ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  1/305

06.07.09

За позовом                     Комунального підприємства «Тепломережа»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»

Про                              стягнення 18 538,96 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Вієт О.М.,  довіреність № б/н від 25.05.2009 р.;

                              Чеверда Г.О., довіреність б/н від 25.05.2009р.

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Тепломережа»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 18538,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином умови договору № К 02344  від 02.08.2007р.

Ухвалою суду від 14.05.2009р. порушено провадження у справі № 1/305 та призначено розгляд на 06.07.09.

26.06.2009р. позивачем подано до відділу діловодства документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, та клопотання про збільшення позовних вимог.

03.07.2009р. до відділу діловодства відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника, та визнав позовні вимоги частково, в частині визначеній актом звірки взаєморозрахунків.

06.07.2009р. в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору та підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, також надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2007року між позивачем та відповідачем було укладено договір № К 002344  про надання послуг по постачанню нафтопродуктів (далі –договір).

Відповідно до умов вищенаведеного договору відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповував в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надавав послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно отриманих пластикових карток (далі –ПК).

Станом на 01.02.2009р. залишок на особовому рахунку позивача складав 18784,58 грн., останній день отримання послуг від відповідача 16.02.2009р., що підтверджується бухгалтерськими документами.

Залишок на особовому рахунку позивача, станом на день подачі позову до суду, складає 16788,58 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Позивач звертався до відповідача з претензію № 460 від 17.03.2009р., в якій просив повернути кошти, проте відповідач ніяк не відреагував на наведений лист.

В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 18538,96 грн. боргу, а саме: 16788,58 грн. –основного боргу, 1175,20 грн. –7% штрафу, 486,87 грн. –інфляційних втрат, 88,31 грн. –3% річних, та покласти на нього судові витрати.

26.06.2009р. позивач подав до відділу діловодства заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив стягнути з відповідача 395,64 грн. – плати за обслуговування ПК.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не виконав, взятих на себе договором зобов’язань, а заборгованість в сумі 16788,58 грн. не повернув.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

03.07.2009р. до відділу діловодства суду надійшла заява відповідача, в якій останній визнав суму основної заборгованості.

Суд розглянувши заяви сторін, вирішив задовольнити позов в частині стягнення основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, плати за обслуговування ПК та судових витрат.

В частині стягнення штрафу суд відмовив, оскільки позивач не зміг обґрунтувати метод нарахування штрафу, та враховуючи той факт, що умовами договору стягнення штрафу не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі  189,35 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 118, 00 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором надання послуг доведена матеріалами справи, та визнана відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м.Київ, пл. Святошинська 1, к. 272, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Комунального підприємства «Тепломережа»(83096, м.Донецьк, вул. Куйбишева 109, код 05473192) 16788 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 58 коп. –основного боргу, 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 87 коп. –інфляційних втрат, 88 (вісімдесят вісім) грн. 31 коп. –3% річних, 395 (триста дев’яносто п’ять) грн. 64 коп. –плати за обслуговування ПК, держмито в розмірі 189 (сто вісімдесят дев’ять)грн. 35 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                         В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 07.07.2009р.)