ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19.01.2010 р. Справа № 9/151-8/212
за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго», м.Миргород
до відкритого акціонерного товариства «Полтавагаз», м.Полтава
про стягнення 148878,04грн.
Суддя Плеханова Л.Б.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1, дор. № 1 від 04.01.2010р.
Від відповідача ОСОБА_2, дор. № 17 від 21.12.2009р.
СУТЬ СПОРУ: стягується 157528,47 грн., в тому числі 125759,99 грн. інфляційних нарахувань та 31768,48 грн. річних, нарахованих від суми 353485,85 грн., яка підлягає сплаті відповідачем згідно рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2003р. по справі № 8/3.
В розгляді справи оголошувалася перерва з 12.01.2010р. по 19.01.2010р.
Відповідач вимоги позивача не визнає, посилаючись на те, що позивач заявою від 17.02.209р. змінив підстави та предмет позову, а одночасна зміна предмету і підстав позову не допускається, а також на те, що кошти отримані відповідачем на виконання умов договору, отже не є безпідставно отриманими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
За позовною заявою від 26.06.208р. позивач просив стягнути з відповідача суму інфляції та річних, нарахованих на суму, яка в якості переплати за природній газ була стягнута з відповідача на користь позивача судовим рішенням від 14.10.2003р. по справі № 8/3 і до цього часу позивачу надійшла лише частина стягнутої суми, рішення виконане частково. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Таким чином підставою позову позивач зазначав несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов"язань.
У заяві від 17.02.2009р. позивач змінює підставу та предмет позову і в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що кошти, стягнуті з відповідача за рішенням суду від 14.10.2003 р. по справі № 8/3, є безпідставно набутим відповідачем майном та просить стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно одержаними відповідачем грошовими коштами відповідно до п.2 ст.1214 і ст.536 Цивільного кодексу України.
Суд приходить до висновку, що заява позивача від 17 лютого 2009 року є зміною і підстав і предмету позову що в свою чергу суперечить приписам статі 22 Господарського процесуального кодексу України, про альтернативність вказаних вимог і неможливість їх одночасної заміни.
За своїм змістом вказана заява є новим позовом, тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні такого клопотання (заяви), що не позбавляє позивача права звернутися до господарського суду з окремим позовом, оформивши при цьому позовну заяву відповідно до вимог ст.54 названого Кодексу та сплативши державне мито у визначеному законом порядку та розмірі.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, а також позивач у листі від 09.12.2009 р. № 1550, ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" просить стягнути з відповідача суму 157528,47 грн. згідно первісної позовної заяви.
Згідно рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2003 року у справі № 8/3, залишеного в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2004р., з ВАТ "Полтавагаз" було стягнуто на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 681773,35 грн. переплати за природний газ, використаний Виробничою філією теплового господарства "Миргородтеплоенерго" ВМФТГ "Миргородтеплоенерго" функціонувало як окреме підприємство, самостійно укладало всі види договорів, в тому числі і на постачання природного газу і приводило по них розрахунки.
Внаслідок реорганізації підприємства ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" рішенням Полтавської обласної ради від 27.04.2004 р. шляхом виділення із обласного підприємства "Полтаватеплоенерго" майнових комплексів міжрайонних виробничих філіалів "Лубнитеплоенерго" і "Миргородтеплоенерго", утворилися обласні комунальні виробничі підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", "Миргородтеплоенерго", які є правонаступниками майнових прав і обов"язків відповідних виробничих філіалів Обласного комунального підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".
Обласне комунальне виробниче підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" створене як юридична особа 18.04.2004 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.02.2007 року у справі № 8/3 було здійснено заміну стягувача з Полтавського ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Миргородтеплоенерго"
Як вбачається з рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2003 року № 8/3, суд задовольнив позов на тій підставі, що відповідно до висновку судової експертизи спеціалістів-економістів № 2145 від 22.05.2002 року документально підтверджується дебіторська заборгованість у КМП "Миргородтеплоенерго" станом на 1 липня 2001 року в розмірі 678368,51 грн., висновку додаткової судово-бухгалтерської експертизи № 309 від 31.08.2002 р. документально підтверджується дебіторська заборгованість перед КМП "Миргородтеплоенерго" станом на 1 липня 2001 року в сумі 681773,35 грн. (тобто переплата) за одержані природний газ та подані послуги по транспортуванню, що також підтверджено даними бухгалтерського обліку КМП "Миргородтеплоенерго". Цим же висновком був підтверджений висновок спеціалістів-економістів № 2145, та в ньому було сказано, що розбіжності в сумі дебіторської заборгованості можуть бути пояснені різною кількістю за характером документів, наданих до експертизи. А висновок судової експертизи № 3896 від 08.08.2003 року не може бути прийнятий до уваги, так як висновок експертизи зроблений з економічної, а не бухгалтерської позиції, що потягло за собою необґрунтований висновок, який не підтверджується матеріалами справи. Крім того, відсутність боргу КМП "Миргородтепоенерго" підтверджена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2002 року, Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2002 р., Верховного суду України від 13.03.2003 р.
В ході виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 8/3 від 24.10.2002 року позивач на виконання судового рішення отримав 328287,50 грн. Станом на теперішній час заборгованість ВАТ "Полтавагаз" на користь позивача становить 353485,85 грн., примусове стягнення яких не завершено.
Таким чином, позивач не виконав у встановлений термін обов"язків по сплаті позивачу грошових коштів, стягнутих рішенням господарського суду Полтавської області. від 14.10.2003 року по справі № 8/3, а тому позивачем нараховані інфляційні витрати за період з червеня 2005 року по травень 2008 року, 3 % річних за період з 26.06.2005 р. по 25.06.2008 р., тобто за час прострочення грошового зобов"язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом досліджено, що згідно з пунктом 3.7 статі 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу в процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Постановою Кабінету Міністрів від 07 грудня 22005 року № 1163 "Про затвердження порядку ведення реєстру підприємців паливо-енергетичного комплексу, що беруть участь у процесі погашення заборгованості та користування його даними" Міністерство палива та енергетики України визначено держателем реєстру, який приймає рішення про затвердження переліку підприємств ПЕК, що прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також по їх виключення з реєстру.
ВАТ "Полтавагаз" наказом Міністерства палива та енергетики від 10.11.2005 р. № 568 "Про затвердження переліку підприємств" у встановленому порядку внесено до відповідного переліку, про що свідчить виписка з реєстру.
Таким чином, ВАТ "Полтавагаз" є учасником процедури погашення заборгованості, яка встановлена зазначеним законом.
Постановою державного виконавця від 11.01.2005 року зупинено виконавче провадження щодо стягнення з ВАТ "Полтавагаз" основної суми заборгованості.
Між тим, з приписів п.3.7 статі 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування паливно-енергетичного комплексу" зупиненню підлягають виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу в процедурі погашення заборгованості.
Однак, як вважає позивач, інфляційні та річні не є мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами (сумою переплати за природний газ).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язаня або не виконав його у строк, виконаний договором або законів.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов"язання відповідача полягало у здійсненні поставки природного газу згідно укладених між сторонами по справі договорів № 5 від 03.01.1996 р., № 08К-41 М від 01.08.1999 р., № 7 від 01.01.2000р. та додаткових угод до вказаних договорів, згідно яких Полтавське ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" отримував природний газ від ВАТ "Полтавагаз".
Отже, зобов"язання відповідача полягало у здійсненні поставки природного газу, а не поверненні надлишково сплаченої позивачем грошової суми за отриманий природний газ.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2003 року по справі № 8/3, на яке посилається позивач як на підставу стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та річних, не є належним доказом існування між сторонами господарського договору на повернення переплати та виникнення у відповідача грошового зобов"язання перед позивачем.
Вказана обставина виключає застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки грошовим зобов"язанням є грошова сума, визначена договором.
Відповідно до ч.1 ст.175 Цивільного кодексу України, майнові зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання, регулюються Цивільним кодексом України. Господарські договори, що укладаються суб"єктами господарювання, укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, а також ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України.
Факт переплати позивачем грошової суми за спожитий природний газ без укладення договору про встановлення відповідальності за користуванням відповідачем сумою переплати не може бути підставою виникнення грошового зобов"язання відповідача в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного та матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 43, 82-84 ГПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Плеханова Л.Б.