АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № Справа № 22ц-10041/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року м. Дніпропетровськ
25 листопада 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
ОСОБА_2,
Суддів: Черненкової Л.А., Михайловської С.Ю.
при секретарі Грало О.В.
розглянувши в судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4
Павловича
на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2010 року у цивільній справі
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання договорів купівлі-продажу удаваними у частині покупця та визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів. В обґрунтування позову зазначив, що 15 червня 2005 року він особисто у відповідача ОСОБА_5 придбав у власність п’ять квартир у будинку № 8 по вул.. Робоча м. Дніпропетровську, а саме: квартиру № 11, загальною площею 35,1 кв.м., житловою 18,2 кв.м.АДРЕСА_1 загальною площею 52,4 кв.м., житловою площею 25,1 кв.м.АДРЕСА_2 загальною площею 133,4 кв.м., житловою площею 59,5 кв.м.АДРЕСА_3 загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м.АДРЕСА_4 загальною площею 52,9 кв.м., житловою 30,2 кв.м. за 454 950 грн, що еквівалентно 90 000 доларам США. На час укладення угод у нього був відсутній паспорт, не мав можливості зареєструвати угоду на своє ім’я через складні сімейні обставини, та боячись, що відповідач продасть квартири іншому покупцю, договори купівлі-продажу були оформлені на ОСОБА_8, з яким був у дружніх стосунках, тому саме останній виступав покупцем.
ОСОБА_8 не давав кошти для придбання квартир, був присутній у нотаріуса, коли підписував угоди купівлі-продажу спірних квартир, фактично квартирами не користується, оскільки всі обов’язки власника виконує він сам, тому позивач просив суд задовольнити позов, визнавши недійсними (удаваними угодами), в частині особи покупця ОСОБА_8 договори купівлі продажу квартир, а також визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «Б-2» загальною площею 350.4 м2, що складається з двох поверхів, а саме: перший поверх - загальною площею 197,5 м2, другий поверх - 152,9 м2; літ. «К» - гараж, загальною площею 50.6 м2; літ.»Л» - гараж, загальною площею 82.9 м2; поз. № 1,2 - огорожа, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Робоча, 8..
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2010 року ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 - представник ОСОБА_4 посилається на неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається із наданих суду матеріалів справи, у АДРЕСА_5, загальною площею 35,1 кв.м., житловою 18,2 кв.м.АДРЕСА_6 загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м.АДРЕСА_7 загальною площею 52,9 кв.м., житловою 30,2 кв.м. належали ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі продажуАДРЕСА_8 загальною площею 52,4 кв.м., житловою площею 25,1 кв.м., належала ОСОБА_5 на підставі договору даруванняАДРЕСА_9 загальною площею 113,4 кв.м., житловою площею 59,5 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності належала ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
На підставі договорів купівлі-продажу від 15.06.2005 року ОСОБА_8 придбав зазначені квартири у відповідачів ОСОБА_7, оформивши відповідні договори купівлі- продажу у приватного нотаріуса ОСОБА_9, при цьому, як зазначено у договорах, грошові кошти продавець одержав від покупця до підписання цих договорів. Відповідно до копій витягу з Державного реєстру правочинів від 15.06.2005 року, набувачем спірних квартир є саме ОСОБА_8 (т.1 а.с.7-15)
Згідно розписки ОСОБА_5 від 15.06.2005 року, він отримав повну оплату за проданий дім по вул.. Робоча, 8 (Б-2) в м. Дніпропетровську від покупця ОСОБА_8 (т.1 а.с.56)
Крім того, рішенням третейського суду від 12.11.2007 року за ОСОБА_8 визнано право власності на нерухоме майно, а Саме літ. «Б-2» нежитлова будівля, загальною площею 350.4 м2; літ. «К» - гараж, літ.»Л» - гараж, № 1,2 - огорожа, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Робоча, 8. без введення в експлуатацію, з реєстрацією за ОСОБА_8 в ДМБТІ права власності на зазначені споруди. Це рішення третейського суду є чинним і у встановленому законом порядку не скасовано.(т.1 а.с. 150-152,153)
Відповідно до вимог ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, одо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до вимог ст.. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони на справді вчинили, відносини сторін регулюються правилами іцодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в рішенні про те, що позивачем не надано суду доказів щодо укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 правочину, який вчинено сторонами з метою приховати справжнього покупця, а саме позивача, і такі об’єктивні данні в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з аналізу обставин, досліджених судом першої інстанції, вбачається, що дійсно мав місце факт орендування ОСОБА_4 спірної нежитлової будівлі, і рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2008 року по справі № 14/34-08 зобов’язано ПП «Тотал ОСОБА_10» повернути власнику суб’єкту підприємницької діяльності - фізичні особі ОСОБА_8 предмет найму, що розташований за адресою вул.. Робоча, 8 \Б2, від 13.02.2008 року по справі №14/35-08 щодо повернення ОСОБА_4 нерухомого майна ОСОБА_8 що розташоване за адресою вул.. Робоча, 8 \Б2, № 23/144- 08 від 22.04.2008 року про стягнення з ПП «Тотал ОСОБА_10» - директор ОСОБА_4 на користь ПП ОСОБА_8 суми боргу, неустойки, штрафу тощо, (т.1 а.с. 171-176)
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу удаваними у частині покупця та визнання права власності.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, і з урахуванням викладених обставин не можуть бути прийняти до уваги.
Таким чином, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, і протягом двадцяти днів може
бути оскаржена в касаційному порядку.
Г оловуючий:
Судді: