ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
"02" лютого 2009 р. № 5/118-09
Суддя Могил С.К., розглянувши матеріали за позовом: суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1
до відповідачів:
1. приватного підприємства „Золота рибка”
2. відділу державної виконавчої служби Білгород –Дністровського управління юстиції Одеської області
про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні.
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів приватного підприємства „Золота рибка” та відділу державної виконавчої служби Білгород –Дністровського управління юстиції Одеської області про визнання права власності та зобов’язання винити певні дії.
Згідно з частиною першою статті 46 ГПК державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”, а саме п. 14 вказаного листа, зазначено про розмір державного мита, яке сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно, а також наведено правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 № 8/219-07, за якою розмір державного мита з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.
Як видно з квитанції від 23.01.2009 року, доданої до позовної заяви, позивачем було оплачено державне мито в розмірі 102 грн., при цьому у позові було заявлено, як вимогу про визнання права власності, так і вимогу немайнового характеру про зобов’язання до вчинення певних дій.
Таким чином, з урахуванням викладеного, наявних документів, на думку суду позивачем не надано до суду доказу оплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Згідно п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України –суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись п. 4 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В:
1. Позовну заяву повернути позивачу без розгляду.
2. Видати позивачу довідку на повернення держмита.
У відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.10.93 р. № 7-93 державне мито у сумі 102, 00 грн., перераховане згідно квитанції від 23.01.2009 р., підлягає поверненню.
Додаток на 26 аркушах та довідка на повернення держмита.
Суддя Могил С.К.