ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" серпня 2011 р. Справа № 12/114-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом споживчого товариства «УТФ»
до приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №19 від 20.06.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 –представник (довіреність від 16.03.2009 року),
ВСТАНОВИВ:
30 червня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява споживчого товариства «УТФ»(далі –позивач) до приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору на постачання сільськогосподарської продукції №26-ОПТ від 16.02.2010 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався поставити відповідачу сільськогосподарську продукцію (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі. Проте відповідач поставлений товар оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 44 400,00 грн., 8 800,00 грн. штрафу, три проценти річних у розмірі 339,39 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 554,00 грн.
У позовній заяві містилось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах заявленого позову, яке не підлягало задоволенню судом, оскільки позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2011 року, справу призначено до розгляду 02.08.2011 року.
02 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 16.08.2011 року.
13 липня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, 205, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
16 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Крім цього, долучила до матеріалів справи обґрунтований розрахунок позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, борг перед позивачем у розмірі 24 400,00 грн. визнав, проти стягнення з нього 8 800,00 грн. штрафу, суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 554,00 грн. та трьох процентів річних у розмірі 339,39 грн. заперечував.
У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.08.2011 року.
19 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
16 лютого 2010 року між споживчим товариством «УТФ»(далі –позивач) та приватним сільськогосподарським підприємством «Шевченківське»(далі –відповідач) був укладений договір на постачання сільськогосподарської продукції №26-ОПТ (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу сільськогосподарську продукцію (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71 400,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару №9 від 16.02.2011 року, а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреністю №26 від 16.02.2011 року, виданою відповідачем особі, уповноваженій на отримання товару від позивача, проте оплатив його частково, а саме в сумі 27 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №159 від 23.03.2011 року, №204 від 06.04.2011 року, №214 від 15.04.2011 року, №313 від 08.06.2011 року.
16 серпня 2011 року в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, зазначив, що 30 червня 2011 року відповідач частково оплатив заборгованість перед позивачем, а саме у сумі 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача, долученою до матеріалів справи.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 20 000,00 грн. підлягає припиненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні борг перед позивачем у розмірі 24 400,00 грн. визнав, документів, що підтверджують його оплату, суду не надав.
Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 24 400,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 8 800,00 грн. штрафу, три проценти річних у розмірі 339,39 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 554,00 грн.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
П. 4.1 договору передбачено, що відповідач, здійснює оплату в українських гривнях, шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок постачальника, протягом одного банківського дня, згідно рахунку-фактури на завантажений у автотранспорт товар, якщо інше не вказано у специфікаціях до даного договору.
Відповідно до специфікації на постачання макухи соняшника (далі –специфікація), що є додатком до договору, передплата за товар, здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів, згідно дати рахунку-фактури.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо інше не передбачено законом або договором, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
П. 5.4 договору передбачено, що у разі не оплати партії товару, або за порушення строків оплати, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості партії товару, вказаної у специфікації до даного договору.
З розрахунку позивача вбачається, що штраф розрахований ним, виходячи з суми заборгованості відповідача за неоплачений товар, що існувала на момент звернення до суду з позовною заявою.
Разом з тим, згідно з п. 4.2 договору, платіж за даним договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення відповідачем коштів на банківський рахунок, що визначений у даному договорі.
30 червня 2011 року, у день порушення провадження у справі, відповідачем було перераховано на користь позивача частину боргу у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, долученою до матеріалів справи.
Так, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою борг відповідача становив 24 400,00 грн.
Таким чином, суд вважає, що розмір штрафу, враховуючи борг у сумі 24 400,00 грн., ставку штрафу, погоджену сторонами в розмірі 20%, становить 4 880,00 грн., які підлягають стягненню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 21.03.2011 року до 21.06.2011 року складає 93 дні, тому три проценти річних від суми 24 400,00 грн. становлять 420,24 грн. (за розрахунком суду).
Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 339,39 грн., стягненню підлягає саме ця сума.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 17.03.2011 року до 31.05.2011 року: у березні –101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні –101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні –100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 24 400,00 грн., складає 1 233,40 грн., які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. основного боргу припинити.
Позов споживчого товариства «УТФ»до приватного сільськогосподарського підприємство «Шевченківське»про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченківське»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, 205, код 30796166) на користь споживчого товариства «УТФ» (Київська обл., Вишгородський р-н, с. Козаровичі, вул. Кірова, 2Б, код 30839403) основний борг у сумі 24 400,00 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.); 4 880,00 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят грн. 00 коп.) штрафу; три проценти річних у розмірі 339,39 грн. (триста тридцять дев’ять грн. 39 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 233,40 грн. (одна тисяча двісті тридцять три грн. 40 коп.); 308,52 грн. (триста вісім грн. 52 коп.) витрат на сплату державного мита; 207,48 грн. (двісті сім грн. 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 22.08.2011 року.