Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

справа №2о-10/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С,

при секретарі Драгунцевій С.М.,

за участю заявника ОСОБА_1,

представника заявника - адвоката Стребіж О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 без перебування у шлюбі у період з 14 квітня 1,998 року по день його смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто понад п'ять років до часу смерті ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду та, з урахуванням уточнень, просить суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 без перебування у шлюбі у період з 14 квітня 1998 року по день його смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто понад п'ять років до часу смерті ОСОБА_3..

В обґрунтування своїх вимог заявниця вказує на таке:

09 червня 1990 р., вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. Від подружнього життя з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_4. В подальшому, через розбіжності у поглядах щодо питань, пов'язаних із вихованням сина, 14 квітня 1998 р. вони з ОСОБА_3 розірвали шлюб, але фактично вони так і залишились проживати однією сім'єю, оскільки ОСОБА_3 продовжував проживати з нею та з їх спільним сином в одній квартирі за адресою АДРЕСА_1, приймаючи активну участь в вихованні сина та час від часу перебуваючи з заявницею в подружніх стосунках. При цьому вони вели єдине господарство, однаково приймали участь в утриманні їх житла та їх сина. Лише інколи, у зв'язку із загостренням розбіжностей у поглядах на виховання сина, на короткі періоди ОСОБА_3 переїжджав до своєї матері за адресою АДРЕСА_2. Тобто їх родина продовжувала існувати, незважаючи на офіційне припинення шлюбу між заявницею та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_5 їх спільний син ОСОБА_4 трагічно загинув. Горе, яке спіткало їх родину, об'єднало заявницю із ОСОБА_3 та укріпило їх родину. Вони в повному обсязі і відновили подружні стосунки, стали постійно проживати разом за адресою АДРЕСА_1, вести спільне господарство та єдиний сімейний бюджет. Водночас питання офіційного поновлення їхніх шлюбних відносин ними не піднімалося, оскільки вони вважали, що це вже не має ніякого значення для них через зазначені вище обставини, пов'язані із смертю їхнього спільного сина.

ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_3 помер від серцево-судинної недостатності, що супроводжувалась коронарокардіосклерозом атеросклеротичним та хронічною ішемічною хворобою серця. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності. Для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3, заявниця звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Про існування інших спадкоємців їй нічого не відомо, оскільки єдиний син померлого - ОСОБА_4 - загинув, батьки ОСОБА_3, його баби та діди з боку обох його батьків теж померли, братів та сестер в нього не було, інших шлюбів він не укладав та позашлюбних дітей не мав, про будь-яких родичів більш дальнього ступеня споріднення, ОСОБА_3 ніколи не розповідав, за його життя такі і родичі, якщо вони десь і є, ніколи не виходили на зв'язок з померлим, не відвідували ОСОБА_3, не спілкувалися з ним та взагалі не підтримували жодних родинних стосунків. У зв'язку з наведеним заявниця вважає себе єдиною найбільш близькою до спадкодавця особою, з тих, хто має право на спадщину за законом після нього, що на теперішній час залишилися в живих. За її заявою, яку вона подала нотаріусу, було відкрито спадкову справу, але вона була попереджена, що для прийняття спадщини вона має підтвердити той факт, що вони з спадкодавцем дійсно проживали однією сім'єю усі ці роки, тобто більше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини, та вона належить до четвертої черги спадкоємців за законом.

Крім того, заявниця звернула увагу суду на те, що саме їй було видано тіло померлого ОСОБА_3 з моргу для поховання та саме вона займалася організацією його похорон, оскільки інших родичів, які б залишилися в живих на той час в померлого не було. Для підтвердження зазначеного, заявниця просила викликати для допиту в судове засідання свідків, надала письмові докази по справі - документи.

В судове засідання заявниця з'явилася, підтримала свої вимоги в повному обсязі, посилаючись на письмові докази та пояснення свідків. Представник заявниці підтримав її позицію в повному обсязі.

Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, надіслала суду заяву, згідно до якої просить розглядати справу за її відсутність, в прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення заявниці, думку її представника, проаналізувавши покази свідків, допитаних по справі, залучених до розгляду справи за клопотанням заявниці, дослідивши та вивчивши надані нею письмові докази шляхом їх оголошення в судовому засіданні, встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини:

У відповідність до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт укладення шлюбу між заявницею та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1, виданим відділом ЗАГСу Дніпровського району м. Дніпродзержинська, згідно до якого було зроблено актовий запис № 553 від 09 червня 1990 р. (а.с.7)

Факт народження у заявниці та ОСОБА_3 від подружнього життя їх спільного сина ОСОБА_4, підтверджується свідоцтвом про народження останнього, виданим відділом ЗАГСу Дніпровського району м. Дніпродзержинська, про що зроблено відповідний актовий запис № 454 від 19 лютого 1991 р. (а.с.9)

Факт розірвання шлюбу між заявницею та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_2, згідно до якого відділом ЗАГСу Дніпровського району м. Дніпродзержинська було зроблено відповідний актовий запис № 108 від 14 квітня 1998 р. (а.с.8)

Факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_5. сина заявниці ОСОБА_4, батьком якого був ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про його смерть НОМЕР_3, виданого Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції 21 лютого 2007 р. (а.с.10)

Факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3. колишнього чоловіка заявниці - ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про його смерть НОМЕР_4, виданого Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції 08 лютого 2011 р. (а.с.20)

Саме заявниці, як найближчій родичці померлого, 07.02.2011 р. Дніпродзержинським відділенням судово-медичної експертизи було видано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (а.с.17) В цей же день, 07.02.20 1 р., Комунальним підприємством «Дніпродзержинський спецкомбінат» саме їй, як найближчій родичці померлого ОСОБА_3, було видано Свідоцтво про його поховання №97 (а.с.18), та на її запит, 08 лютого 2011 р. Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції було видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (а.с.19) Будь-які інші родичі померлого, якщо вони є, за отриманням зазначених документів не зверталися.

Саме заявниця, як найближча родичка, опікувалася похованням тіла покійного ОСОБА_3, та саме вона укладала договір-замовлення на організацію і проведення його поховання із Комунальним підприємством «Дніпродзержинський спецкомбінат», у зв'язку з чим понесла матеріальні витрати (а.с.16) Цей же факт підтверджується й товарним чеком на придбання заявницею труни, вінків та іншої атрибутики для поховання померлого ОСОБА_3 за християнськими звичаями. Будь-які інші родичі померлого, якщо вони є, жодної участі в похованні померлого не приймали та не несли у зв'язку з цим ніяких матеріальних витрат.

Наявність у заявниці усіх зазначених документів, а також паспорту ОСОБА_3 (на момент подачі первинної заяви про встановлення факту сумісного проживання), вчинення нею дій щодо поховання тіла покійного ОСОБА_3, підтверджених документально, суд розцінює як доказ тісного взаємозв'язку заявниці з останнім аж до його смерті, переживання за його долю навіть після його смерті. Не останню роль відіграють зазначені документи й щодо обставин, які вони посвідчують - зокрема щодо факту наявності у заявниці спільного із померлим ОСОБА_3 сина ОСОБА_5. У разі, якщо б останній на момент смерті ОСОБА_3 був живий, то у відповідність до приписів ст.1261 ЦК України, він би відносився до спадкоємців першої черги після померлого ОСОБА_3. На теперішній час син померлого - ОСОБА_4 мав би повних 13 років, у зв'язку з чим, згідно до ст.6 СК України, він би мав статус малолітньої дитини, та заявниця мала б діяти як законний представник цієї дитини у питанні спадкування ним після померлого ОСОБА_3.

Крім того, судом досліджено й документи, та допитано в судовому засіданні свідків, які прямо засвідчують факт сумісного проживання заявниці із ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу його смерті.

Так, згідно до акту житлово-комунального підприємства ТОВ «Крона», на обслуговуванні якого знаходиться будинок АДРЕСА_1 цього будинку проживає заявниця, а разом з нею, з 1991 р. до 2011 р., без реєстрації проживав ОСОБА_3, 1967 р.н. (а.с.15) І дійсно, 3гідно до відомостей, які містяться у паспорті останнього, увесь цей час, починаючи навіть з 1988 р., він був зареєстрований за адресою проживання своєї матері - по АДРЕСА_2 та з реєстрації не знімався навіть коли із заявницею перебував у шлюбі (а.с.6) Водночас заявниця, починаючи з 1990 р. увесь цей час зареєстрована за адресок АДРЕСА_1 (а.с.5). Тобто, навіть під час перебування у офіційно зареєстрованому шлюбі протягом майже 8 років, подружжя ОСОБА_1 залишалися зареєстрованими за різними адресами, тому факт відсутності реєстрації ОСОБА_3 за адресою його фактичного проживання - АДРЕСА_1 не може бути підставою для того, щоб цей факт не був визнаний.

Водночас свідки, допитані по справі в судовому засіданні - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які добре знали родину заявниці та померлого ОСОБА_3 тривалий час, прямо підтвердили той факт, що після офіційного розірвання шлюбу, фактичних змін у взаємовідносинах між заявницею та ОСОБА_3 в питанні їх сумісного проживання однією сім'єю не відбулося. Вони так і продовжували проживати спільно за адресою АДРЕСА_1, маючи єдиний бюджет, будучі пов'язані єдиним побутом та веденням спільного домашнього господарства. Вони мали взаємні права та обов'язки не тільки щодо цих питань, але й щодо виховання та утримання їх спільного сина ОСОБА_4.

Згідно до ч.2 та ч.4 ст.3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких що не суперечать моральним засадам суспільства.

Сумісне проживання заявниці із ОСОБА_3 після розірвання між ними шлюбу має усі ознаки сім'ї, оскільки таке проживання не заборонено законом та не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно до ст.18 Сімейного Кодексу України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є встановлення правовідношення.

Факт тривалого проживання однією сім'єю заявниці із ОСОБА_3 навіть після розірвання шлюбу між ними, створює певні юридичні наслідки.

Так, у відповідність до приписів ст.74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У відповідність до приписів ст.91 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, то із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.

Згідно ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

З увагою на той факт, що будь-які відомості, які б спростовували надані заявницею письмові докази та пояснення свідків по справі у суду відсутні, такі відомості суду надані не були, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що задоволення заяви ОСОБА_1 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги заявниці є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.3,18 Сімейного Кодексу України, ст.1264 ЦК України, керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 209, 212-215, 218, 234, 235, 256-259 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 без перебування у шлюбі у період з 14 квітня 1998 року по день його смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто понад п'ять років до часу смерті ОСОБА_3 - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 без перебування у шлюбі у період і 14 квітня 1998 року по день його смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто понад п'ять років до часу смерті ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Федоріщев С.С.