АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4991/11 Справа № 22ц-11042/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 31

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – Михайловської С.Ю.

Суддів – Каратаєвої Л..О., ОСОБА_2

При секретарі – Керімовій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 10 червня 2011 року позов ОСОБА_4О задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_5 8989 грн. 09 коп. шкоди у зв’язку з втратою годувальника за період з 10.08.2007 року по 28.02.2010 року.

Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь малолітнього ОСОБА_5 434 грн. 50 коп. щомісяця, починаючи з 01.03.2010 року до досягнення ним повноліття

Стягнуто з ОСОБА_3 60 000 моральну шкоду на користь ОСОБА_5.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього моральної шкоди, посилаючись на неповне з’ясування обставин по справі, неправильну оцінку обставин та доказів по справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_4 встановив, що 10 серпня 2007 року на автошляху Знам*янка – Луганськ - Ізварино у м.Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ОСОБА_6 312Д» д/н 00652АА, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди.

На день смерті ОСОБА_7 ніде не працювала і на її утриманні знаходився малолітній син ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті матері ОСОБА_5 залишився сиротою та проживає зі своєю тіткою –позивачкою ОСОБА_8, яка розпорядженням органу опіки та піклування Дніпропетровської районної державної адміністрації №288-р від 27.01.2009 року була призначена його опікуном.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому шкода, заподіяна особі і майну громадянина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла незалежно від наявності вини (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача. У даних правовідносинах цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1195, ч.2 ст. 1200, суд прийшов до висновку що розмір щомісячного відшкодування на утримання малолітньої дитини потерпілого, повинен становити в даному випадку 1/2 мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідному періоді виплати відшкодування. Відшкодування слід призначити з  10 серпня 2007 року й до досягнення дитиною повноліття (п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України).  

З огляду на встановлений законодавцем розмір мінімальної заробітної плати у період, що минув з того часу і до визначеної позивачкою дати (28 лютого 2010 року),  підлягає до стягнення одноразово за період з 10 серпня 2007 року по 28 лютого 2010 року включно 8 989 грн. 09 коп.

Надалі, починаючи з 01 березня 2010 року до стягнення підлягає по 434,5 грн. щомісячно (869 грн. х 1/2 = 434,5 грн.), виходячи з визначених позивачкою меж позовних вимог.   

Також суд прийшов до висновку , що визначений позивачкою розмір моральної шкоди відповідає характеру та обсягу завданих малолітньому ОСОБА_5 моральних страждань, засадам розумності, виваженості та справедливості, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.  

Доводи відповідача щодо зменшення розміру відшкодування в зв’язку з грубою необережністю потерпілої суперечать вимогам закону, оскільки вина потерпілого не враховується у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника (ч.3 ст.1193 ЦК України).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст.ст.1187, 1193, 1195, 1200 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід, вказаний відповідачем в апеляційній скарзі про неповне з’ясування обставин по справі, неправильну оцінку обставин та доказів по справі необґрунтований та зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2011 року відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :