АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-1210/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Приходченко А.П. .

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року м. Дніпропетровськ 22 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.

при секретарі - Журавель Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 грудня 2009 року за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення,

встановила:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру розташовану у АДРЕСА_1 шляхом дозволу на продаж цієї квартири та виселення відповідачки і зняттям її з реєстрації, посилаючись на те, що відповідачка не виконує обов’язки по кредитному договору від 23.07.2007 р., у зв’язку з чим має заборгованість в сумі 23565,28 доларів США.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.12.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог, посилаючись на те, що визначений договором позасудовий порядок задоволення вимог не перешкоджає звернутися до суду за захистом своїх інтересів, судом не перевірено наявності довіреності виданої відповідачкою для врегулювання спору, висновки суду про можливість досудового порядку врегулювання спору не відповідають вимогам закону.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виник спів відносно неналежного виконання відповідачкою своїх обов’язків по кредитному договору № DZSLG 113250069 від 23.07.2007 р., за яким відповідачка отримала 26680 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік. Станом на 31.12.2008 р. має заборгованість 23.565,28 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором згідно з договором іпотеки від 23.07.2007 р. відповідачка надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

Але, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відповідачка в добровільному порядку надала представнику банка довіреність на розпорядження предметом іпотеки, тому сторони скористалися правом позасудового врегулювання спору шляхом передачі банку права на предмет іпотеки.

Погодитися з такими висновками не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції не було досліджено питання ВІДНОСНО Виданої відповідачкою довіреності. Не з’ясовано, кому видана довіреність, які повноваження надані цією довіреністю, чи може бути в цьому випадку передане позивачеві право власності на предмет іпотеки. Довіреність чи її ксерокопія відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до п.27 договору іпотеки квартири від 23.07.2007 р. звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмету іпотеки в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким способом відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» є реалізація предмета іпотеки за рішенням суду.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру відповідачки.

Перевіряючи обгрунтованість вимог щодо виселення відповідачки з квартири та зняття її з реєстрації, колегія суддів вважає у цій частині позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, оскільки відповідачка у квартирі не зареєстрована, тому нема потреби знімати її з реєстрації. Але оскільки квартира належить їй, у квартирі може знаходитися її майно, то вимоги щодо виселення підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідачки витрати по сплаті судового збору у розмірі 1708 гри. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 грудня 2009 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DZSLG113250069 від 23 липня 2007 р. у розмірі 23565,28 доларів США звернути стягнення на квартиру розташовану у АДРЕСА_3, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі- продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» усіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 146450 грн. відповідно до договору іпотеки № DZSLG113250069 від 23 липня 2007 р.

Виселити ОСОБА_2 з квартири розташованої у АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1708 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді