ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 44/658 | 14.01.09 |
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Акціонерний банк “Укргазбанк”
до відповідача:1) Відкритого акціонерного товариства “Київський меблевий комбінат”;
2) Автогаражного кооперативу “Чайка”
про стягнення 186 810,32 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
Від позивача: Гах Н.Б.- представник (дов у справі)
від відповідача-1: Павлієнко О.І.- представник (дов у справі)
від відповідача-2: Білоус Ф.Й. –представник (дов у справі)
В судовому засіданні 14.01.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Відкрите акціонерне товариство “Акціонерний банк “Укргазбанк” до Відкритого акціонерного товариства “Київський меблевий комбінат” та Автогаражного кооперативу “Чайка” про стягнення 186810,32 грн. Позивач просить покласти на відповідачів судові витрати у повному обсязі.
Рішенням від 27.04.2006 р. № 44/658 Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 22.10.2007 р. № 44/658 апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу “Чайка” залишив без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2006 р. № 44/658 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 р. № 44/658 касаційну скаргу Автогаражного кооперативу “Чайка” задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2007 р № 44/658 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2006 р. № 44/658 скасовано, справу 44/658 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було з’ясовано правову природу спірних правовідносин, з урахуванням укладених між сторонами договорів, і правових наслідків, розірвання таких договорів за згодою сторін, та не визначено норми матеріального права, які підлягають застосовуванню до цих правовідносин, і як наслідок не встановлено дійсних прав та обов’язків сторін; також суди не з’ясували обставин, пов’язаних з врегулюванням сторонами наслідків припинення зобов’язань між ними на момент припинення, та не навели цим обставинам правової оцінки; висновок судів про наявність у відповідача зобов’язання сплатити позивачу спірні грошові кошти на підставі листів зроблений без наведення такому висновку правових підстав і без з’ясування правового змісту зобов’язання відповідача та задоволених грошових вимог; суди не звернули увагу на те, що заявлений позов обґрунтовано як застосуванням наслідків розірвання договору за згодою сторін, так і наявністю у відповідача зобов’язань за вказаним договором з оплати спірної заборгованості, та не навели правової оцінки таким суперечливим підставам позовних вимог, одночасне застосування яких виключається; судами не було перевірено доводів відповідача щодо не обґрунтованості розміру заявлених вимог, і не було наведено обґрунтування та розрахунків розміру стягнутих грошових коштів, з яких виходив суд, задовольняючи такі грошові вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2008 р. провадження у справі № 44/658-33/176 припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 року
апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу “Чайка” задоволено, ухвалу
Господарського міста Києва від 26.05.2008 р скасовано, справу 44/658-33/176 передано на розгляд до суду першої інстанції.
Справа 44/658-33/176 передана на розгляд судді Усатенко І.В. і ухвалою від 29.07.2008 р. № 44/658-33/176 прийнята до провадження.
В судових засіданнях 06.10.08, 03.11.08, 20.11.08, 11.12.08, 22.12.08, 12.01.09 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву, в зв’язку з чим рішення приймається зазначеною датою.
Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог і просить стягнути з АК “Чайка” на користь ВАТ АБ “Укргазбанк” збитки у сумі 149810,32 грн., судові витрати покласти на відповідача-2.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що в зв’язку з не належним виконанням контрагентами своїх договірних зобов’язань за договором від 11.01.00 та додатковою угодою № 1 від 14.06.02, ВАТ АБ “Укргазбанк” змушений був відмовитись від прийняття виконання в натурі; досяг домовленості між всіма контрагентами про розірвання вказаних договорів та повернення коштів у розмірі 149810,32 грн.
Відповідач-1 проти позовних вимог щодо себе заперечує і просить в цій частині позову відмовити, обґрунтовуючи заперечення тим, що свої зобов’язання за договором від 11.01.00 на підставі додаткової угоди № 1 від 14.06.02 були ним передані відповідачеві-2, а тому підстав для стягнення з нього збитків не має.
Відповідач-2 проти позову заперечує і просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач не надав доказів виконання своїх зобов’язань за договором від 11.01.00 та додатковою угодою № 1 від 14.06.02 (оплати вартості 10 гаражів). Сума збитків, що просить стягнути позивач не підтверджена належними доказами, і виведена з акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем-1, котрий відповідач-2 не підписував, а сума вказана в акті вирахувана з усіх правочинів, що мали місце між ВАТ АБ “Укргазбанк” та АТВТ “Київський меблевий комбінат”. Також відповідач-2 просить застосувати строк позовної давності.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва , -
ВСТАНОВИВ:
Згідно п. 1.2 Статуту ВАТ АБ “Укргазбанк” (затверджений протоколом № 2 від 05.11.05 Загальних зборів учасників ВАТ АБ “Укргазбанк”, зареєстрований НБУ 28.02.06, зареєстрований державним реєстратором 01.03.06) ВАТ АБ “Укргазбанк” є правонаступником Українського комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу “Укрнафтогазбанк”.
11.01.00 між АБ “Укргазбанк” правонаступником АКБ “Укрнафтогазбанк” та ВАТ “Київський меблевий комбінат” укладено договір про співробітництво, відповідно до якого сторони домовились спільно діяти в галузі благоустрою території ВАТ “Київський меблевий комбінат” шляхом будівництва в установленому законом порядку індивідуальних гаражів на 480 місць по вул. Фрунзе, 82 (Новокостянтинівська,1) у Подільському районі м. Києва. (п. 1.1 Договору).
П. 2.1.5 Договору комбінат зобов’язується по закінченню будівництва гаражів і здачі їх в експлуатацію передати у власність банку на умовах п. 3.3 даного договору по акту приймання-передачі гаражі у кількості згідно домовленості сторін.
П. 2.2 Договору банк зобов’язується оплатити творчо-архітектурній майстерні “Ді-До” КОСА України вартість виготовлення проектно-кошторисної документації; здійснити оплату пайового внеску у сумі 50140,00 грн. Управлінню економіки Київської міської державної адміністрації згідно договору № 6 від 01.12.99 через Фінансове управління КМДА на окремий рахунок місцевого бюджету; після закінчення будівництва гаражів і передачі їх на баланс Банку у кількості згідно домовленості здійснити оплату їх вартості.
Після отримання проектно-кошторисної документації комбінат здійснює повний розрахунок з банком по фактичним витратам на виготовлення проектно-кошторисної документації з урахуванням суми пайового внеску Управлінню економіки КМДА. Розрахунок оформляється актом приймання-передачі гаражів, що будуються, по вартості згідно цін проектно-кошторисної документації на момент отримання проекту. (п. 3.3 Договору).
В разі не виконання зобов’язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені збитки у відповідності до чинного законодавства. ( п. 4.1 Договору).
Договір вступає в силу з дня підписання і діє до закінчення будівництва гаражів. У разі не виконання зобов’язань за договором однією із сторін інша сторона може у встановленому порядку розірвати договір, про що попереджає іншу сторону за 45 днів. (п. 5.1, 5.2 Договору).
У разі реорганізації, ліквідації сторін чи передачі своїх прав і обов’язків за даним договором третій особі, умови даного договору для правонаступника являються обов’язковими. (п. 6.1 Договору).
Відповідно до ст. 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного
підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Тобто між сторонами за договором від 11.01.00 фактично виникли зобов’язання за договором сумісної діяльності.
Відповідно до ст. 432 ЦК України для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
14.06.08 АТВТ “Київський меблевий комбінат”, ВАТ АБ “Укргазбанк” та АК “Чайка” уклали додаткову угоду № 1 до договору про співробітництво від 11.01.00, відповідно до якої кооператив (відповідач-2), що являється правонаступником комбінату (відповідач-1) в частині будівництва і експлуатації гаражів, після завершення будівництва і вводу в експлуатацію споруд міні автосервісу і магазину супутніх товарів в комплексі з гаражами за адресою: вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі м. Києва згідно проектної документації узгодженої і зареєстрованої у Головному управлінні архітектури і містобудування, зобов’язується передати, а банк отримує у власність 10 гаражів в осях А-Б від 4 до 15 осей згідно акту звірки платежів між комбінатом і банком. З моменту підписання акту звірки платежів 14.06.02 розрахунки банку і комбінату здійснені за 10 збудованих гаражів у вказаних осях. Акт звірки платежів являється невід’ємною частиною даної додаткової угоди.
Тобто, АК “Чайка” прийняло на себе зобов’язання АТВТ “Київський меблевий комбінат” за договором сумісної діяльності, зокрема, по передачі збудованих гаражів.
В акті звірки витрат, пов’язаних з будівництвом гаражів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82 (Новокостянтинівська, 1) Подільський район між ВАТ АБ “Укргазбанк” та ВАТ “Київський меблевий комбінат” станом на 10.06.02 ВАТ АБ “Укргазбанк” здійснено витрат на суму 186810,32 грн.
Позивач вважає суму, вказану у акті звірки доведеною та такою, що не підлягає доказуванню іншими документами.
Акт звірки –це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, розрахунками. Саме первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов’язків.
Акт звірки не може бути беззастережним доказом наявності заборгованості та її розміру. Суд бере до уваги дані з акту звірки з урахуванням, наданих до матеріалів справи первинних документів.
До матеріалів справи надані копії платіжних доручень на суму 186810,32 грн., відповідно до яких банком перераховувались кошти, однак, вони датовані 90-ми роками, тобто до укладення позивачем та відповідачем-1 договору від 11.01.00, за яким відповідач-2 прийняв на себе зобов’язання. Таким чином, у будь-якому випадку вказані платіжні доручення не можуть бути підставою для виникнення у відповідача-2 зобов’язань по поверненню коштів, перерахованих за платіжними дорученнями, оскільки, вони не охоплюються обсягом зобов’язань прийнятим АК “Чайка” за додатковою угодою № 1 від 14.06.02. Крім того, у платіжному документі обов’язковим реквізитом є призначення платежу, в якому чітко вказується підстава для перерахування певних грошових коштів (зокрема договір). Лише у копії платіжного доручення № 313 від 21.01.00 на суму 50140,00 грн. вказано призначення платежу: пайовий внесок згідно договору від 11.01.00.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Судом витребовувались оригінали первинних документів, на підтвердження факту перерахування коштів за договором від 11.01.00. Позивач надав до матеріалів справи акти про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню та акт приймання на утилізацію від 21.06.05, на підтвердження факту знищення оригіналів меморіальних та касових документів. Таким чином, фактично не вбачається можливість оглянути оригінали первинних документів на підтвердження факту перерахування коштів позивачем на виконання договору від 11.01.00.
Позивач звернувся до відповідачів з пропозицією розірвати договір про співробітництво від 11.01.00 та додаткову угоду № 1 від 14.06.02 (лист від 30.07.03 № 3810).
Відповідач-1 надав відповідь від 10.09.03 № 333, в якій погодився з розірванням договору від 11.01.00 та додаткової угоди № 1 від 14.06.02. ВАТ АБ “Укргазбанк” має отримати кошти у розмірі 186810,32 грн. від АК “Чайка”.
Відповідач-2 надав відповідь від 10.09.03 № 04, в якій погодився з розірванням договору від 11.01.00 та додаткової угоди № 1 від 14.06.02. Повернення коштів у розмірі 186810,32 грн. відповідач-2 пропонував оформити шляхом підписання угоди, якою визначити графік повернення коштів, після надання копій первинних документів, на підставі яких ВАТ АБ “Укргазбанк” здійснював оплату коштів.
Відповідач-2 здійснив часткове повернення грошових коштів у розмірі 37000,00 грн. 22.12.03 (згідно запропонованого відповідачами позивачу графіку у листі № 432), що підтверджується банківською випискою з особового рахунку з 01.12.03 по 15.02.06.
Фактично усі сторони погодили припинення договору від 11.01.00 та додаткової угоди № 1 від 14.06.02 з 11.09.03.
Позивач у своїх поясненнях посилається на те, що відповідно до ст. 154, 156 ЦК УРСР якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути
укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом
складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом
обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними
стороною, яка їх надсилає. Якщо така пропозиція зроблена в письмовій формі, договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом нормально необхідного для цього часу.
Тобто, позивач вважає, що направивши відповідачам листи про розірвання договору від 11.01.00 та додаткової угоди № 1 від 14.06.02 та отримавши від відповідача-1 схвальну відповідь, він уклав нові договори шляхом обміну листами, якими передбачив повернення йому грошових коштів у розмірі 186810,32 грн.
Відповідно до ст. 158 ЦК УРСР відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією.
Однак, зі змісту листа відповідача-2 вбачається не досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов правочину, оскільки, пропонується укладення окремої угоди щодо повернення суми 186810,32 грн. Тобто, лист відповідача-2 є новою офертою, яка не була акцептована позивачем. Так як, позивач та відповідач-2 не підписували будь-яких додаткових угод, а позивач іншими листами не узгодив графік погашення, запропонований відповідачами, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких договірних зобов’язань між сторонами спору після припинення дії договору про співробітництво від 11.01.00 та додаткової угоди № 1 від 14.06.02.
Оскільки, договірні правовідносини між сторонами за договором від 11.01.00 та додатковою угодою № 1 від 14.06.02 виникли, існували та припинились до набрання чинності 01.01.04 Цивільним кодексом України, то до них судом застосовуються норми чинного на той час Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Тобто, лише позивач наділений правом змінювати підставу позову, суд, в свою чергу, правом самостійно змінювати підставу позову не наділений. Оскільки, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю договірних зобов’язань між ним та відповідачем-2 (договір укладено шляхом обміну листами), то суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що вказані зобов’язання не виникли у сторін, в зв’язку з не досягненням згоди щодо істотних умов договору (договір не був укладений).
Оскільки, позивач наголошує на не виконанні зобов’язань за договорами, укладеними шляхом обміну листами, якими, як він вважає, передбачено повернення коштів у розмірі 149810,32 грн., то вказані кошти не можуть вважатися збитками у розумінні статей 203 ЦК УРСР та ст. 224 ГК України, ст. 623 ЦК України, на які посилається позивач.
Згідно з ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач не надав належних доказів існування у відповідача-2 зобов’язань по сплаті коштів у розмірі 149810,32 грн. та не надав належних доказів існування зобов’язань саме у витребовуваній сумі.
Відповідач-2 звернувся з заявою про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Позивач вважає відповідача-2 зобов’язаним перед ним на підставі укладених договорів шляхом обміну листами, які датуються 30.07.03 (направлення оферти), 10.09.03 (акцепт, як вважає позивач). Таким чином, трирічний строк позовної давності спливає за ЦК УРСР 10.09.06.
З 01.01.04 набрав чинність Цивільний кодекс України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки, позивач звернувся до суду 12.12.05, то строк позовної давності ще не сплив, а тому підстав для його застосування у суду не має.
З огляду на вище вказане, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв’язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст.. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ :
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя | І.В.Усатенко |
Дата підписання 14.01.2009