СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 липня 2006 року |
Справа № 2-2/7820-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Щепанської О.А.,
Дугаренко О.В.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 18.05.2006 у справі №2-2/7820-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим (вул. Вишнева, 11, с.м.т. Гвардійське, Сімферопольський р-н, АвтономнаРеспубліка Крим, 97513)
про стягнення 71760,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 18.05.2006 у справі № 2-2/7820-2006 частково задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим" про стягнення 71 760,00 грн. З Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим" на користь позивача стягнуто 22400,00 грн. боргу та судові витрати.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
У зв'язку з зайнятістю у іншому судовому процесі судді Сотула В.В. та відпусткою судді Плута В.М. 19.07.2006 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна суддів Сотула В.В. та Плута В.М. на суддів Горошко Н.П. та Дугаренко О.В.
Судове засіданні 19.07.2006 відкладено на 24.07.2006 у зв'язку з клопотанням позивача.
Оскільки відповідачем до суду апеляційної інстанції надіслано 3 примірники апеляційної скарги, які були долучені до матеріалів справи, судова колегія визнала можливим одночасно з копією ухвали від 19.07.2006 про відкладення слухання справи надіслати позивачеві один примірник (в оригіналі) апеляційної скарги.
У зв'язку з відпусткою судді Горошко Н.П. 24.07.2006 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Горошко Н.П. на суддю Щепанську О.А.
У судове засідання 24.07.2006 представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У квітні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим", просила стягнути з відповідача 71 760,00 грн., посилаючись на порушення ним умов договору НОМЕР_1.
Сума позову складається з часткової вартості морозильного обладнання 20 000,00 грн., штрафу у вигляді подвійної заставочної вартості морозильного обладнання 40 000,00 грн., пені 11 760,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, вважає що правові підстави для стягнення як вартості неповернутого обладнання, так і штрафу та пені відсутні.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов'язань.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Правовідносини сторін виникли з договору НОМЕР_1, відповідно до якого Орендодавець зобов'язується поставити, а Орендар прийняти та експлуатувати холодильне обладнання для зберігання продуктів харчування, що поставляються Орендодавцем за договором НОМЕР_2.
Пунктом 5 договору НОМЕР_1 передбачений обов'язок Орендаря повернути холодильне обладнання за першою вимогою Орендодавця.
Підставою для звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до суду стало невиконання відповідачем умов пункту 5 вищезгаданого договору.
Пунктом 6 договору передбачено, що у випадку відмови повернення холодильного обладнання Орендар сплачує подвійну заставочну вартість холодильного обладнання (заставочна вартість оговорюється у акті прийому-передачі), з огляду на що позивач просить про стягнення штрафу у сумі 40 000,00 грн.
Однак, у позові суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не конкретизує, які саме камери відповідачем не повернуті та вартість якого обладнання підлягає стягненню з Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим", тоді як у тексті претензії та відзиву на відзив (а.с.56) мова йде про камери, передані за накладною НОМЕР_3. При цьому позовні вимоги в частині стягнення вартості морозильного обладнання нормами матеріального права не обґрунтовані.
Вимога про стягнення пені мотивована посиланням на статті 225, 231 Господарського кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує факт отримання ним морозильних камер за накладною НОМЕР_3 від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, тоді як не підтверджує, що камери за накладними НОМЕР_4 на суму 2500,00 грн.; НОМЕР_5 на суму 5000,00 грн.; НОМЕР_6 на суму 3000,00 грн.;НОМЕР_7 на суму 3000,00 грн.; НОМЕР_8 на суму 5000,00 грн. були ним прийняті.
Отже, предметом спору є стягнення вартості морозильних камер, отриманих відповідно за накладною НОМЕР_3, тоді як факт передачі Навчальному закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим" іншого обладнання не є предметом доказування у справі та судом не досліджується.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
На думку колегії оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що договір НОМЕР_1 першочерговим правом Орендодавця визначає право вимоги повернення обладнання, з огляду на що позов про стягнення вартості морозильних камер у сумі 20 000,00 грн. є передчасним.
Позивачем, як було зазначено вище, не було надано належних доказів відмови Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим" повернути обладнання.
Вимога позивача про повернення обладнання міститься у листі НОМЕР_9 (а.с.14), однак належних доказів надсилання цієї кореспонденції, як і претензії без номера, без дати (а.с.16) суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 суду не надано.
Квитанції, які містяться у матеріалах справи, на думку колегії, не можуть служити доказом такого факту, оскільки не несуть необхідного обсягу інформації про дату та перелік відправленої кореспонденції (а.с. 26-28).
Накладна на повернення НОМЕР_10 (а.с.23) також на думку колегії, не може вважатись належним доказом відмови Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим" повернути обладнання, оскільки повноваження особи, яка вимагала видати їй обладнання, також на час такої вимоги підтверджені не були.
Довідка відповідача (а.с. 37), якою засвідчений факт перебування ОСОБА_2 у Навчальному закладі "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим", також не свідчить про мету та результат такого перебування.
За таких обставин висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 22400,00 грн. (замість заявлених 20 000,00 грн.) не відповідає фактичним обставинам справи, що є, відповідно до пункту 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для зміни судового рішення у зазначеній частині та для відмови у позові.
Одночасно судова колегія вважає правильним рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення пені та штрафу, оскільки договором не передбачено забезпечення виконання зобов'язання.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2006 у справі № 2-2/7820-2006 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
У задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Навчального закладу "Гвардійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим" про стягнення 71 760,00 грн. відмовити у повному обсязі.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
О.В. Дугаренко