П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2011 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,
суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуля В.С, Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,
при секретарі судового засідання Бурнишевій О.Е.,
за участю позивача - ОСОБА_1.;
представників Служби зовнішньої розвідки України - Бульби В.В., Медведєва С.В.;
представника Служби безпеки України - Цінського В.І., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (далі − позивач) до Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ), Служби безпеки України (далі - СБУ) про визнання протиправним рішення,
в с т а н о в и в:
У квітні 2007 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до СЗРУ, у якому просив визнати протиправним її рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності, отриманій у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та зобов'язати відповідача вчинити дії з виплати такої допомоги у розмірі чотирьохрічного грошового забезпечення відповідно до статті 21 Закону України від 22 березня 2001 року № 2331-ІІІ «Про розвідувальні органи в Україні» (далі - Закон № 2331-ІІІ).
На обґрунтування позову зазначив, що оскільки його інвалідність настала внаслідок захворювання, що мало місце у період проходження служби йому повинна бути виплачена одноразова грошова допомога у розмірі чотирьохрічного грошового забезпечення.
Печерський районний суд м. Києва постановою від 30 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2011 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав дії СЗРУ щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності протиправними та постановив стягнути із СЗРУ 338 419 грн 68 коп. такої допомоги; у частині задоволення позовних вимог до СБУ відмовив.
Ó çàÿâ³ ïðî ïåðåãëÿä постанови Âèùîãî àäì³í³ñòðàòèâíîãî ñóäó Óêðà¿íè від 25 травня 2011 року, СЗРУ ïîñèëàºòüñÿ íà íåîäíàêîâå çàñòîñóâàííÿ êàñàö³éíèì ñóäîì статті 21 Закону ¹ 2331-²²² та статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2008 року (справа № К-6394/07). У цьому судовому рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що при вирішенні питання про призначення компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за шкоду, заподіяну здоров'ю, слід керуватися Законом № 796-ХІІ як спеціальним законом, у якому визначено розмір одноразової компенсації таким особам, а не Законом № 2331-ІІІ, який визначає правові основи організації і діяльності державних органів, які здійснюють розвідувальну діяльність, а також встановлює правовий статус співробітників цих органів, їх соціальні гарантії.
У справі ж, що розглядається, касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанції про застосування положень статті 21 Закону ¹ 2331-²²² при вирішенні спору щодо виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності особі, яка отримала захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки особа, що має право на різні види державного пенсійного забезпечення чи інші соціальні виплати з різних підстав, на свій розсуд визначає одну з таких виплат.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Суди встановили, що позивач із лютого 1977 року по грудень 2005 року проходив дійсну військову службу в органах КДБ УРСР, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України (у період з 18 листопада 2004 року по 15 грудня 2005 року). Відповідно до свідоцтва про хворобу від 21 листопада 2005 року № 748/5468 військово-лікарська комісія госпіталю ВМУ СБУ визнала позивача непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку та зазначила, що його захворювання пов'язане з проходженням військової служби та виконанням обов'язків військової служби щодо ліквідації аварії на ЧАЕС. Рішенням МСЕК від 1 березня 2006 року на підставі зазначеного свідоцтва про хворобу позивача визнано інвалідом ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби щодо ліквідації аварії на ЧАЕС.
За загальними правилами пенсійного та соціального законодавства у випадку, коли особа має право на різні види державного пенсійного забезпечення чи на інші соціальні виплати з різних підстав, то призначається / надається один з них за вибором особи. Зазначене правило визначено, зокрема, частиною п'ятою статті 48 Закону № 796-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що у разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною 4 цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Статтею 10 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до положень статті 21 Закону України № 2331-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі каліцтва, заподіяного співробітнику кадрового складу розвідувального органу України при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, йому залежно від ступеня втрати працездатності виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення (заробітку) за останньою посадою і призначається пенсія по інвалідності.
Настання інвалідності позивача у зв'язку із захворюванням пов'язано із виконанням службових обов'язків під час проходження служби.
Оскільки ОСОБА_1 мав право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частиною чотирнадцятою статті 21 Закону № 2331-ІІІ, та одноразової грошової компенсації, встановленої частиною п'ятою статті 48 Закону № 796-XII, то виплата повинна здійснюватись за однією з підстав, за його вибором.
Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви Служби зовнішньої розвідки України відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: В.П. Барбара І.С. Берднік
С.М. Вус Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська Л.І. Григор'єва
В.С. Гуль В.І. Гуменюк
М.Б. Гусак А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок М.Р. Кліменко В.В. Заголдний Є.І. Ковтюк
П.І. Колесник М.Є. Короткевич
В.І. Косарєв В.В. Кривенда
Н.П. Лященко В.Л. Маринченко
В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко М.В. Патрюк
В.Ф. Пивовар О.І. Потильчак
Б.М. Пошва А.І. Редька
Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь Т.С. Таран
О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов
І.Б. Шицький А.Г. Ярема