Лановецький районний суд Тернопільської області

смт. Ланівці, вул. Шкільна, 7, 47402, (03549) 2-15-61

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2010 року Суддя Лановецького районного судду Тернопільської області ОСОБА_1 розглянувши в місті Ланівці в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про зобов’язання нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-

в с т а н о в и в :

До суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про зобов’язання нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 – 2009 роки. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона набула статус «дитини війни» і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач всупереч рішенню Конституційного суду України від 9 липня 2007 року виплату зазначеної соціальної допомоги за вказаний період не проводить, в зв’язку з чим слід зобов’язати відповідача забезпечити донарахування та виплату пенсії з урахуванням підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини та дослідивши наявні докази, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України і отримує пенсію за віком, а також має статус дитини війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням серії ААБ №244745, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.3).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з 9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, маючи правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії, яка виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У 2008 році позивачу ОСОБА_2 щомісячна соціальна допомога як дитині війни виплачувалася до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість належних 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з 22.05.2008 року, а тому право на нарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році існувало у позивача із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Протягом 2009 року підвищення дитині війни виплачувались у розмірі 49,80 грн., передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Досліджуючи позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, приходжу до висновку, що вони є підставними з точки зору норм матеріального права, оскільки дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри мінімальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

При цьому, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, згідно чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Вважаю, що положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

А тому достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі не вбачаю.

Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, вважаю, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є покладення на відповідача обов’язку провести нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, ст.ст. 6, 11, 71, 158, 162, 163, 183-2, 185, 186 КАС України, суддя,-

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, нарахування і виплату за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та нарахування і виплату за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: А. В. РАДОСЮК