ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.07.2006 року Справа № 18/204
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Журавльової Л.І.
Якушенко Р.Є.
Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.07.2006.
При секретарі
судового засідання Черніковій Я.В.
та за участю представників сторін:
від позивача не прибув
від відповідача ОСОБА_2, за дов. НОМЕР_5
Розглянувши
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Луганськвторресурси”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 02.06.2006
у справі № 18/204 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Луганськвторресурси”, м.Луганськ
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1,
м.Рубіжне Луганської області
про витребування майна із незаконного володіння
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.06.2006 у справі № 18/204 (суддя Корнієнко В.В.) задоволений позов Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Луганськвторресурси”, м.Луганськ, до Приватного підприємця (ПП) ОСОБА_1, м.Рубіжне Луганської області: зобов”язано ПП ОСОБА_1в триденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати за актами приймання-передачі три преси з інвентарними номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 загальною вартістю 1294 грн. ВАТ „Луганськвторресурси”; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на державне мито в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 130 грн.
Рішення суду з посиланням на статті 764, 785 Цивільного кодексу України, пункт 2 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, пункт 11 Роз”яснень Вищого господарського суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України” мотивоване правомірністю заявлених вимог щодо передачі трьох пресів з інвентарними номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, оскільки договір оренди НОМЕР_2 припинив свою дію 10.12.2005 у зв”язку з закінченням строку його дії; безпідставністю визначення позивачем ціни позову в сумі 10200 грн., тоді як загальна залишкова вартість спірних пресів згідно договору оренди складає 1294 грн., тобто дійсною ціною позову є сума 1294 грн.; неспіврозмірністю розміру відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 5000 грн. ні з дійсною ціною позову, ані з обсягом наданих адвокатських послуг щодо ведення справи у суді.
ВАТ „Луганськвторресурси” (позивач у справі), не погодившись з прийнятим рішенням в частині розподілу судових витрат по оплаті послуг адвоката, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2006 у справі № 18/204 в частині зменшення судових витрат по оплаті послуг адвоката за рахунок відповідача та зменшення ціни позову до 1294 грн. при реальній вартості трьох пресів у сумі 30809 грн. через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права і прийняти нове рішення.
В обгрунтування заявлених вимог позивач вказує на порушення судом першої інстанції вимог статті 48 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Господарський процесуальний кодекс не передбачає можливість втручання суду в договірні відносини клієнта та адвоката. Витрати по оплаті послуг адвоката визначаються в порядку, встановленому статтею 12 Закону України „Про адвокатуру”, тобто оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди (договору) між юридичною особою та адвокатом.
Твердження суду щодо ціни позову у сумі 1294 є помилковим, оскільки на три преси, які орендує відповідач, передбачено нарахування амортизації. На час розгляду справи та прийняття рішення остаточна вартість спірних пресів дорівнюється нулю. Тому позивачем здійснена переоцінка вартості трьох пресів, згідно довідки позивача вартість пресів збільшилась до 30809 грн. Сторони не звертались до суду з клопотанням про зменшення ціни позову. Судом не враховані доводи позивача та висновки експерта про реальну ринкову вартість пресів, які є в матеріалах справи, про те, що вартість спірних пресів не може дорівнюватись 1294 грн. при наявності значно більших справедливих цін, визначених експертом на аналогічні преси. Експертиза вартості пресів судом не призначалась.
ПП ОСОБА_1(відповідач у справі) доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв”язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши доводи і пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
01.11.2002 між ВАТ „Луганськвторресурси” та ПП ОСОБА_1 укладений договір НОМЕР_1 оренди виробничо заготівельної ділянки за умовами якого позивач зобов”язався передати, а відповідач зобов”язався прийняти в оренду строком до 01.11.2003, майно, у тому числі три преси (а.с.9, 10).
На виконання даного договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду три преси з інвентарними номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 залишковою вартістю відповідно: 214 грн. 51 коп., 633 грн. 16 коп., 738 грн. 80 коп., за актами приймання-передачі від 01.11.2002 (а.с.12-14).
11.02.2004 сторонами у справі укладено договір НОМЕР_2 на оренду виробничо-заготівельної ділянки строком до 10.01.2005, яким продовжено відносини оренди трьох пресів з інвентарними номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 (а.с.11).
Акт прийому-передачі пресів за договором НОМЕР_2 сторонами не складався, оскільки преси залишалися у володінні та користуванні відповідача.
Після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватися майном, і за відсутності заперечень позивача договір автоматично був поновлений на строк, який був раніше встановлений договором (на 11 місяців), тобто до 10.12.2005.
У подальшому, договір оренди НОМЕР_2 автоматично не продовжувався, що підтверджується листом відповідача від НОМЕР_3, в якому відповідач повідомляв позивача про те, що вказаний договір не може бути продовженим (а.с.41).
Листом НОМЕР_9 позивачем пред”явлено відповідачу вимогу про повернення пресів (а.с.21).
Відповідач листом від НОМЕР_4 відмовився повернути преси позивачеві, посилаючись на те, що все майно за договором оренди викуплено орендарем (а.с.22).
20.04.2006 ВАТ „Луганськвторресурси” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про спонукання ПП ОСОБА_1 передати йому три преси з інвентарними номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, які орендувалися відповідачем за договором оренди НОМЕР_2, а після закінчення строку договору знаходяться у відповідача у незаконному володінні.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.06.2006 позов задоволений з підстав, викладених вище (а.с.61-64).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Спірні взаємовідносини регулюються главою 58 Цивільного кодексу України „Найм (оренда)”.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції договір оренди НОМЕР_2 автоматично продовжений на строк, який раніше встановлено договором (на 11 місяців), тобто до 10.12.2005, внаслідок чого відповідач продовжував користуватися майном і позивач проти цього не заперечував.
На черговий строк договір автоматично не був продовжений, оскільки обидві сторони за договором виразили небажання його продовжувати.
Таким чином, договір оренди від 11.02.2004 припинив свою дію 10.12.2005 у зв”язку з закінченням строку дії.
Факт оренди трьох пресів з інвентарними номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 саме за договором від 11.02.2004 підтверджується сплатою відповідачем орендної плати з посиланням в платіжних документах на вказаний договір та відповідачем на стадії розгляду справи в апеляційній інстанції не оспорюється.
Частиною 1 статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що вимоги про спонукання відповідача передати три преси з інвентарними номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, підлягають до задоволення.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач неправильно визначив ціну позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.
Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу) .
Згідно договору оренди від 11.02.2004 загальна залишкова вартість спірних пресів складає 1294 грн. 93 коп., тобто, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціна позову складає 1294 грн.
Позивачем при зверненні з позовом до господарського суду Луганської області визначено ціну позову в сумі 10200 грн., що не відповідає вартості майна, що витребується.
Отже, суд першої інстанції обгрунтовано визначив ціну позову в сумі 1294 грн. 93 коп.
З огляду на викладене та керуючись пунктом 11 Роз”яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України”, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про неспіврозмірність заявлених до відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 5000 грн. ані з дійсною ціною позову, ані з обсягом наданих адвокатських послуг щодо ведення справи у суді.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом реальної вартості пресів, визначеної позивачем у своїй довідці та згідно висновку експерта, відхиляються апеляційною інстанцією, оскільки експертиза, на яку посилається позивач, проведена по інших пресах та не стосується спірних пресів у даній справі.
Апелянт правильно зазначив в своїй скарзі, що оплата праці адвоката згідно статті 12 Закону України „Про адвокатуру” здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом та ці взаємовідносини не регулюються Господарським процесуальним кодексом України.
Проте, позивач помилково не врахував, що при розподілу судових витрат, до яких відноситься оплата з послуг адвоката, господарський суд враховує, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним з ціною позову, тобто явно завищеним.
На підставі викладеного апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Луганськвторресурси”, м.Луганськ задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи і приймаючи рішення не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.
Керуючись ст.99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Луганськвторресурси”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2006 у справі № 18/204 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2006 у справі № 18/204 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.І.Журавльова
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 5 примірників:
1-до справи
2-позивачу
З- відповідачу
4 - ГСЛО
5-до наряду