Справа № 2-977/2008

Д О Д А Т К О В Е   Р  І  Ш  Е  Н Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

29 травня  2009  року  Комінтернівський районний суд м. Харкова  в складі:

головуючого  – судді Боговського Д.Є.

при секретарі – Овчинніковій Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до  ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5   треті  особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,  про  поновлення  порушеного  права, виселення, припинення  права  власності, стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі     ОСОБА_1 .  та   ОСОБА_2  звернулися  до суду  з позовною заявою до   ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 .  та ОСОБА_5   про  поновлення  порушеного  права  користування  власністю, виселення, припинення  права  власності, компенсацію  матеріальної  та  моральної  шкоди.

Позивачі  просили  суд :

- захистити  порушені  права   користувачів  квартири;

- на  підставі  ст.116  ЖК  України  виселити   ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 .  та ОСОБА_5 .  з  квартири  АДРЕСА_1

- відшкодувати  витрати  позивачів  на  неодноразові  судові  позови;

- відшкодувати  душевні  та  фізичні  страждання;

- визначити, що  всі  витрати  відповідачів, пов’язані  з  оплатою  матеріальної  та  моральної  шкоди, а  також  боргів  за  комунальні  послуги, компенсувати  за  рахунок  коштів  від  продажу  кімнати  відповідачів  позивачам.

Під  час   розгляду  справи  позивачі  доповнили  позовні  вимоги, просили  на  підставі  ст. 365 ЦК  України  позбавити   ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 .  права  власності  на  45/100 частини  квартири АДРЕСА_1 стягнути  з  відповідачів  матеріальну  шкоду  в  розмірі  6150 грн.  При  цьому  позивачі  зазначали, що  згодні  придбати  у  відповідачів  належну  їм  частку  у  вказаній  комунальній  квартирі.

Рішенням  Комінтернівського  районного  суду  м. Харкова  від  02  жовтня 2008  року  позов   ОСОБА_1, ОСОБА_2    задоволений  частково.

Стягнуто  з  відповідачів   ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5    солідарно  на  користь  позивачів   сплачені  останніми  державне  мито  в  сумі  8 грн. 50 коп., послуги  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду  справи  в  сумі  7 грн. 50 коп., витрати, пов’язані  з  інформуванням  учасників  процесу: публікація  в  газеті  «Слобідський край» в  сумі  102 грн. та  відправлення  телеграми  в  сумі  17 грн. 46 коп.

Попереджено   ОСОБА_4   та   ОСОБА_5   про  недопустимість  порушення  правил  сумісного  проживання  в  багатоквартирних  будинках.

Роз’яснено  позивачам  їх  право  звернутися  до  правоохоронних  органів  для  вирішення  питання  про  наявність  в  діях   ОСОБА_4   та   ОСОБА_5   складу  адміністративного  правопорушення, передбаченого   ст. 150 КУпАП.

Додатковим  рішенням  Комінтернівського  районного  суду  м. Харкова  від 29  грудня  2008  року    порушені  права   користувачів  квартири    ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 захищено  шляхом  заборони  відповідачам   ОСОБА_4    та   ОСОБА_5   вчиняти  будь-які  дії, які  порушують  порядок  користування  місцями  загального  користування  в  квартирі   АДРЕСА_1

В  задоволенні    позовних  вимог  в  частині    відшкодування  душевних  та  фізичних  страждань,  компенсування   всіх  витрат  відповідачів, пов’язаних  з  оплатою  матеріальної  та  моральної  шкоди, а  також  боргів  за  комунальні  послуги, за  рахунок  коштів  від  продажу  кімнати  відповідачів  позивачам, позбавлення   ОСОБА_3 . та ОСОБА_4   права  власності  на  45/100 частини  квартири  АДРЕСА_1 стягнення  з  відповідачів  матеріальної  шкоди  в  розмірі  6150 грн.   відмовлено.

Ухвалою  апеляційного  суду  Харківської  області  від  24.03.2009 року  цивільна  справа  за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до   ОСОБА_4 , ОСОБА_3, ОСОБА_5   про  поновлення  порушеного  права, виселення, припинення  права  власності, стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди, треті  особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7  повернута  до  суду  першої  інстанції  для  ухвалення  додаткового  рішення. Вказано, що  резолютивна  частина  рішення  суду першої  інстанції  не  містить  позиції  суду   з  приводу  позовних  вимог   про  виселення  відповідачів   ОСОБА_4   та   ОСОБА_5  на  підставі  ст.116 ЖК  України. Також  зазначено, що  позовні  вимоги  стосовно  компенсування  витрат  відповідачів  на  неодноразові  судові  позови  судом  не  розглянуті.

В  судовому  засіданні     позивач   ОСОБА_1 , який  одночасно  є  представником  третьої  особи     ОСОБА_7 .,  позивач   ОСОБА_2 ,  третя  особа   ОСОБА_6   підтримали   позовні  вимоги  щодо  відшкодування   витрат  позивачів  на  неодноразові  судові  позови, просили  їх задовольнити.

Також  позивачі  зазначили, що  бажають  доповнити  позовну  заяву, а  позовні  вимоги, заявлені  раніше, просили  не  розглядати, посилаючись  при  цьому  на  ст. 31 ЦПК  України.

Відповідачі   ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . в  судове  засідання  не  з’явилися, причини  неявки  суду  не  повідомили.

 Відповідач ОСОБА_3   в  судовому  засіданні  пояснив, що  всі  витрати  повинні  нести  відповідачі   ОСОБА_4   та ОСОБА_5 .

Суд, вислухавши  пояснення  позивачів, третьої  особи, відповідача, дослідивши  матеріали  справи,  вважає, що  позовні  вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2    стосовно  відшкодування  витрат  позивачів  на  неодноразові  судові  позови  не   підлягають  задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно  до    ст.  79  ЦПК  України  судові  витрати  складаються  з  судового  збору  та  витрат, пов’язаних  з  розглядом  справи. Метою  стягнення  судових  витрат  є  певна  компенсація  витрат  суду  по  розгляду  цивільної  справи. Рішенням  Комінтернівського  районного  суду  м. Харкова  від  02  жовтня 2008  року  судові  витрати  позивачів, пов’язані  з  розглядом   д а н о ї   цивільної  справи  стягнуті  з  відповідачів  на  користь  позивачів, а  саме:    сплачені  позивачами державне  мито  в  сумі  8 грн. 50 коп., послуги  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду  справи  в  сумі  7 грн. 50 коп., витрати, пов’язані  з  інформуванням  учасників  процесу: публікація  в  газеті  «Слобідський край» в  сумі  102 грн. та  відправлення  телеграми  в  сумі  17 грн. 46 коп.  Главою 8 ЦПК  України  не  передбачений  порядок  стягнення  судових  витрат  за  подання  інших  позовів.

Позовні  вимоги  про  виселення  відповідачів   ОСОБА_3 ., ОСОБА_4   та   ОСОБА_5  на  підставі  ст.116 ЖК  України  розглянуті  при  винесенні  основного  рішення (а.с. 96), проте  резолютивна  частина основного  та  додаткового  рішень   суду першої  інстанції  не  містить  позиції  суду   з  приводу  цієї  позовної  вимоги.  

Відповідно  до  ст. 220 ЦПК  України  суд, що  ухвалив  рішення, може  ухвалити  додаткове  рішення, якщо  з  приводу  якої-небудь  позовної  вимоги, з  приводу  якої  сторони  подавали  докази  і  давали  пояснення, не  ухвалено  рішення.

Відповідно  до  ч.2 ст. 31  ЦПК  України  позивач  має  право  протягом  усього  часу       р о з г л я д у   справи  змінити  підставу  або  предмет  позову, збільшити  або  зменшити  розмір  позовних  вимог. Справа  судом  вже  розглянута, рішення  ухвалено, доповненні   позовні  вимоги  не  були  предметом  розгляду  справи  судом  першої  інстанції. Додаткове  рішення  суд   постановляє  в  порядку  та  з  підстав, передбачених  ст. 220 ЦПК  України. Частиною  2  ст. 218 ЦПК  України  передбачено, що суд, що  ухвалив  рішення, не  може  сам  скасувати  чи змінити  це  рішення.

Таким  чином, доповнення  до  позовної  заяви  не  можуть  бути  прийняті   та  розглянуті  судом.

На підставі викладеного і керуючись ст. 41  Конституції  України, ст.ст. 8, 10, 11, 209, 212, 60, 79-81, 212-215, 216, 220  ЦПК України, ст. ст. 321, 365, 386, 391 Цивільного  кодексу України, ст. 116 ЖК  України, ст. 48 Закону  України «Про  власність» суд, -  

В И Р І Ш И В :

В  задоволенні    позовних  вимог   ОСОБА_1 ., ОСОБА_2  стосовно  відшкодування  витрат  позивачів  на  неодноразові  судові  позови – відмовити.

В  задоволенні    позовних  вимог   ОСОБА_1 ., ОСОБА_2   про  виселення  відповідачів   ОСОБА_3 ., ОСОБА_4   та   ОСОБА_5  на  підставі  ст.116 ЖК  України – відмовити.

Додаткове  рішення  може  бути оскаржене  в  апеляційному  порядку  до  апеляційного  суду Харківської  області  через  суд  першої  інстанції  шляхом  подачі  в  10-ти денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про   апеляційне  оскарження  і  подання   після цього  протягом   20  днів  апеляційної  скарги  або  в  порядку, передбаченому  ч.4   ст. 295  ЦПК України.

Суддя                                                                                           Боговський Д.Є.