55 грн.

Окрім того, на користь позивача згідно положень ст.88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати.

Керуючи ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 червня 2014 року скасувати, ухваливши нове, яким вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, рах. 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором в сумі 7064, 55 грн., яка складається з заборгованості по кредиту – 107,20 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 3841,73 грн., пені – 1991,48 грн., фіксованої частини штрафу – 500грн., процентної складової штрафу – 724,17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 997,14 грн.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: