Єдиний унікальний номер (справа №) 216/8807/15-ц

Номер провадження у суді 2/216/828/16

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 лютого 2016 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Буданцевої О.А.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" та ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" та ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 31.01.2014 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу винесено заочне рішення по цивільній справі №216/5458/13-ц за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 04.09.2015 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу виніс ухвалу, якою відмовив в задоволені заяви про перегляд заочного рішення суду. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою на заочне рішення суду. Попередній розгляд апеляційної скарги призначено на 09-05 годин 22.12.2015 року. 20.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 була укладена Генеральна кредитна угода № 014/03-03/1818, в рамках якої того ж дня було укладено кредитний договір № 014/03-03/1819. У 2009 році до позивача звернулася ОСОБА_4 з проханням стати поручителем її кредитного зобов’язання, оскільки цього вимагає ОСОБА_3, після чого між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та позивачем було укладено договір поруки № 12/110-40/1818/5 від 18.12.2009 року. При укладанні цього договору поруки ОСОБА_2 стало відомо про існування іншого виду забезпечення кредитного договору з іншим поручителем, а саме з ОСОБА_5, який помер 23.08.2013 року. Про те, що у ОСОБА_4 виникла заборгованість за кредитним договором позивач довідався тільки на стадії перегляду заочного рішення по цивільній справі №216/5458/13-ц, коли ОСОБА_4 надала копії позовної заяви та копію заочного рішення по зазначеній справі. Позивач просить визнати договір поруки № 12/110-40/1818/5 від 18.12.2009 року припиненим.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надав суду письмову заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник ОСОБА_4, який належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надав суду письмову заяву, в якій визнав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.

Представник публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», який належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 23 лютого 2016 року, в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 була укладена Генеральна кредитна угода №014/03-03/1818, в рамках якої того ж дня було укладено кредитний договір №014/03-03/1819. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор, на положеннях та умовах даного договору, надав ОСОБА_4 кредит в сумі 50000 доларів США зі сплатою відсотків 13 % річних строком на 84 місяці з погашенням відповідно до графіка погашення. У забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 20.06.2006 року № 014/03-03/1819 з боку позичальника 18 грудня 2009 року між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 12/110-40/1818/5.

Матеріалами справи також підтверджено, згідно до п 1.1 розділу 1 кредитного договору викладеного в новій редакції у відповідності до додаткової угоди № 014/03-03/1819/2 від 12.08.2010 року з текстом якої був ознайомлений, про що свідчить підпис позивача, Кредитор на положеннях і умовах цього Договору, надає позичальнику споживчий кредит в сумі 50000,00 (п’ятдесят тисяч) доларів США 00 центів із сплатою 13,0 (тринадцяти) відсотків річних, починаючи з 18.12.2009 року до 11.05.2011 року 15,0 (п'ятнадцять) відсотків річних. У випадку невиконання позичальником обов’язків, передбачених п. 5.6. цього договору відсоткова ставка по кредиту з 12.05.2011 року становить 17,0 % річних.

Позивач, звертаючись із позовними вимогами про визнання договору поруки припиненим, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, зазначив, що у порушення вимог законодавства та умов договору поруки від 18.12.2009 року № 12/110-40/1818/5, не отримавши письмової згоди від поручителя, банком в односторонньому порядку було неодноразово збільшено розмір річної процентної ставки за користування позичальником кредитними коштами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що спірні відносини виникли у зв’язку із виконанням договору поруки від 18.12.2009 року № 12/110-40/1818/5, укладеного у забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 20.06.2006 року № 014/03-03/1819 з боку позичальника між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4, тому до нього мають бути застосовані норми ЦК України, що регулюють питання забезпечення зобов’язань порукою.

За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Судом встановлено, що за умовами п. 4.2. договору поруки № 12/110-40/1818/5 від 18 грудня 2009 року строк та умови виконання цього договору можуть бути переглянути лише з письмової згоди сторін договору.

Матеріалами справи підтверджено, що 18 грудня 2009 року було укладено додаткову угоду № 04/03-03/1819/1, якою внесено зміни до кредитного договору № 014/03-03/1818 від 20 червня 2006 року, проте згоду на зміни умов кредитного договору відповідно до вищевикладеної додаткової угоди надав ОСОБА_5, а 12 серпня 2010 року укладено додаткову угоду № 014/03-03/1819/2, якою внесено зміни до кредитного договору № 014/03-03/1818 від 20 червня 2006 року, проте згоду на зміни умов кредитного договору відповідно до вищевикладеної додаткової угоди надав ОСОБА_5. При цьому згоди ОСОБА_2 на такі зміни отримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим (п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Судом звертається увага на ту обставину, що договір поруки №12/110-40/1818/5 від 18.12.2009 року, укладений між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2, не містить умов, за якими сторони угоди передбачили можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя, а навпаки передбачено заборону на такі дії без одержання згоди поручителя на такі зміни.

Крім того у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 N10-1393/0/4-12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» підтримано вказану правову позицію із посиланням на рішення Верховного Суду України, ухвалені при вирішенні аналогічних спорів.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України, статті 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена).

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правовою захисту, не заборонений законом.

Отже, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим (постанови від 21 травня року 2012: N 6-69цс11, N 6-18св11, N 20цс11, N 88цс11).

Отже, з урахуванням встановлених обставин підвищення ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» процентної ставки за кредитним договором № 014/03-03/1819 від 20 червня 2006 року суд дійшов висновку про збільшення відповідальності поручителя, яке відбулось без одержання згоди ОСОБА_2 на такі зміни основного зобов’язання, що має наслідком припинення поруки за договором від 18 грудня 2009 року № 12/110-40/1818/5.

За приписами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, станом на момент звернення до суду.

Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 215-218, 224-233, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 553, 559 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року N5, суд –

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_6 Миколайовича задовольнити.

Визнати договір поруки № 12/110-40/1818/5 від 18.12.2009 року, укладений між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2, припиненим.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) та публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» (ЄДРПОУ 19358201, МФО 305653) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) по 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Кузнецов