П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2012 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоТітова Ю.Г.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Фесенка Л.І., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом заступника Генерального прокурора України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України), Державної податкової адміністрації у Полтавській області (далі - ДПА у Полтавській області) про визнання бездіяльності неправомірною,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2008 року Прокурор звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просив визнати протиправними дії службових осіб державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві) щодо погашення 677 податкових векселів, виданих товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Таїз» на загальну суму 1 488 934 927 грн 50 коп., визнати неправомірною бездіяльність ДПА України та ДПА у Полтавській області щодо виконання припису Прокурора від 23 січня 2008 року № 05/1 /1-6606-07 щодо відновлення в податковому обліку податкового боргу з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1 488 934 927 грн 50 коп. (далі - припис); визнати 677 податкових векселів на загальну суму 1 488 934 927 грн 50 коп., виданих ТОВ «Таїз», такими, що не погашені та підлягають погашенню у встановлений чинним законодавством спосіб.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 3 жовтня 2008 року справу роз'єднав і позовні вимоги Прокурора до ДПА України та ДПА у Полтавській області про визнання неправомірною бездіяльності щодо виконання припису, які є предметом розгляду у цій справі, виділив у самостійне судове провадження.
На обґрунтування позову Прокурор зазначив, що 23 січня 2008 року він вніс припис Голові ДПА України щодо негайного усунення порушення Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР) шляхом відновлення в податковому обліку заборгованості ТОВ «Таїз» з ПДВ на суму 1 488 934 927 грн 50 коп. у зв'язку з тим, що службові особи ДПІ у м. Полтаві неправомірно на підставі судових рішень Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, згідно з якими на підприємство поширюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, у тому числі у сфері оподаткування, визнали погашеними без надходження коштів до бюджету 677 податкових векселів на загальну суму 1 488 934 927 грн 50 коп., виданих ТОВ «Таїз».
Наказом Голови ДПА України від 23 січня 2008 року № 38 голову ДПА у Полтавській області зобов'язано забезпечити негайне виконання вимог припису.
Згідно з інформацією, наданою ДПА у Полтавській області, ДПА України листом від 22 лютого 2008 року № 2043/5/14-1016/111 повідомила Генеральну прокуратуру України про те, що відновлення у податковому обліку заборгованості ТОВ «Таїз» з ПДВ можливе лише у разі проведення його перевірки, складення акта та прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.
Зважаючи на те, що чинним законодавством передбачено негайне виконання припису прокурора, позивач вважає бездіяльність ДПА України, ДПА у Полтавській області щодо виконання припису неправомірною.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 11 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
13 квітня 2010 року, у позові відмовив повністю.
Вищий адміністративний суд України постановою від 19 січня 2011 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав неправомірною бездіяльність ДПА України та ДПА у Полтавській області. Зобов'язав ДПА України та ДПА у Полтавській області виконати припис.
Ухвалюючи рішення, касаційний суд зазначив, що з дня набрання чинності Законом України від 17 лютого 2000 року № 1457-ІІІ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» (у редакції Закону України від 20 грудня 2001 року № 2899-III; далі - Закон № 1457- ІІІ) припинено пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми і часу їх внесення. Зокрема, статтею 4 цього Закону скасовано дію Закону України від 13 березня 1992 року № 2198-ХІІ «Про іноземні інвестиції» та Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 55-93 «Про режим іноземного інвестування», а положеннями частини другої статті 7 Закону № 1457-ІІІ визначено, що судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесених на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що службові особи ДПІ у м. Полтаві та ДПА у Полтавській області всупереч положенням чинного податкового законодавства визнали погашеними вищезазначені податкові векселі ТОВ «Таїз» без надходження коштів до бюджету.
Припис, внесений відповідно до статей 20, 22 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», щодо негайного усунення відповідачами порушення Закону № 168/97-ВР шляхом відновлення в податковому обліку заборгованості ТОВ «Таїз» з ПДВ у передбачений законом спосіб не оскаржений та не скасований, а тому підлягає негайному виконанню. Оскільки вжиті відповідачами заходи не привели до надходження коштів до бюджету, касаційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо виконання припису.
Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ДПА України звернулась із заявою про її перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), і, посилаючись на неоднакове застосування статей 116, 124 Конституції України, статті 20 Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VІ «Про Кабінет Міністрів України», просить постанову Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 жовтня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
В ухвалах від 27 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Носівської міської ради Чернігівської області, треті особи: Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області, закрите акціонерне товариство «Ніжинський консервний комбінат», про скасування рішень; 21 жовтня 2008 року у справі № АС-13/480-06 за позовом ТОВ «ВЕЛІС» до Фастівської міської ради Київської області про визнання дій незаконними, скасування рішення, зобов'язання укласти договір; 11 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області про скасування рішення про знесення незакінченого самовільного будівництва гаража, доданих заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд, керуючись конституційною нормою щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України, дійшов висновку про правомірність дій та рішень органів місцевого самоврядування з огляду на їх вчинення та прийняття на виконання судових рішень або відповідно до них.
Аналіз зазначених рішень, а також рішення у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що характер правовідносин і норми матеріального права, які застосував Вищий адміністративний суд України, не є подібними. Ця відмінність зумовлена особливістю правового регулювання відносин у справі, що розглядається, покликаного усунути можливість ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємств, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, оскільки Законом № 1457-ІІІ скасовано дію законів України, які передбачали пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для таких підприємств, і, відповідно, припинено виконання судових рішень, прийнятих на підставі цих законів.
Ухвала Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2011 року у справі № К-29737/09 за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ДПА у м. Полтаві, треті особи: ТОВ «Таїз», відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання неправомірною бездіяльності, визнання податкових векселів такими, що не погашені та підлягають погашенню, яка додана заявником на підтвердження його доводів, також не може бути доказом на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, оскільки постановлена за наслідками процесуальної дії, пов'язаної із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 КАС підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Натомість надані заявником рішення не підтверджують обставин, які стали підставою для перегляду справи, тому у задоволенні заяви ДПА України слід відмовити.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд України, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви Державної податкової адміністрації України відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Судді: М.І. Балюк Л.Ф. Глос Л.І. Григор'єва В.П. Барбара Т.В. Гошовська М.І. Гриців
В.С. Гуль А.А. Ємець Г.В. Канигіна Є.І. Ковтюк М.Є. Короткевич О.В. Кривенда О.Т. Кузьменко В.Л. Маринченко М.В. Патрюк Б.М. Пошва А.І. Редька Ю.Л. Сенін Т.С. Таран І.Б. Шицький В.І. Гуменюк В.В. Заголдний М.Р. Кліменко П.І. Колесник В.І. Косарєв В.В. Кривенко Н.П. Лященко П.В. Панталієнко В.Ф. Пивовар О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк А.М. Скотарь Л.І. Фесенко А.Г. Ярема