Категорія №12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1349/2012

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 було відкрито провадження в даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі УДАІ). За наслідками попереднього судового засідання до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі ГУМВС).

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 14.03.2012 позивач просить суд:

- скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області № 2371 від 29.12.2011 року.

- скасувати наказ Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області МВС України №2о/с від 05.01.2012 року у частині звільнення мене з органів МВС за порушення дисципліни.

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській та Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області МВС України поновити мене на службі у органах внутрішніх справ України у якості інспектора дорожньо-патрульної служби Краснодонського взводу дорожньо-патрульної служби з обслуговування стаціонарного посту №2 роти ДПС ДАІ (підпорядкованої УДА1) УМВС України в Луганській області з 05.01.2012 року.

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та Управління Державтоінспекції УМВС України в Луганській області МВС виплатити мені середній розмір мого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення, тобто з 05.01.2012 року по час поновлення мене на службі.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що проходить службу в органах внутрішніх справ з 27.05.2008, він не порушував дисципліну, сумлінно виконував службові обов'язки, вимоги Закону України "Про міліцію" №565 від 20 грудня 1990 року, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та прийняту присягу працівника органів внутрішніх справ. За час проходження служби позивач не мав жодних стягнень, не притягався до будь-якої дисциплінарної відповідальності, а в серпні 2011 року був позитивно атестований.

Приблизно 13-14 грудня 2011 року позивач був викликаний до відділу кадрового забезпечення Управління ДАІ УМВС України в Луганській області, де йому пояснили, що начебто під час прийому на роботу він скрив той факт, що в нього є рідний брат, який раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Позивач надав пояснення, що не приховував наявність брата, не вказав його лише тому, що брат на момент прийняття позивача на службу мешкав окремо, а про наявність чи відсутність судимості у нього позивач взагалі не знав, оскільки у 1998 році йому було лише 11 років.

З зазначеного приводу Управління ДАІ УМВС України в Луганській області розпочало службове розслідування. 05.01.2012 року позивача знов було викликано до відділу кадрового забезпечення Управління ДАІ УМВС України в Луганській області де його ознайомили лише з висновками службового розслідування та з наказом про звільнення від 05.01.2012 №2 о/с.

Позивач вважає, що вищевказана обставина не може бути підставою для звільнення його за порушення дисципліни.

Під час прийняття його на роботу він відповідав вимогам ст. 17 Закону України "Про міліцію", відповідно до ч. 4 якої на службу до міліції не можуть бути прийняті лише особи; 1) які були засуджені за злочин вироком суду, який набрав законної сили; 2) стосовно яких було винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Позивач раніше не судимий, ніколи до кримінальної відповідальності не притягався. Крім того, під час прийняття на службу повинні були перевірятись надані ним відомості про себе та свою родину, на той момент ніяких зауважень щодо можливості проходження позивачем служби не було.

Відповідно до ч.1 ст.14 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Положення звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В органах внутрішніх справ позивач відпрацював 3 роки 7 місяців. За цей час належним чином виконував свої службові обов'язки, позитивно характеризувався.

У зв'язку з вищенаведеним позивач вважає своє звільнення незаконним.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги.

Оглянувши оригінал наказу №2371 від 29.12.2011 позивач визнав, що ознайомлювався з ним, та відмовився від викладених в позові обставин щодо не ознайомлення з даним наказом, пояснив це тим, що 05.01.2012 його ознайомлювали з багатьма документами та він заплутався з якими саме.

Відповідачі проти заявленого позову заперечували, надали відповідні письмові заперечення, залучені до матеріалів справи (а.с. 30, 69-70) доводи яких в цілому співпадають. Так, відповідачами зазначено, що 09.12.2011 з УВБ надійшло подання щодо проведення службового розслідування за фактом можливого незаконного прийому на службу в ОВС ОСОБА_1

Згідно довідки про результати попереднього вивчення Краснодонського МВ ГУМВСУ позивач 15.10.2007 звернувся з заявою про прийом на службу в ОВС на посаду інспектора патрульної служби взводу патрульної служби.

У період оформлення на службу, а саме 21.12.2007 позивач при заповненні анкети та написанні автобіографії не зазначив у них рідного брата - ОСОБА_2, а також не надав відносно нього жодних документів. Крім цього, позивач вказав, що з його близьких родичів до кримінальної відповідальності притягувалась тільки мати.

На підставі наданих позивачем відомостей, відповідно до Інструкції про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які приймаються на службу в ОВС, затвердженої наказом МВС України від 31.05.2001 №010, співробітниками Краснодонського МВ була проведена повна спеціальна перевірка кандидата та його близьких родичів, крім рідного брата. У ході цієї перевірки була отримана компрометуюча інформації відносно матері позивача. Іншої компрометуючої інформації стосовно кандидата та його близьких родичів отримано не було, у зв'язку з чим було зроблено висновок про можливість прийому його на службу в ОВС.

В теперішній час, у ході проведення службового розслідування встановлено, що стосовно рідного брата позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 була порушена кримінальна справа (ст. 213), 03.04.2005 він притягувався до адмінвідповідальності (ст. 173), 08.05.2010 підозрювався у скоєнні злочину.

У зв'язку з тим, що позивач при складанні анкети та написанні автобіографії приховав інформацію щодо наявності рідного брата, який притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 був прийнятий на службу в ОВС.

Перед прийомом на службу в ОВС позивач попереджався, що у разі укриття інформації стосовно близьких родичів щодо притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності до нього будуть прийняті міри дисциплінарного стягнення аж до звільнення з органів внутрішніх справ, з чим він погодився, про що свідчить його особистий підпис.

Приймаючи до уваги все вищевикладене позивача було звільнено з органів внутрішніх справ.

Крім того, відповідачі зазначили, що при проведенні атестації, згідно висновків старшого начальника, позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з ОВС за порушення дисципліни. ОСОБА_1 погодився з рішенням керівництва про що свідчить його особистий підпис.

Представник відповідача УДАІ, також зазначив, що позивача було звільнено з ОВС наказом ГУМВС №2371 від 29.12.2011 на підставі пункту 63 "є" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС. Наказ УДАІ №2 о/с від 05.01.2012 лише дублює наказ №2371 від 29.12.2011 та виданий на його виконання. Тобто, звільнення фактично було здійснено ГУМВС, УДАІ не мало можливості залишити ОСОБА_1 на службі в ДАІ, оскільки його було звільнено з органів внутрішніх справ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд встановив наступне.

21.12.2007 позивач у справі ОСОБА_1 заповнив анкету (а.с. 39-40) та написав автобіографію (а.с. 44) в яких серед родичів зазначив лише батька ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4.

18.01.2008 позивачем були підписані документи "Зобов'язання" (а.с. 41) відповідно до якого позивач зобов'язався в тижневий термін повідомляти кадровий апарат рапортом про притягнення близьких родичів до адміністративної та кримінальної відповідальності, та "Підписка" (а.с. 42), відповідно до якої позивач зобов'язався у місячний строк давати у відділення кадрів МВ рапорт про притягнення членів сім'ї, близьких родичів до кримінальної відповідальності.

Наказом №90 МВ від 27.05.2008 позивача було прийнято на службу в органи внутрішніх справ.

З дати прийняття позивач проходив службу:

- з 27.05.2008 року у якості інспектора патрульної служби Краснодонського міського відділу У правління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області;

- з травня 2009 року у якості міліціонера конвойного відділення Краснодонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області;

- з березня 2010 року у якості начальника конвоя Краснодонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області;

- з лютого 2011 року у якості інспектора дорожньо-патрульної служби Краснодонського взводу дорожньо-патрульної' служби з обслуговування стаціонарного посту №2 роти ДПС ДАІ (підпорядкованої УДАІ) УМВС України в Луганській області.

Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджені наданими у судове зсідання трудовою книжкою позивача та послужним списком (а.с. 9, 31-32).

21 листопада 2008 року позивачем було складено Присягу працівника органів внутрішніх справ України (а.с. 43).

09.12.2011 до управління кадрового забезпечення УМВС України в Луганській області надійшло подання Департаменту внутрішньої безпеки УВБ в Луганській області в якому зазначалося, що керівництвом УВБ в Луганській області ДВБ МВС України проводиться перевірка звернення громадянки ОСОБА_5 (пенсіонер ОВС), щодо неправомірних дій з боку окремих працівників Краснодонського взводу ДПС, які 11.09.2011 безпідставно затримали автомобіль під керуванням її сина ОСОБА_6, при цьому застосували відносно останнього вогнепальну зброю, фізичну силу та спеціальні засоби. У зв'язку з чим висловлювалося прохання провести службове розслідування в частині можливого незаконного працевлаштування до ОВС ОСОБА_1 (а.с. 45).

29.12.2011 було складено висновок службового розслідування за фактом прийому на службу в органи внутрішніх справ ОСОБА_1 відповідно до змісту якого було зазначено, що у період оформлення на службу, а саме 21.12.2007 ОСОБА_1 при заповненні анкети та написанні автобіографії не зазначив у них рідного брата -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також не надав стосовно нього жодних документів. Крім цього, ОСОБА_1 вказав, що з його близьких родичів до кримінальної відповідальності притягувалась тільки мати - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. На підставі наданих ОСОБА_1 відомостей, відповідно до Інструкції про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 31.05.2001 року №010 співробітниками кадрового підрозділу Краснодонського міського відділу була проведена повна спеціальна перевірка кандидата та його близьких родичів, крім рідного брата.

У ході цієї перевірки дійсно була отримана компрометуюча інформація відносно матері кандидата - ОСОБА_4, яка 31.07.2004 притягувалась до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 358 Кримінального кодексу України 2001)(підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів за попередньою змовою групою осіб). 24.01.2005 кримінальна справа була припинена на підставі п.4. ст. 6 КПК (внаслідок акта амністії). Іншої компрометуючої інформації стосовно кандидата та його близьких родичів отримано не було, в зв'язку з чим було зроблено висновок про можливість прийому його на службу в ОВС.

З урахуванням викладеного, наказом начальника Краснодонського МВ від 27.05.2008 №90 о/с ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та призначений на посаду інспектора патрульної служби взводу патрульної служби, підпорядкованого цьому міському відділу.

В теперішній час, у ході проведення службового розслідування встановлено, що стосовно рідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 11.09.1998 була порушена кримінальна справа за статтею 213 кримінального кодексу (1961) (скупка краденого), 03.04.2005 він притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173 (дрібне хуліганство) Кодексу України про адміністративні правопорушення, 08.05.2010 підозрювався у скоєнні злочину.

Враховуючи, що ОСОБА_1 при складанні анкети та написанні автобіографії приховав інформацію щодо наявності рідного брата, який притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, а працівники сектору кадрового забезпечення халатно віднеслись до вивчення кандидата, він всупереч Інструкції №010 та інших нормативних актів МВС України був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, що порушує інтереси держави та Міністерства внутрішніх справ України в частині прийому на службу в міліцію громадян, здатних належним чином виконувати покладені на міліцію завдання. (а.с. 50-55).

На підставі висновку службового розслідування 29.12.2011 ГУМВС України в Луганській області приймається наказ №2371 "Про покарання окремих працівників УМВС України в Луганській області" (а.с. 56-58) відповідно до пункту 1 якого, за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника органів внутрішніх справ, Кодексу честі, наказів та інших нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, які регламентують правила та порядок прийому на службу в органи внутрішніх справ України, проявлені при цьому низькі морально-ділові якості, що виразилось у наданні при оформленні на службу в органи внутрішніх справ неправдивих відомостей про себе в частині приховування інформації щодо наявності рідного брата, який притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, що унеможливило проведення стосовно нього спеціальної перевірки і призвело до прийому ОСОБА_1 на службу в ОВС з порушеннями Інструкції про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 31.05.2001 року №010, старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту №2 роти дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції (підпорядкованого УДАІ) УМВС .України в Луганській області звільнити з органів внутрішніх справ за п.63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Далі в наказі зазначено: "За прорахунки в службовій діяльності в частині суворого дотримання законодавчих актів, які регламентують порядок оформлення на службу в ОВС, що призвело до відбору, вивчення та оформлення кандидата з порушеннями Інструкції про порядок відбору, вивчення, проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які приймаються на службу в органи внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 31.05.2001 року №010 підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності колишні співробітники Краснодонського міського відділу УМВС України в Луганській області: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, але враховуючи, що вони звільнені з органів внутрішніх справ України, обмежитись цим (пункт 2 наказу).

За недбале відношення до своїх функціональних обов'язків у частині перевірки правильності та достовірності викладених ОСОБА_1 в анкеті та автобіографії даних заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності старший лейтенант міліції ОСОБА_11, інспектор сектору кадрового забезпечення Краснодонського МВ, але враховуючи, що в теперішній час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а також вимоги статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку), обмежитись цим (пункт 3 наказу).

Відповідно до пункту 5 наказу начальникові УДАІ УМВСУ полковнику міліції ОСОБА_12 забезпечити реалізацію п.1 цього наказу, про виконання проінформувати УКЗ УМВСУ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був ознайомлений з висновками службового розслідування та наказом про покарання №2371 від 29.12.2011.

05.01.2012 проводиться атестація позивача за період з вересня 2011 до січня 2012 року, в атестаційному листі зазначаються відомості про висновок попереднього атестування – "займаній посаді відповідає", наводиться в цілому позитивна характеристика позивача, відомості про проведення службового розслідування та те, що в ході службового розслідування за фактом укриття відомостей стосовно близьких родичів кандидата на службу в ОВС зазначені в поданні на проведення розслідування відомості повністю підтвердилися. У урахуванням викладеного приймається висновок: "Займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з ОВС за порушення дисципліни" (а.с. 33-34). Зазначений висновок підписаний позивачем без зауважень.

Цього ж дня 05.01.2012 складається подання про звільнення позивача (а.с. 35-37) та наказ №2 о/с (а.с. 7, 23, 104), де серед іншого зазначено: Звільнити Згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнити з органів МВС за п. 63 „є" (за порушення дисципліни) старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного посту № 2 роти ДПС ДА1 (підпорядкованої УДАІ) УМВСУ в Луганській області. Вислуга на день звільнення у календарному обчисленні становить - 03 роки 07 місяців 08 днів. Підстава: наказ УМВС України в Луганській області від 29.12.2011 № 2371.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття наказу про покарання позивача став висновок відповідача про вчинення старшим сержантом міліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає в тому, що у період оформлення на службу, а саме 21.12.2007 позивач при заповненні анкети та написанні автобіографії не зазначив у них рідного брата - ОСОБА_2, а також не надав відносно нього жодних документів, таким чином приховав інформацію щодо наявності рідного брата, який притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності.

Відповідачі вважають, що ці дії є порушенням позивачем вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника органів внутрішніх справ, Кодексу честі, наказів та інших нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, які регламентують правила та порядок прийому на службу в органи внутрішніх справ України.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України “Про міліцію”№565-ХІІ від 20.12.1990р., Положенням про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.91р. (далі - Положення), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

При проходженні служби в органах внутрішніх справ особи рядового та начальницького складу мають дотримуватися вимог цього Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарного статуту ОВС, згідно яких працівники міліції повинні додержувати норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності й об'єктивності при виконанні службових обов'язків, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку, виконувати накази начальників, проходити службу там, де це викликано інтересами і обумовлено наказами, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та інше.

Відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільняються з органів внутрішніх справ особи, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок згідно зі ст.2 цього статуту - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, за яке згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Звільнення з посади згідно з п.6 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту є видом дисциплінарного стягнення, яке, поряд з іншими, накладається виключно у випадку вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто конкретного, чітко визначеного та встановленого у певний спосіб порушення особою службової дисципліни.

У відповідності зі ст. 14. Дисциплінарного Статуту, яка регулює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Виходячи зі змісту статей 1, 2 Дисциплінарного Статуту дисциплінарний проступок це не дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Ні в висновку службового розслідування, ні в наказі про покарання №2371 від 29.12.2011, ні під час судового розгляду справи відповідач так і не зазначив, які ж самі норми якого закону були порушені позивачем. Всі пояснення відповідача зводилися до цитування змісту анкети, заповненої позивачем 21.12.2007 та наголошення того, що в анкеті міститься відповідна графа – п. 14 Ваші родичі (мати, батько, брати і т.д.) яка повинна була бути заповнена позивачем, втім, цього зроблено не було, та те, що в анкеті позивач зазначив серед складу своєї родини лише батько і мати, та не зазначив відомості про рідного брата. Таким чином, відповідач фактично посилається не на порушення конкретних норм права позивачем, а на заповнення анкети не у відповідності з її формою, тобто не внесення всієї інформації, що передбачена анкетою. При цьому відповідачем знову ж не зазначено, нормою якого законодавчого акту передбачена відповідальність за неправильне заповнення анкети та автобіографії і яке відношення таке неправильне заповнення має до порушення дисципліни.

Вирішуючи питання про наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку суд в першу чергу звертає увагу на те, що оскаржуваним наказом №2371 від 29.12.2011 притягнуто до дисциплінарної відповідальності старшого сержанта міліції ОСОБА_1 за вчинення ним певних дій під час заповнення документів при прийнятті на роботу у грудні 2007 року. Тобто, на момент вчинення зазначених дій (заповнення анкети та написання автобіографії) позивач у справі, ще, навіть, не був працівником міліції, оскільки відповідний наказ про його прийом на роботу було підписано 27.05.2008, майже через півроку після складення анкети та автобіографії. Отже, на момент вчинення дій, визначених відповідачем як дисциплінарний проступок, позивач у справі був цивільною особою, не перебував у правовідносинах публічної служби, пов'язаної з роботою в органах внутрішніх справ, та відповідно не міг вчинити дисциплінарний проступок, оскільки в нього ще не виникли обов'язки щодо дотримання вимог законодавства, порушення яких визначається як дисциплінарний проступок. Іншими словами особа, яка не перебуває на службі в органах внутрішніх справ не може вчити дисциплінарний проступок, так само, як і дії особи, що перебуває на службі, втім, вчинені нею до прийняття на роботу, також не можуть визнаватися дисциплінарним проступком. Обов'язок щодо дотримання дисципліни виникає у особи лише після прийняття її на службу, тобто, після вступу у правовідносини публічної служби, та припиняється разом з припиненням таких правовідносин.

Так само суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем ОСОБА_13, оскільки присягу було складено позивачем лише 21.11.2008, тоді як дії про які йде мова вчинені ще у грудні 2007 року, тобто до складення присяги.

Посилання відповідача на наявність "Зобов'язання" та "Підписки" від 18.01.2008 також не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки ці документи складені вже після написання анкети та автобіографії і їх правова природа взагалі не зрозуміла, в судовому засіданні представниками відповідачів так і не зазначено, нормами якого законодавчого акту передбачене складання таких документів та їх юридичні наслідки.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку в 2007 році під час заповнення документів для прийняття на службу до органів внутрішніх справ.

Навіть, виходячи з позиції відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, застосування до позивача у грудні 2011 року відповідальності за цей проступок все одно не можливе у зв'язку зі сплином терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначеного статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС - дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку

Слід зазначити, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Так в своєму наказі про покарання №2371 від 29.12.2011 відповідач зазначивши про наявність дисциплінарного проступку з боку позивача та осіб кадрової служби, що приймали його на роботу, звільняє від відповідальності за сплином терміну притягнення до неї співробітника кадрової служби ОСОБА_11 – пункт 3 наказу, і в цьому ж наказі застосовує до позивача відповідальність за проступок вчинений у той самий час, не зважаючи на сплин терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд вважає таке неоднакове застосування положень статті 16 Дисциплінарного статуту ОВС ні чим іншим, як проявом дискримінації, коли один співробітник притягується до відповідальності, а інші звільняються від неї за сплином терміну за вчинення дій, що відбулися одночасно.

Судом не приймаються доводи відповідачів щодо підписання позивачем без зауважень атестаційного листа від 05.01.2012 з висновком про службову невідповідність, як підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки таке підписання не перешкоджає реалізації позивачем свого права на оскарження наказів про звільнення до суду і висновок щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог здійснюється не лише виходячи зі змісту атестаційного листа, а на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів у їх сукупності.

Також суд звертає увагу на підставу проведення службового розслідування у відношенні позивача. Так в поданні УВБ та висновку службового розслідування зазначено, що воно проводиться у зв'язку зі зверненням громадянки ОСОБА_5 (пенсіонер ОВС), щодо неправомірних дій з боку окремих працівників Краснодонського взводу ДПС, які 11.09.2011 безпідставно затримали автомобіль під керуванням її сина ОСОБА_6, при цьому застосували відносно останнього вогнепальну зброю, фізичну силу та спеціальні засоби.

При цьому у висновку розслідування чомусь увага приділяється лише обставинам прийняття позивача на роботу і жодного слова не вказано про обставини, що стали підставою для проведення цього розслідування. Ні в висновку розслідування, ні в наказі про покарання, не наведено будь-якого аналізу дій, не зазначено ніяких обставин щодо затримки позивачем разом з іншими співробітниками автомобіля під керуванням ОСОБА_6 та не надано оцінки правомірності чи протиправності дій робітників міліції. Таким чином, можна дійти висновку, що службове розслідування у відношенні позивача взагалі проведено не відносно тих обставин, що стали підставою для його призначення.

З огляду на все викладене, керуючись правом передбаченим статтею 11 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Так суд вважає, що з метою повного захисту інтересів позивача наказ ГУМВС від 29.12.2011 №2371 слід не лише скасувати, а і визнати протиправним, оскільки його протиправність встановлена в ході судового розгляду справи. Стосовно наказу №2 о/с від 05.01.2012 позивач просить його скасувати, втім, судом встановлено, що цей наказ стосується не лише позивача у справі, а і інших осіб, за таких обставин даний наказ підлягає скасуванню частково, лише в частині звільнення позивача. В судовому засіданні було встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивача було звільнено з роботи 05.01.2012, тобто 05.01.2012 – є останнім днем роботи позивача, а відтак, датою поновлення та датою, з якої слід відраховувати початок вимушеного прогулу слід вважати наступний за звільненням день, тобто 06.01.2012, а не 05.01.2012 як про це просить у своєму позові позивач.

Прийнявши рішення про визнання протиправним та скасування наказу ГУМВС №2371 від 29.12.2011 та наказу УДАІ від 05.01.2012 №2 о/с, суд вирішує питання про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до положень п. 2 зазначеної Постанови збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно довідки Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №60 від 02.03.2012 середньомісячне грошове забезпечення позивача у справі за останні 2 місяці складає 1795,38 грн. (а.с. 89).

Оскільки звільнення позивача було здійснено Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області наказом №2371 від 29.12.2011, а Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видало свій наказ по особовому складу №2 о/с від 05.01.2011 лише на виконання вищезазначеного наказу ГУМВС, суд вважає, що саме другого відповідача і треба зобов'язати здійснити виплату незаконно звільненому позивачеві середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи, що позивач фактично перебуває на грошовому утриманні в УДАІ, яке має власне фінансове управління, суд вважає, що ГУМВС в межах своїх повноважень на виконання даної постанови суду може доручити проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу фінансовому управлінню УДАІ на забезпеченні якого безпосередньо перебуває позивач.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

          Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області "Про покарання окремих працівників УМВС України в Луганській області" №2371 від 29.12.2011 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого сержанта міліції ОСОБА_1.

Скасувати наказ Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області "По особовому складу" №2о/с від 05.01.2012 року в частині звільнення за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого сержанта міліції ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №2 роти дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції (підпорядкованого УДАІ) УМВС України в Луганській області з 06.01.2012 року

Зобов’язати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня 2012 року по час поновлення на посаді, виходячи із середньомісячного розміру заробітної плати 1795,38 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять гривень 38 коп.)

          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, Луганська область, м. Краснодон, сел. Урало-Кавказ, вул. Пушкіна, 1 витрати зі сплати судового збору в сумі 16 грн. 02 коп. (шістнадцять гривень 02 коп.).

Допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №2 роти дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції (підпорядкованого УДАІ) УМВС України в Луганській області з 06.01.2012 року.

Допустити постанову до негайного виконання в частині стягнення з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 січня 2012 року по час поновлення на посаді, виходячи із середньомісячного розміру заробітної плати 1795,38 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять гривень 38 коп.) у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 30.03.2012.

Суддя ОСОБА_14