АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/1408/12 Справа № 22ц-13259/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року м. Дніпропетровськ

26 січня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Дерев’янка О.Г.,

суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.

при секретарі Горлаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами до ОСОБА_4. зазначивши, що 15.02.2002 року між його матір’ю ОСОБА_6 та відповідачем укладено письмовий договір позики на суму 16200 грн. Термін повернення позики встановлено до 15 серпня 2002 року. У зв’язку з невиконанням зобов’язання, мати запропонувала передати тимчасово в заставу квартиру АДРЕСА_1, яку відповідач пообіцяв повернути після повернення йому суми боргу. У зв’язку з цим 13 листопада 2002 року між ними було укладено договір купівлі-продажу квартири, при цьому вартість квартири сторони зазначили 16200 грн., що складає суму боргу.

ОСОБА_4 в цей же день написав розписку про те, що цей договір носить виключно заставний характер, і зобов’язався повернути квартиру після отримання боргу.

01 серпня 2008 року померла ОСОБА_6, і весь цей час він думав, що мати так і не розрахувалась за позикоою. Але в лютому 2010 року він пригадав, що забирав деякі документи після смерті матері, серед яких знайшов дві розписки ОСОБА_4, в яких відповідач зазначав що отримав від матері кошти у розмірі 16200 грн., та розписку за якою ОСОБА_4 у зв’язку з повним погашенням боргу зобов’язався повернути їй заставну квартиру, а також виїхати та виписатися з неї. Оскільки мати за квартиру з відповідачем розрахувалась, а останній їй квартиру так і не повернув, позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним, застосувати до правовідносин Закон України Про заставу, застосувати наслідки недійсності угоди у вигляді повернення у власність матері спірної квартири, стягнути витрати.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3 зазначила про те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та апеляційної скарги у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. З ст.. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням зокрема у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. (а.с.5)

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.07.2009 року, за ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (Гаврилюк) визнано за кожним право власності по 1 \ 2 частині квартири АДРЕСА_2, (а.с.37 рішення апеляційного суду).

Судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з 07.09.2002 року по 27.07.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спірна квартира придбана ОСОБА_4 під час шлюбу з ОСОБА_7 (Гаврилюк) і зобов’язання щодо повернення боргу виникло також і у ОСОБА_7, оскільки квартира у відповідність до ч.І ст. 70 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. (а.с.36,37 рішення апеляційного суду)

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.. 181 ЦК УРСР (1963 року), в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 13 Закону України «Про заставу» передбачено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повиинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних право установчих документів.

Позивачем не надано суду доказів, укладання між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договорупоз ики, не надано суду також і нотаріально посвідченого договору застави квартири. Колегія суддів вважає, що посилання позивача на їх укладення є безпідставними, тому доводи прийняті бути не можуть.

Судом першої інстанції правильно в рішення зазначено, що надані суду розписки, які складено ОСОБА_4 прийняти не можна, оскільки вони суперечать вимогам ОСОБА_4 які він давав під час розгляду його позову про визнання за ним права особистої власності на спірну квартиру, придбану як зазналось відповідачем за особисті кошти взяті в борг у ОСОБА_8, оскільки ці доводи не пов’язуються з доводами відповідача щодо укладення позики та застави із ОСОБА_6, тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх до уваги.

Колегія суддів вважає, що посилання третьої особи ОСОБА_5 (ОСОБА_8) на те, що звернення позивача з цим позовом до суду, є ще однією спробою відповідача позбавити її прав на спірну квартиру та є вигаданими не спростовано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.

Керуючись ст.ст. 209,218,303, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючи

Судді