ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.07.09 Справа № 09-07/110-3/92/09
Суддя Соловйов В.М.
За позовною заявою заступника прокурора міста Запоріжжя
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах –Державної екологічної інспекції в Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна”, м. Запоріжжя
про відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення Закону України “Про атмосферне повітря” в сумі 177 547, 31 грн.
Суддя Соловйов В.М.
Представники:
від прокуратури: Руда В.Я., помічник прокурора м. Запоріжжя, посвідчення № 156 від 30.01.2009р.
від позивача: Макаренко В.М., завідувач юридичного сектору, довіреність № 4/3 від 27.01.2009р.
від відповідача: Кришталь А.М., начальник юридичного відділу, довіреність №01 від 02.01.2009р.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.03.2009р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 26.01.2009р. у справі № 09-07/110, якою у прийнятті позовної заяви заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції в Запорізькій області до ВАТ “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна” про відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення Закону України “Про атмосферне повітря” в сумі 177 547, 31 грн. відмовлено. Справу №09-07/110 передано на розгляд господарського суду Запорізької області.
Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 09.04.2009р. № 271 справа № 09-07/110 передана на розгляд судді Соловйову В.М.
Ухвалою від 09.04.2009р. справу № 09-07/110 прийнято до провадження суддею Соловйовим В.М. з привласненням їй іншого номеру –№ 09-07/110-3/92/09. Справу до судового розгляду в судовому засіданні призначено на 07.05.2009р. об 11 годині 30 хвилин.
В судовому засіданні 07.05.2009р. оголошувалась перерва до 09.06.2009р. об 11 годині 30 хвилин.
Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 03.06.2009р. строк вирішення спору по справі № 09-07/110-3/92/09 продовжений на один місяць –до 09.07.2009р.
Ухвалою від 03.06.2009р. розгляд справи було перенесено на 02.07.2009р. о 16 годині 00 хвилин.
За згодою представників позивача, відповідача та прокурора в судовому засіданні 02.07.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи представники сторін та прокурор вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просять стягнути з відповідача суму 177 547, 31 грн. відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення Закону України “Про атмосферне повітря.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначили наступне.
Внаслідок невиконання відповідачем заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до дозволених викидів, позивачем нарахована шкода за період з 01.01.2007р. по 01.04.2007р. на загальну суму 177 547, 31 грн.
На підставі “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Міністерством екології безпеки України від 18.05.1995р. № 38, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.05.1995р. № 157/693 позивачем виконано розрахунок розміру завданої шкоди.
Зазначеною методикою передбачено, що при невиконанні у встановлені терміни заходів по досягненню нормативів гранично допустимих викидів розрахунки наднормативних викидів здійснюються як різниця між фактичною потужністю викиду, яка підтверджена результатами інструментальних вимірів і величиною нормативу викиду після впровадження заходу, з урахуванням терміну, що минув після його запланованого закінчення.
Час роботи джерел викидів в режимі наднормативного викиду визначений у відповідності з довідками підприємства про фактичні години роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу (від 07.05.2008р. № 84/751, від 24.07.2008р., № 84/1332, від 16.12.2008р., № 84/2144).
Потужність фактичних викидів зафіксована у протоколах вимірювань.
Методикою передбачено, що нарахування збитків продовжується до виконання заходу і зменшення обсягів викидів по даному джерелу до величин, передбачених проектом нормативів ГДВ. Таким чином, проведення повторного відбору проб та вимірювань непотрібно. У подальших розрахунках розміру шкоди використовуються значення вже визначеної потужності викидів.
Джерело викиду № 359 (електродугова піч № 8 сталеплавильного цеху № 3) за період з 01.01.2007р. по 01.04.2007р. фактично відпрацювала 1 647 годин.
Позивач вважає, що не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки відповідач повинен довести, що у діях його підприємства відсутня вина у заподіянні шкоди.
В судовому засіданні представник позивача та прокурор просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі на підставі наведеного.
ВАТ “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна” проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у “Відгуку” на позовну заяву № 2-15 від 07.05.2009р.
Зокрема зазначив, що посилання позивача на ст. 33 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” згідно якої встановлена відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря є безпідставним, так як правопорушення передбаченого ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” ВАТ “Дніпроспецсталь” не скоювало.
Позивач вважає, що ВАТ “Дніпроспецсталь” проводило шкідливі викиди в атмосферне повітря в четвертому кварталі 2006р. без спеціального дозволу на такі викиди по конкретному джерелу шкідливих викидів, не виконало передбачені ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” обов’язки, внаслідок яких завдано шкоди на суму 177 547, 31 грн.
Відповідач вважає протиправними дії Державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області, які проявилися в тому, що управління, продовжуючи дію Дозволу № 230446 від 16.03.2001р., одночасно відмовлялось визнавати продовженим до кінця 2007р. сам зміст, умови цього дозволу.
Вказані вище дії управління виходили за межі їх повноважень, управління діяло без належних підстав та у спосіб який не встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002р. та наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 183 від 16.05.2002р. Міністерство визначило, що раніше видані Дозволи діють до видачі нових згідно з Планом робіт на 2002-2005р.р. Таким чином, Міністерство наказом № 183 визначило, що раніше видані Дозволи діють вже не тільки на вказаний в них термін (як вказано в Постанові КМУ № 302), а й більше - до видачі нових тобто передбачалось, що дія Дозволів продовжується до видачі нових.
Постановою № 302 Кабінет Міністрів України визначив, що раніше видані Дозволи діють на термін їх видачі та при видачі нових Дозволів необхідно застосовувати новий порядок, при цьому в п. 2 вказаної постанови зазначено, що Міністерство охорони здоров’я повинно було розробити і затвердити Інструкцію про загальні вимоги до оформлення документів, якими обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств у 2002р.
Впродовж 2002-2005р.р. Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами розроблено не було, а також не були розроблені та прийняті в дію нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел (ГДВ).
За вказаних вище обставин, в період з 01.01.2003р. та по липень 2006р. (період прийняття Інструкції та нормативів граничнодопустимих викидів ГДВ) неможливо було видавати нові Дозволи з терміном дії не менше п’яти років.
Також, слід вважати що вищевказаними приписами та листами ВАТ “Дніпроспецсталь” переносились строки отримання нового Дозволу. Тим самим продовжувалась дія Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. з його складовими частинами, бо іншого не передбачав наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 183 від 16.05.2002р.
Продовження дії Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області своїми приписами та листами з усіма додатками до 31.12.2007р. з показниками встановленими станом на 2002р. визнано постановою господарського суду Запорізької області від 26.03.2007р. (справа № 24/114/07-АП). Постанову господарського суду Запорізької області від 26.03.2007р. залишено в силі ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 14.10.2008р. (справа № К-3346/08). Судове рішення суду вступило в законну силу та є преюдиціальним при вирішенні питання строку дії Дозволу.
На підставі вищевикладеного відповідач просить в позові відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача також просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача та відповідача і думку прокурора, суд
ВСТАНОВИВ:
Проведеною перевіркою органами прокуратури та Державною екологічною інспекцією Запорізької області встановлено, що ВАТ “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна” здійснив наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Відповідно до протоколу № 9 від 05.06.2006р. вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел виявлені порушення повітряохоронного законодавства та встановлено понаднормативні викиди шкідливих речовин в атмосферу, а саме: вуглецю оскид, азоту діоксид, марганець та його з’їдання, заліза оксид.
Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області було зроблено розрахунок шкоди, спричиненої атмосферному повітрю, внаслідок викидів шкідливих речовин відповідачем, по “Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитку, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Міністерством екології безпеки України від 18.05.1995р. № 38, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.1995р. № 157/693. Відповідно розрахунку, збиток державі внаслідок понаднормативних викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря за перший квартал 2007р. складає 177 547, 31 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Статтею 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від19.12.2006 № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за №120/13387, Державна екологічна інспекція в Запорізькій області є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Держекоінспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.
Статтею 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Як свідчать зміст позовної заяви, матеріали справи та пояснення прокурора і позивача в судовому засіданні, ВАТ “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна” здійснив наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не маючи Дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, чим порушив вимоги ст.11, 33 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Згідно ст. 33 Закону України від 16.10.1992р. № 2707-XII “Про охорону атмосферного повітря”, особи, винні у:
порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;
перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;
викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону;
перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;
впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря;
порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;
проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;
невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря;
ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря;
недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні, будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, - несуть відповідальність згідно з законом.
Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.
Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Держекоінспекцією згідно з п. 6.3 та розділом 7 “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Мінприроди України від 18.05.1995р. за № 38, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.05.1995р. за № 157/693, виконано розрахунок розміру завданої шкоди. Вказані природоохоронні заходи були передбачені у дозволі № 230446 від 16.03.2001р.
Частиною 9 ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” встановлено, що порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян –суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302 затверджений Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи (далі Порядок).
Даний Порядок встановлює єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 302, дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п’ять років.
Пунктом 6 Порядку № 302 встановлено, що установа державної санітарно-епідеміологічної служби розглядає заяву та документи на отримання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження документів та у разі відсутності зауважень готує висновок щодо видачі дозволу, який надається суб’єкту господарювання. У разі наявності зауважень документи повертаються суб’єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання.
Такі саме повноваження передбачені в п. 8 Порядку і для територіальних органів Мінприроди, які протягом 30 календарних днів розглядають заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видають дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб’єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання.
Як з’ясовано господарським судом, дозвіл № 230446 “На викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами”, який було видано відповідачу 16.03.2001р., відповідно до п. 10 Порядку № 302 та п. 4.6 Порядку розгляду документів та умовами видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 154 від 29.12.1995р., на момент проведення перевірки та на момент нарахування збитків анульовано не було.
Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Вищий господарський суд України в п. 38 Інформаційного листа від 12.03.2009 № 01-08/163 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” на питання щодо того, чи є рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені адміністративним судом і мають значення для вирішення спору з господарської справи, зазначив наступне:
“За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).
Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті ГПК зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало”.
Як свідчать матеріали справи, у січні 2007р. ВАТ “Дніпроспецсталь” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області про визнання продовженим терміну дії Дозволу № 230446 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області ВАТ “Дніпроспецсталь” 16.03.2001р. –до кінця 2007р.; визнання продовженим терміну дії Додатку 1 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. в межах обсягів викидів встановлених на 2002р., до кінця 2007р.; про визнання продовженим терміну дії Додатку 3 до дозволу № 230446 від 16.03.2001р. до кінця 2007р.; про визнання продовженими термінів виконання природоохоронних заходів вказаних у Додатку 4 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р., до кінця 2007р.
Постановою господарського суду Запорізької області від 26.03.2007р. за цим позовом (справа № 24/114/07-АП) позовні вимоги задоволено. Визнано продовженим термін дії Дозволу № 230446 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області ВАТ “Дніпроспецсталь”, м. Запоріжжя, 16.03.2001р. –до кінця 2007р. Визнано продовженим термін дії Додатку 1 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. в межах обсягів викидів встановлених на 2002р., до кінця 2007р. Визнано продовженим термін дії Додатку 3 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. до кінця 2007р. Визнано продовженими терміни виконання природоохоронних заходів вказаних у Додатку 4 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р., до кінця 2007р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 18.12.2007р. вказане судове рішення скасовано.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008р. по справі №К-3346/08 касаційну скаргу ВАТ “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна” задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 18.12.2007р. скасовано. Залишено в силі постанову господарського суду Запорізької області від 26.03.2007р.
Таким чином, не потребують доказуванню при розгляді справи № 09-07/110-3/92/09 встановлені судом факти:
- що Державне управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області продовжуючи дію Дозволу № 230446 від 16.03.2001р., одночасно відмовлялось визнавати продовженим до кінця 2007р. обсяги шкідливих викидів викладені в Додатку 1. Такі дії управління виходили за межі їх повноважень, державне управління діяло без належних підстав та у спосіб який не встановлено постановою КМУ № 302 від 13.03.2002р. та наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 183 від 16.05.2002р.
- що Державне управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області продовжило в цілому дію Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. та його складові частини (Додатки) до кінця 2007р. без якихось застережень та обмежень.
Таким чином, на момент проведення Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області перевірок дотримання ВАТ “Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна” вимог природоохоронного законодавства діяв Дозвіл № 230446 від 16.03.2001р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та відповідні Додатки до нього.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органі, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином постанова господарського суду Запорізької області від 26.03.2007р. по справі № 24/114/07-АП, якою визнано продовженим термін дії Дозволу № 230446 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області ВАТ “Дніпроспецсталь”, м. Запоріжжя, 16.03.2001р. –до кінця 2007р.; визнано продовженим термін дії Додатку 1 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. в межах обсягів викидів встановлених на 2002р., до кінця 2007р.; визнано продовженим термін дії Додатку 3 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р. до кінця 2007р.; визнано продовженими терміни виконання природоохоронних заходів вказаних у Додатку 4 до Дозволу № 230446 від 16.03.2001р., до кінця 2007р., є обов’язковою для виконання Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області.
Отже, за таких обставин нарахування відповідачу суми збитків за порушення Закону України “Про охорону атмосферного повітря” є незаконним. Відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Посилання прокурора та позивача на ст. 58 Конституції України є недоречним.
Оскільки ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Судове рішення у справі № 24/114/07-АП господарського суду Запорізької області не є законом та іншим нормативно-правовим актом у розумінні ст. 58 Конституції України. Отже, на судові рішення не розповсюджується дія вказаної норми Конституції.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя: В.М. Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –06.07.2009р.