Справа № 2-а-591/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2011 року смт.Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Грищенко М. В.,

при секретарі - Дубчак Н.В., за участю: позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданнні в смт.Брусилів Житомирської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 селищної ради Житомирської області про скасування рішення сільської ради, зобов’язання винести рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 селищної ради Житомирської області про скасування рішення ОСОБА_6 селищної ради від 12.09.2008 року “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку по вул.ЩорсаД в смт.Брусилів ОСОБА_5М.”, зобов’язання сесії ОСОБА_6 селищної ради винести рішення, яким виділити ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,05 га по вул.Щорса,1 в смт.Брусилів для ведення особистого селянського господарства. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є співвласником у праві спільної часткової власності на частину домоволодіння, розташованого в смт.Брусилів, вул.Щорса,1, яку успадкувала від померлих батьків. Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0.3008 га, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно державного акту про право приватної власності на землю від 24 грудня 2002 року. Земля надана для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,1508 га та для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,1500 га. Співвласником іншої частини будинку був ОСОБА_7 Після його смерті частину належного йому будинку успадкували його діти ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які 01.07.2008 року відчужили шляхом дарування вказану частину житлового будинку ОСОБА_5 На момент відчуження частини зазначеного будинку, право власності на земельну ділянку, на якій він розташований, попереднім власникам не належало. Між земельними ділянками, що належить позивачці, та земельною ділянкою, на якій розташована частину будинку, що належить ОСОБА_5, розташовано земельну ділянку площею 0,05га, яку позивачка обробляла після смерті своєї матері. З 2003 року неодноразово зверталася до ОСОБА_6 селищної ради із заявами щодо можливості користуватися надлишковою земельнШ) ділянкою розміром 0,05 га, передачі вказаної земельної ділянки їй у власність. Її заяви залишалися без розгляду. Вказана земельна ділянка була виділена ОСОБА_5 з числа земель, щодо виділення якої позивачка подавала заяви раніше в період часу з 2003 року по 2009 рік. ОСОБА_6 селищною радою рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_5 прийняте шляхом надання переваги заявам ОСОБА_5 перед заявами позивачки про виділення земельної ділянки, що були подані раніше. Позивачка вважала, що було порушене її встановлене Коституцією України право користуватися природними об’єктами, а саме, на набуття у власність вказаної земельної ділянки, звернення щодо якої було подано раніше. ‘

Ухвалою суду від 29 вересня 2011 року було задоволено клопотання позивачки про відкликання позовної заяви в частині вимоги про зобо в’язання винести рішення і залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 селищної ради Житомирської області про скасування рішення сільської ради, зобов’язання винести рішення в частині вимоги про зобов’язання сесії ОСОБА_6 селищної ради винести рішення, яким виділити ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,05 га по вул.Щорса,1 в смт.Брусилів для ведення особистого селянського господарства.

В судовому засіданні позивачка та її представники позов про скасування рішення селищної ради підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 селищної ради ОСОБА_4 позов не визнала, підтримала письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що за адресою по вул.Щорса,1 в смт.Брусилів зареєстровано два господарства: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Обоє мають право на користування та передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. Враховуючи, що ОСОБА_1Х вже мала у власності 0,3008га, рішенням 24 сесії селищної ради 5 скликання було надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації по встановленню меж та виготовлення державного акта на земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_1 претендує на земельну ділянку, яка є прямим продовженням земельної ділянки ОСОБА_5, на яку виготовлено державний акт.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 вважала, що позов задоволенню не підлягає, Пояснила, що частину будинку їй подарували. Попередні власники пояснили, що земля не приватизована, належала їх батькам, ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку. Подала заяву на приватизацію земельної ділянки і виготовила державні акти на право власності на земельні ділянки.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з бок> органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнятті рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачені законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України.

Згідно зі статтями 24, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відпової® до пунктів “б”,“в” ч.І ст.81,ст.ст.116, 118, 121 ЗК України громадяни України набушкун» право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, в межах норм, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на 24 сесії ОСОБА_6 селищної ради п’ятого скликання, яка відбулася 12 вересня 2009 року, були розглянуті заяви ОСОБА_5 про передачу їй у власність земельних ділянок по вул.Щорса,1 в смт.Брусилів для обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства і заява ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,05га по вул.Щорса,1 в смт.Брусилів. ОСОБА_6 селищна рада, розглянувши вказані заяви, прийняла рішення надати дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації по встановленню меж та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку по вул.Щорса,! в смт.Брусилів загальною площею 0,23га, (а.с. 173), і

відмовити ОСОБА_1Х у наданні земельної ділянки для ведення особистого

селянського господарства площею 0,05га по вул.Щорса,1 в смт.Брусилів (а.с.212).

На час розгляду справи у суді ОСОБА_5 отримала державні акти на право власності на земельну ділянку площею ОД 5га для обслуговування жилого будинку та площею 0,0711га для ведення особистого селянського господарства поьвул.Щорса,1 в смт.Брусилів (а.с.184, 185), які видані їй на підставі рішення ОСОБА_6 селищної ради від16 грудня 2009 року ( а.с.174).

ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого 24 грудня 2002 року, має у власності земельну ділянку вул.ЩорсаД в смт.Брусилів загальною площею 0,3008га, яка передана їй у власність для ведення / особистого селянського господарства - 0,1508га, для обслуговування жилого будинку - 0,1500га (а.с.8).

Отже, на час прийняття ОСОБА_6 селищною радою оспорюваного рішення земельна ділянка площею 0,0711га, яка передана у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, у правомірному володінні ОСОБА_1Х не перебувала і не надавалась їй у користування раніше. Земельним Кодексом України ж встановлено пріоритету громадян у набутті права власності на земельні ділянки в залежності від часу подання громадянами заяви. Прийнятим селищною радою рішенням, яке оспорюється, не були порушені законні права ОСОБА_1 як власника або ' законного користувача земельної ділянки. Також вказаним рішенням не було порушено право позивачки, передбачене ст. 121 ЗК України, щодо права громадян України на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара, оскільки таке право гарантовано не за місцем розташування будинку, який є власністю громадянина, а може бути реалізоване за рахунок інших земель державної або комунальної власності.

Суд вважає, що ОСОБА_6 селищна рада, приймаючи рішення надати дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації по встановленню меж та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку по вул.ЩорсаД смт.Брусилів загальною площею 0,23га, в тому числі і щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зважила на ту обставину, що ОСОБА_1 як власник частини будинку за вказаною адресою має у власності біля будинку | земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1508га, і і тому, діючи безсторонньо, добросовісно і розсудливо, з дотриманням принципу рівносі перед законом, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими' р наслідками для прав, свобод та інтересів особи, забезпечила таким рішенням право і набуття ОСОБА_5 власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства біля будинку, частиною якого вона є власником, хоч в значно! меншому розмірі, ніж має у власності ОСОБА_1

Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав скасування оспорюваного рішення, оскільки рішення ОСОБА_6 селищної ради від вересня 2008 року про надання дозволу ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації по встановленню меж та виготовлення державного акта на право власаоо. на земельну ділянку по вул.Щорса,1 в смт.Брусилів було прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнятті рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації пропорційно, зої з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст. ст. 2,6, 11,17, 69-71,86, 158-163,167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 селищної ради Житомирської області про скасування рішення ОСОБА_6 селищної ради від 12 вересня 2008 року “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж та виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку по вул.ЩорсаД в смт.Брусилів ОСОБА_5М.” відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Грищенко М. В.