Справа № 361/2140/15-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М.

Провадження № 22-ц/780/2169/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 30.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Кулішенка Ю.М.,

за участю секретаря – Семиволос І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № K3V0AW23836215 від 18 червня 2007 року у розмірі 464 504, 31 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18 червня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір N K3V0AW23836215, за умовами якого, ПАТ КБ "Приватбанк" надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля у розмірі 11 157, 33 доларів США, термін повернення кредиту 18 червня 2012 року.

Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, ним порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків судуобставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 18 червня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір N K3V0AW23836215, відповідно до умов якого ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит на придбання автомобіля у розмірі 10 932, 14 доларів США з терміном повернення кредиту 18 червня 2012 року. Згідно з п. 7.1. договору процентна ставка за договором встановлена на рівні 0,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної комісії в період сплати у розмірі 0,31 % від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 7.1. Договору погашення заборгованості за цим Договором здійснюється щомісячно, шляхом здійснення відповідачем щомісячного платежу у сумі 261,63 доларів США для погашення заборгованості, яка складається з заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди, комісії.

Періодом сплати вважається період з 18 до 22 числа кожного місяця.

Пункт 4.1. Договору визначає, що у випадку порушення зобов’язань, передбачених Договором, позивач має право нарахувати відповідачу пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.3. Договору забезпеченням виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором виступає застава автомобіля Chery.

12 липня 2011 року між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору N K3V0AW23836215, згідно з умовами якої суму заборгованості відповідача, яка виникла з дати надання позичальнику кредиту до 29 червня 2011 року, зменшено на 1420, 81 доларів США. Дату остаточного погашення кредиту встановлено – 15 липня 2014 року. Крім того додатковою угодою встановлено графік погашення кредиту і новий розмір відсотків за користування кредитом – 0,12% річних. Також згідно з пунктом 1.5.3. додаткової угоди на випадок порушення графіку погашення кредиту встановлено пеню в розмірі 0,09% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення (а.с.62).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України та прийшов до правильного висновку про тк, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № K3V0AW23836215 від 18 червня 2007 року станом на 04.03.2015 року становить 19541, 62 доларів США, з яких: 3657, 00 грн. кредит, 15884, 62 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором.

Відповідно до положень ст..ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документами, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, а також, встановлювати розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно з нормами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте позивачем суду першої інстанції не надано жодної первинної документації, матеріалів кредитної справи та фінансових документів на підтвердження розміру нарахованої заборгованості.

Розрахунок заборгованості, наданий суду не є належним та допустимим доказом наявності самої заборгованості без підтвердження її первинною бухгалтерської документацією.

Позивач не надав до суду і відповідні первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту і здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки і т.д.), тому, немає підстав вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_2, а також, суми штрафних санкцій та відсотків, зазначених у розрахунку позивача, є доведеними.

При цьому суд зауважив, що показники розрахунку позивача суперечать показникам, визначеним кредитним договором. Так, відповідно до п. 7.1 кредитного договору, відсоткова ставка за користування кредитом становить  0,67% на місяць від суми залишку заборгованості за кредитом, в той же час у розрахунку зазначені відсоткові ставки у розмірі 8,04 % та 10,08 %. Крім того, суперечать показники розрахунку умовам додаткової угоди до кредитного договору стосовно розмірів заборгованості відповідача по пені. Так, згідно із п. 1.5.3. додаткової угоди ставка пені у випадку порушення Графіку погашення кредиту становить 0,09%, у розрахунку – 0,5%. Не надано ПАТ КБ "Приватбанк" до суду й самої додаткової угоди.

Судом першої інстанції досліджено надані представником відповідача документи на підтвердження його заперечень на позовну заяву Банку: квитанції про сплату заборгованості за кредитним договором, з яких вбачається що відповідач здійснював погашення заборгованості. Однак не видається можливим встановити відображення вказаних погашень у розрахунку заборгованості, наданому позивачем до позову, оскільки позивачем не деталізовано порядок та час зарахування вказаних сум на погашення як тіла кредиту, так і відсотків за користування ним, а також інших складових заборгованості.

Суд неодноразово  витребовував у ПАТ КБ "Приватбанк" надання документів і докладних пояснень, необхідних для перевірки розрахунку, доданого до позову про заборгованість відповідача, однак вказані документи до суду так і не були надані.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 передав представникам ПАТ КБ "Приватбанк" автомобіль Chery Amulet l.6 i, який згідно з поясненнями відповідача, з урахуваннями раніше здійсненних платежів, повністю мав покрити суму його заборгованості перед позивачем на час передачі автомобіля.

Проте ПАТ КБ "Приватбанк" не надано жодних документів, які б підтверджували факт реалізації автомобіля та належних доказів, за яку саме суму він був реалізований, а лише надано акт прийняття автомобіля від позивача ОСОБА_2 від 08 травня 2009 року із зазначенням що автомобіль має бути реалізований за ринковою вартістю,  меморіальний ордер про зарахування коштів в розмірі 5471, 00 доларів США на рахунок для погашення заборгованості позивача та звіт про експертну оцінку автомобіля. Вказані ж документи не підтверджують самого факту реалізації автомобіля та ціни його реалізації. Належні докази факту купівлі – продажу як то договір купівлі-продажу автомобіля на торгах, виписка про одержання за нього коштів або інші, суду не надано. Не надано позивачем суду і доказів, що той повідомляв відповідача належним чином про факт реалізації автомобіля та про ціну, за яку його було реалізовано та відповідно про суму заборгованості, якщо така була після реалізації предмета застави та яку він мав сплачувати.

Із додаткової угоди, укладеної між сторонами 12 липня 2011 року, не вбачається чітко визначеної суми заборгованості ОСОБА_2 перед Банком на час її укладення.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а лише міститься посилання на те, що надані банком розрахунки заборгованості відповідача по кредитному договору, повністю відповідають умовам договору та є належними і допустимими доказами по справі.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: