ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року          м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,

суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., РоманюкаЯ.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

розглянувши у розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі − ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОДПІ, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року № 0001221700/0, від 29 вересня 2009 року № 0001221700/1, від 17 листопада 2009 року № 0001221700/2, від 26 листопада 2009 року № 0001931700/0, від 30 листопада № 0001251700, від 12 січня 2010 року № 0001551700/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оскаржувані рішення ОДПІ прийняла на підставі акта від 17 липня 2009 року № 609/17-213/1645700383 про результати планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 грудня 2006 року по 31 березня 2009 року.

У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування і здійснюючи господарську діяльність, не врахувала кошти, отримані нею згідно з договорами комісії на закупівлю молока від населення, а врахувала лише суми винагороди за договорами доручення, внаслідок чого у І кварталі 2007 року на 279 288 грн 10 коп. перевищила граничний обсяг виручки, встановлений Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98). Наведене, на думку податкового органу, є підставою для переходу позивача на загальну систему оподаткування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2010 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування статей 1, 5 Указу № 727/98, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2011 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права надано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2010 року (справа № К-53276/09) та 29 липня 2010 року (справа № К-21355/07).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року справу допущено для перегляду Верховним Судом України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що абзацом 5 статті 1 Указу № 727/98 встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що кошти, необхідні для виконання позивачем своїх обов'язків за договором доручення, передавалися йому тільки після надання плану використання цих коштів саме в розпорядження, а не для використання на власний розсуд, а отже не були власністю позивача.

Зазначені кошти є саме засобами, необхідними для виконання договорів доручення, тому підстави для включення їх до складу виручки позивача відсутні.

Таким чином, оскільки позивач не перевищив встановлений Указом № 727/98 граничний обсяг виручки, то він не повинен переходити на загальну систему оподаткування та сплачувати податкові зобов'язання, у тому числі з податку з доходів та податку на додану вартість.

Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.

 Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Лозівської об'єднаної податкової інспекції у Харківській області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: В.П. Барбара І.С. Берднік

С.М. Вус Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська Л.І. Григор'єва

В.С. Гуль В.І. Гуменюк

М.Б. Гусак А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок М.Р. Кліменко В.В. Заголдний П.І. Колесник

М.Є. Короткевич В.І. Косарєв

О.В. Кривенда Н.П. Лященко

В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук

П.В. Панталієнко М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар О.І. Потильчак

Б.М. Пошва А.І. Редька

Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь Т.С. Таран

О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

І. Б. Шицький А.Г. Ярема