АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-12245/2006                                                  Головуючий у першій

Категорія № 21 (3)                                                                     інстанції - Грищенко Н.М.

Доповідач Соколан Н.О.

              РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Барильської А.П.

суддів - Соколан Н.О, Митрофановій Л.В.

при секретарі - Юровській О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА: Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, отриманої позивачем внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. На користь позивача стягнуто 35000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах та постановления нового рішення, яким відмовити в задоволені позову. Зокрема, на думку відповідача, позивач не надав жодного документу, який би підтвердив факт спричинення йому моральної шкоди, а суд не врахував, що згідно «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесено ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22. 11.1995 року № 212, саме на органи МСЕК покладено   обов'язок   встановлення   факту   заподіяння  моральної  шкоди потерпілим на виробництві.

Крім того, суд при ухвалені рішення застосував норму матеріального права, яка не поширюється на дані правовідносини та стягнув суму, яка не відповідає характеру моральних страждань позивача.

Відділення Фонду вважає, що судом не прийнято до уваги, що на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на теперішній час відповідальності Фонду за моральну шкоду не має, тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди не існує.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду - зміні, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач на протязі тривалого часу працював в шкідливих умовах праці.

Відповідно до висновку МСЕК від 26.09. 2001 року позивачу вперше

встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним

захворюванням безстроково.                                        

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач страждає через біль в суглобах, слабість і біль при фізичній праці та переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача   є безпідставними.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до  якого,  розмір відшкодування моральної

. (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення не врахував, що вперше позивачу встановлено 50% втрати працездатності, а також не врахував характер професійного захворювання позивача - вібраційна хвороба 1-2 стадія, пов'язаних з ними фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

За таких обставин, враховуючи, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності",( надалі - Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..."),   не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі, характер професійного захворювання, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з

35000 грн. до 26 000 грн.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів

  ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2006 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 35000 грн до 26 000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.