АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-6334/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Приходченко А.П. .

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 року м. Дніпропетровськ

31 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.

при секретарі - Панченко Д.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ТОВ «Корпорація «Ютмис» і ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2010 року за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, TOB «Корпорація «Ютмис» про стягнення заборгованості по кредиту,

встановила:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2, ТОВ «Корпорація «Ютмис» про стягнення заборгованості за кредитом.

Одночасно з позовом банк подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно та грошові кошти відповідачів і встановити тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві на виїзд за межі України.

Ухвалою суду від 14.04.2010 р. заява про забезпечення позову задоволена. Накладено арешт на майно та грошові суми належні ОСОБА_2 в межах заявленої суми позовних вимог, накладено арешт на майно та грошові суми належні ТОВ «Корпорацій «Ютмис» також в межах суми позовних вимог; встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві на виїзд за межі України та заборонено йому виїзд за межі України до виконання ним своїх зобов’язань перед банком.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 і ТОВ «Корпорація «Ютмис» ставлять, питання про скасування ухвали суду від 14.04.2010 р., посилаючись на те, що позивачу передано в іпотеку майно загальною вартістю значно більшою ніж ціна позову, заборона ОСОБА_2 виїздити за межі України є безпідставною, порушує право вільного пересування і жодним чином його виїзд за кордон не може вплинути на виконання можливого рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.З ст. 151, ч.З ст.152, ч.2 ст. 153 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін забезпечити позов на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається в разі її обґрунтованості. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9 при розгляді заяв про забезпечення позову, суді має пересвідчитися в тому, чи. існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення, з»ясувати дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з заявою, позовним вимогам. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд не врахував обставини справи, зазначені норми процесуального закону та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України.

Задовольнивши у повному обсязі заяву про забезпечення позову, суд не дав оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення позову з урахуванням розумності та адекватності вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, ймовірності виникнення утруднення для виконання можливого рішення суду у разі невжиття таких заходів, можливості існування ризику спричинення відповідачам збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально- правовими обмеженнями заходи його забезпечення виявляться необгрунтованими.

З доданих до апеляційних скарг ксерокопій іпотечних договорів вбачається, що загальна сума переданого в іпотеку майна значно перевищує суму позову /а.с. 15-22; 29- 36/. Тому, яка існує конкретна необхідність у додатковому забезпеченні позову, позивачем не зазначається, а само по собі посилання на можливість знецінення майна, його відчуження, зникнення є лише нічим не підтвердженим припущенням. Більш того, заявником не зазначено, на яке конкретно майно відповідачів слід накласти арешт, яка його вартість, де воно знаходиться.

Усі ці обставини не перевірялися й судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали. Більш того, застосовуючи однакові види забезпечення позову до обох відповідачів, судом допущено подвійне забезпечення суми позову, порушено приписи п.1 ч.І ст.152 ЦПК України відносно накладення арешту одночасно на майно і на грошові кошти, в той час коли зазначеною нормою права передбачається накладення арешту або на майно, або на грошові кошти. Судом також не враховано, що застосовані заходи відносно ТОВ «Корпорація «Ютмис» шляхом арешту його майна і грошових коштів повністю перешкоджають господарській діяльності юридичної особи.

Судом також не перевірено і обґрунтованість вимог позивача про застосування до ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України і в оскарженій ухвалі судом не зазначені обставини, які є безспірними, для вжиття обмежень у виїзді відповідача за кордон.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання - до виконання зобов’язань або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.

Встановлюючи тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, суд керувався лише припущеннями, зазначивши в ухвалі, що в разі виїзду боржника за кордон, може бути істотно утруднене або унеможливлене виконання рішення. При цьому суд не звернув увагу на те, що сама по собі наявність несплаченого кредиту не є підставою для обмеження виїзду за кордон, оскільки у даному випадку зобов’язання достатньо забезпечені майном боржника.

Крім того, суд не з»ясовував дані відносно особи боржника. Між тим, ОСОБА_2 постійно проживає і зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1. кв.32, має сім»ю. Згідно наданої довідки від 21.05.2010 р. його донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається у Лондоні в коледжі. І. як пояснив у судовому засіданні представник, ОСОБА_2 мав намір зустрітися з донькою на її день народження.

Отже, за відсутності обставин передбачених ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України» судом порушено право ОСОБА_2 передбачене ст.ЗЗ Конституції України щодо гарантованої свободи пересування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає ухвалу суду такою, що не відповідає вимогам закону, а отже і такою, що підлягає скасуванню.

Виходячи з викладених обставин, не вбачається підстав для задоволення заяви позивача ВАТ ВТБ Банк про забезпечення позову, оскільки його вимоги щодо виду забезпечення позову неконкретизовані, не є співмірними з заявленими позовними вимогами, суттєво порушують права відповідачів.

Керуючись ст.ст. 303, 312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ТОВ «Корпорація «Ютмис» задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2010 року скасувати.

Відмовити ВАТ ВТБ Банк у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Г оловуючий

Судді