ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" серпня 2011 р. Справа № 12/120-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Вултекс»
про стягнення заборгованості у розмірі 6 667,26 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
07 липня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Вултекс»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 6 667,26 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на постачання нафтогазопродуктів через мережу АЗС №1258 від 02.11.2009 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався поставити відповідачу нафтогазопродукти (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлений товар не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5 638,55 грн., 537,39 грн. пені, три проценти річних у розмірі 113,54 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 377,78 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2011 року, справу призначено до розгляду 09.08.2011 року.
09 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 23.08.2011 року.
20.07.2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Ірпінь, с.м.т. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
23 серпня 2011 року представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
02 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вултекс»(далі –відповідач) був укладений договір на постачання нафтогазопродуктів через мережу АЗС №1258 (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався поставити відповідачу нафтогазопродукти (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлений товар не оплатив.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 638,55 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЦБКК-0020860 від 29.10.2010 року, №ЦБКК-0021574 від 16.11.2010 року, №ЦБКК-0021741 від 22.11.2010 року, №ЦБКК-0023176 від 30.11.2010 року, №ЦБКК-0024346 від 01.12.2010 року, а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується актами приймання-передачі від 29.10.2010 року, 16.11.2010 року, 22.11.2010 року, 30.11.2010 року, 01.12.2010 року, проте не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5 638,55 грн., 537,39 грн. пені, три проценти річних у розмірі 113,54 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 377,78 грн.
29 березня 2011 року сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 5 638,55 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.
Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 5 638,55 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 537,39 грн. пені, три проценти річних у розмірі 113,54 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 377,78 грн.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
П. 6.3 договору передбачено, що позивач, на підставі наданого відповідачем замовлення, протягом 3-х днів надсилає відповідачу рахунок-фактуру, який підлягає оплаті останнім протягом одного робочого дня з дати отримання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
П. 8.5 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем визначених умовами даного договору строків оплати заборгованості за фактично поставлений відповідачу, але не оплачений останнім товар, позивач має право нарахувати , а відповідач в цьому випадку зобов’язується сплатити, пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми вартості поставленого, але не оплаченого товару.
Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 02.11.2010 року до 02.05.2011 року, суму боргу у розмірі 5 638,55 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 386,53 грн., що підлягають стягненню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 02.11.2010 року до 04.05.2011 року складає 245 днів, тому три проценти річних від суми 5 638,55 грн. становлять 104,02 грн., що підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 02.11.2010 року до 04.07.2011 року у 2010 році: у листопаді –100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні – 100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); у 2011 році: у січні –101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому –100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні –101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні –101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні –100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні – 100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні –98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 5 638,55 грн., складає 386,11 грн. (за розрахунком суду).
Беручи до уваги, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 377,78 грн., стягненню підлягає саме ця сума.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «Вултекс»про стягнення заборгованості у розмірі 6 667,26 грн. задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вултекс»(Київська обл., м. Ірпінь, с.м.т. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, код 31530097) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО-КАРТА»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Господарська, 1В, код 36291384) основний борг у розмірі 5 638,55 грн. (п’ять тисяч шістсот тридцять вісім грн. 55 коп.); 386,53 грн. (триста вісімдесят шість грн. 53 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 104,02 грн. (сто чотири грн. 02 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 377,78 грн. (триста сімдесят сім грн. 78 коп.); 99,55 грн. (дев’яносто дев’ять грн. 55 коп.) витрат на сплату державного мита; 230,32 грн. (двісті тридцять грн. 32 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 29.08.2011 року.