ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
25.06.09 |
Справа №2а-531/09/2770 |
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Кравченко М.М., при секретарі Фімушкіної О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
за адміністративним позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Військової частини А0235 (99000, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1) про визнання дій командування військової частини А0235 неправомірними
Представники сторін:
позивач: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1;
представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б\н від 26.05.09;
Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Військової частини А0235 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення в розмірі 4873,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Конституції України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів, що призвело до порушення законних прав позивача, що передбачені вказаними нормативними актами.
Ухвалою суду від 26.05.2009 закінчене підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову.
Згідно зі ст.ст.27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А0235 про визнання дій командування військової частини А0235 неправомірними та стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення в розмірі 4873,26 грн. мотивуючі тим, що позивач знаходився на забезпеченні при військової частині А0235. При цьому позивач не забезпечувався продовольчим пайком, грошову компенсацію замість нього не отримував.
Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просить визнати дії відповідача неправомірними, відновити строк звернення до суду, стягнути з військової частини А0235 грошову компенсацію за продовольче забезпечення в розмірі 4873,26 грн. за період з 21 вересня 2007 року по 23 червня 2008 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №426 від 29 березня 2002 року вартість норми №10 - загальновійськового набору сухих продуктів складає 19,81 грн. на добу.
20 вересня 2007 року у справі №2а-759/07 Ленінським районним судом міста Севастополя було винесено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до військової частини А 0235 про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка з урахуванням встановленого індексу інфляції. Рішення набрало законної сили 02.10.2007 р.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлене, що 23.06.08 ОСОБА_1. був звільнений в запас по ст.63 п. «в», отже, стягненню підлягає грошова компенсація замість продовольчого пайка за період з 21 вересня 2007 року по 23 червня 2008 року, що складає 246 діб (по 19.81 грн. на добу) в сумі 4873,26 грн. з такого розрахунку: З 21 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року = 102 доби по 19.81 грн. на добу = 2020.62 грн. З 01 січня 2008 року по 23 червня 2008 року = 144 доби по 19.81 грн. на добу = 2852.64 грн. Всього: 4873.26 грн.
У судове засідання представник відповідача з'явився, позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення з підстав того, що, на думку відповідача, заборгованості з нарахування та виплати грошової компенсації на користь позивача у військової частини А0235 не зареєстровано, у зв'язку з тим, що на продовольчому забезпеченні позивач у військовій частині А0235 не знаходився. Також, на думку відповідача, згідно наданих заперечень, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог з огляду на колізії та протиріччя в діючому законодавстві.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу у Військових Збройних Силах України з 29.11.2006 по 23.06.2008, перебував на фінансовому забезпеченні у військової частині А0235, що є самостійною юридичною особою.
Згідно статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. .
Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці за рахунок держави забезпечуються речовим майном, продовольчими пайками під час проходження служби, або за бажанням можуть отримати грошову компенсацію за них.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№1459-III від 17 лютого 2000 року положення частини 2 статті 9 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»було призупинено.
Постановою Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації»затверджено норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України, відповідно до якої норма №7 не передбачена, тому позивач повинен був забезпечуватися за нормою №10 - загальновійськовий набір сухих продуктів, вартість якої складає 19,81 грн. на добу.
Суд приймає до уваги, що, хоча з 11 березня 2000 року була припинена дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині наявності у військовослужбовців права на отримання компенсації за продовольчий пайок на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№1459-III від 17 лютого 2000 року та на підставі Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№1577-III від 23 березня 2000 року, але відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про Збройні Сили України»№1934-XII від 6 грудня 1991 року набрала чинності стаття 16 вказаного Закону, згідно якої держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у міжнародних миротворчих операціях.
Таким чином, з 11.03.2000 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№1459-III від 17 лютого 2000 року призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№1577-III від 23 березня 2000 року, у пункті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" слова "речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них" замінено словами "продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна".
Частина перша статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, тому призупинення дії другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених чим Законом.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.
Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статей 1-2, 2, 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей складається з цього Закону, інших актів законодавства України, а також військових статутів Збройних Сил України. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
У зв'язку з викладеними обставинами суд повинен керуватися нормами Закону, якій набрав чинності у більш пізній час, тобто статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України»№1934-XII від 6 грудня 1991 року, яка набрала чинності з 2001 року.
Відповідно до частини 4 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно статті 22 Конституції України Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За таких обставин суд вважає, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№1459-III від 17 лютого 2000 року є таким, що звужує зміст і обсяг існуючих прав громадян, що суперечить статті 22 Конституції України.
Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на забезпеченні у військовій частині А0235, однак, продовольчим пайком або компенсацією замість нього не забезпечувався.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що заборгованості у нього перед позивачем не існує, тому що останній ніби то не перебуває на продовольчому забезпеченні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2009 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому компенсації за продовольче забезпечення за період з 21.09.2007 по 23.06.2008.
На вказану заяву позивач 16.02.2009 отримав відповідь відповідача із зазначенням того, що відповідач не може виплатити грошову компенсацію замість продовольчого пайку у зв'язку з відсутністю коштів на розрахункових рахунках (вих.№ 170 від 16.02.2009).
За вказаних підстав суд вважає, що причина пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважною, оскільки про порушення своїх прав і свобод позивач дізнався лише 11.02.2009, тобто коли позивач звернувся до відповідача зі вказаною заявою про виплату компенсації за продовольче забезпечення та отримав 16.02.2009 відповідь.
Суд вважає, що вказаною відповіддю на заяву позивача відповідач визнав факт існуючої заборгованості по виплаті грошової компенсації перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в сумі 4873,26 грн. підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст.100 ч.2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати дії командування військової частини А0235 з невиплати грошової компенсації замість належного продовольчого пайка за період з 21 вересня 2007 року по 23 червня 2008 року на користь ОСОБА_1 неправомірними.
3. Зобов'язати Військову частину А0235 (9900, м. Севастополь, вул. Соловйова, 1) виплатити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 4873,26 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят три гривні двадцять шість копійок) замість належного продовольчого пайка за період з 21 вересня 2007 року по 23 червня 2008 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя М.М.Кравченко
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
30.06.2009