Справа № 2-а-244/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 року Жданівський міський суд Донецької області
в складі:
головуючого судді: Бузанова П.М.
при секретарі: Широкової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка, цивільну справу за адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради про перерахунок та виплату недоотриманої суми одноразової допомоги до 5 Травня,
ВСТАНОВИВ:
09 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради про перерахунок сум щорічної разової допомоги до 5 Травня, як інваліду війни, у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2007-2008 роки з проведенням доплати недоотриманих сум в розмірі 5559 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на наступні підстави: так, відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війні, гарантіях їх соціального захисту », він набув статусу інваліда війни 3 групи.
Названим законом передбачена виплата Управлінням праці та соціального захисту населення разової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком до 05 Травня.
Однак, УПтСЗН Жданівської міської Ради виплатило йому лише 300 грн. у 2007 році та 350 грн. у 2008 році.
Не зважаючи на його звернення, відповідач в особі УптСЗН Жданівської міської Ради відмовляється від сплати разової допомоги в повному обсязі. Тому просить суд стягнути з УПтСЗН Жданівської міської Ради на його користь 5559 грн., із розрахунку за 2007 рік : 406 грн. х 7 = 2842 грн. - 300 грн.(фактично сплачена сума) = 2542 грн., за 2008 рік : 481 грн. х 7 = 3367 грн. - 350 грн.(фактично сплачена сума) = 3017 грн., а всього 2542 грн. + 3017 грн. = 5559 грн., яку і просить стягнути з відповідача на його користь.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки відповідно до п.3 ст.116 Конституції України Кабінет міністрів забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення, його нормативно - правові акти регулюють бюджетні відносини в Україні, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» здійснюється за рахунок Державного бюджету.
При виплаті щорічної разової допомоги, він керувався постановою Кабінету міністрів України № 177 від 18.02.2004 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р.», відповідно до якої розмір разової грошової допомоги у 2007 році становить 300 грн., яка і була сплачена позивачу та постановою Кабінету міністрів України № 183 від 12.03.2008 рокута Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р.», відповідно до яких розмір разової допомоги у 2008 році, як інваліду війни становить 350 грн., яка і була виплачена ОСОБА_1.
Представник 3 особи на стороні відповідача - Головного управління Державного Казначейства України у Донецькій області в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника.
Суд, вивчив матеріали справи встановив наступні фактичні обставини:
Так, позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом війни 3 групи (а.с. ).
Відповідно до вимог, які містяться у ст.7 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами та доповненнями до нього, ОСОБА_1 має статус інваліда війни і йому видано відповідне посвідчення (а.с. ).
Перелік пільг учасникам бойових дій міститься у ст.13 названого Закону.
ч.5 ст.13 Закону регламентована виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком до 05 травня щорічно.
А ст.17' названого Закону, зобов'язання по виплаті такої разової грошової допомоги покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даної справи, підлягає застосуванню ч.5 ст.13,17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
Крім того, п.1,6 ст.92,22 Конституції України передбачено, що обсяг прав та гарантій громадянина встановлюється законами України. Звуження змісту та обсягу прав та громадян шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Правовою гарантією забезпечення державою прав громадян, у тому числі і на отримання передбачених законами України пільг та гарантій, є виконання Державою прийнятних на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України так і ст.8 КАС України.
Рішенням Конституційного Суду України №6 рп/2007 від 09.07.2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» статті 29, за якою у 2007 р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» здійснюється у розмірі 55 грн. (п.1 резулятивної частини).
Рішенням Конституційного Суду України №10 рп/2008 від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» п. 20 розділ 2, за яким у 2008 р. виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни 3 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» здійснюється у розмірі 350 грн.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що
-2-
визнані неконституційними.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997р. зі змінами внесеними Законом України від 09 лютого 2006р. № 3436/IV, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У параграфі 22 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005р. визначено, що поняття «власності», яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу №1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Тобто невиплатою грошової допомоги в встановленому державою рівні, порушено речове право ОСОБА_1.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відмова УПтСЗН Жданівської міської Ради в виплаті разової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком ОСОБА_1., є безпідставною та неправомірною.
Згідно з ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так як, в основі розрахунку мінімальної пенсії за віком покладено прожитковий мінімум, який зазначається для певної категорії осіб у Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» та «Про Державний бюджет України на 2008 р.» зі змінами до них на момент їх виплати (406 грн. та 481 грн. відповідно), а також приймаючи до уваги, що право позивача на одержання разової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком порушено у 2007-2008 р., то для обчислення одноразової допомоги слід взяти до розрахунку саме 406 грн. та 481 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач в особі УПтСЗН Жданівської міської Ради, виплатив позивачу:
за 2007 році: 300 грн. в рахунок разової грошової допомоги, то до сплати належить 2542 грн., виходячи із розрахунку (406 грн. х 7 min) - 300 грн. = 2842 грн. - 300 грн. = 2542 грн.;
за 2008 році: 350 грн. в рахунок разової грошової допомоги, то до сплати належить 3017 грн., виходячи із розрахунку (481 грн. х 7 min) - 300 грн. = 3367 грн. - 300 грн. = 3017 грн.
А всього за 2007 рік та 2008 рік: 2542 грн. + 3017 грн = 5559 грн, які і слід стягнути з відповідача на користьОСОБА_1., тим самим задовольнивши позов в частині стягнення недоплачених сум за 2007-2008 роки повністю.
Доводи відповідача - представника УПтСЗН Жданівської міської Ради суд вважає неспроможними саме з тих міркувань, що Конституція України не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав людини.
І хоча УПтСЗН Жданівської міської Ради, дійсно, не є розпорядником бюджетних коштів, але саме на органи праці та соціального захисту населення законодавець покладає обов'язки по виплаті разової грошової допомоги (ст.17'Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), тому воно і є належним відповідачем по даній справі.
На підставі викладенного, керуючись ст.ст.2,4,8,11,17,158-163 КАС України, на підставі ч.2 ст.19,22,46, п.п.1,6 ст.92 Конституції України, ст.7,13,17' Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами і доповненнями до нього, Рішення Конституційного Суду України від №10 рп/2008 від 22.05.2008 (справа про соціальні гарантії громадян №1-28/2008), суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради в виплаті разової допомоги до 05 травня 2007 року та 05 травня 2008 року неправомірною та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради 5559 грн. (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень) за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жданівський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя:
Справа № 2-а-97/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
30 квітня 2009 року Жданівський міський суд Донецької області
в складі:
головуючого судді: Бузанова П.М.
при секретарі: Широкової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка, цивільну справу за адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради про визнання відмови в виплаті разової грошової допомоги неправомірною та стягнення одноразової грошової допомоги,
ВСТАНОВИВ:
Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладенного, керуючись ст.ст.2,4,8,11,17,158-163 КАС України, на підставі ч.2 ст.19,22,46, п.п.1,6 ст.92 Конституції України, ст.7,13,17' Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами і доповненнями до нього, Рішення Конституційного Суду України від №10 рп/2008 від 22.05.2008 (справа про соціальні гарантії громадян №1-28/2008), суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради 3448 грн. (три тисячі чотириста сорок вісім гривень) за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жданівський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: